Справа №22-1388 Головуючий 1 інстанції Корчиста О.І.

Категорія 32 Доповідач Висоцька B.C.

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2009 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області

в складі Головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C.

суддів ОСИПЧУК О.В., БІЛЯЄВІЙ О.М.

при секретарі ДЖЕВАЗІ-ТРЕТЬЯКОВІЙ С.Ю. за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кушнарьовій Ю.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 18 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька (далі Фонд) про відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він працював у вугільній промисловості з 1985 року по 1992 рік. Внаслідок шкідливих умов праці він захворів на професійне захворювання. Висновком МСЕК від 1.02.2007 року йому встановлено втрату працездатності 70 % у зв'язку з профзахворюванням - антрако - сілікатоз. Йому завдано моральну шкоду, на відшкодування якої просив стягнути в розмірі 88 000 грн.

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 18 вересня 2008 року позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди був задоволений частково, на користь позивача з відповідача було стягнуто моральну шкоду у розмірі 20 000 гривень.

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька просить скасувати рішення суду, відмовити в стягненні моральної шкоди, оскільки висновком МСЕК не встановлений факт спричинення позивачу моральної шкоди, та позивач не надав суду доказів завдання йому моральної шкоди, дія закону про відшкодування моральної шкоди припинена.

В судовому засіданні представник відповідача Кушнарьова Ю.А. підтримала апеляційну скаргу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін. Вважає, що рішення суду законне та обгрунтоване.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що позивачу завдано моральну шкоду професійним захворюванням: він не може вести звичайний спосіб життя, порушені його нормальні життєві зв"язки, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Оскільки по справі встановлено втрату позивачем 70 % працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, визнаний інвалідом 2 групи, суд визначив та стягнув із відповідача 20 000 грн. моральної шкоди.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з постановлениям нового з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 п. 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що згідно висновку МСЕК від 1 лютого 2007 року позивачеві було встановлено втрату працездатності в розмірі 70 % у зв'язку з професійним захворюванням - антрако - сілікатоз, а тому позивач відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійне захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закону) має право на відшкодування моральної шкоди.

Однак з такими висновками погодитися не можна.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що згідно п.22 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" зупинено на 2007 рік дію абзацу четвертого статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку), підпункту „е" пункту 1 частини першої статті 21 частини третьої статті 28; частини третьої статті 34 Закону.

Проте судом першої інстанції ці заперечення відповідача не прийняті до уваги, незгоди з ними суд в рішенні не мотивував.

Призупинення дії закону не дає підстав для його застосування.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що за змістом ст.ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону , абз.3 п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

У разі втрати професійної працездатності працівника страхова виплата за моральну шкоду виплачується потерпілому Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань лише з набуттям чинності Закону з 1 квітня 2001 року.

З матеріалів справи Фонду, дослідженої апеляційним судом, вбачається, що втрата працездатності у зв'язку з профзахворюванням позивачу була встановлена позивачеві раніше 1 квітня 2001 року, що підтверджено висновком МСЕК від 26 лютого 2001 року; повідомленнями обласної клінічної лікарні профзахворювань; особистою заявою ОСОБА_1 (а.с.23), в якій він зазначив про встановлення 50% втрати працездатності 26.02.2001 року та просив призначити підприємство одноразову допомогу та суми на відшкодування шкоди. Зазначені факти не спростовані позивачем в судовому засіданні.

Оскільки втрата працездатності у зв'язку з професійним захворюванням позивачеві встановлена до набуття чинності з 1 квітня 2001 року Закону, Фонд не може відповідати за спричинення моральної шкоди.

За таких обставин колегія суддів визнає, що при вирішенні справи судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а тому

ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в задоволенні позову за безпідставністю вимог.

Таким чином, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.2, 309 п.4, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Пролетарському районі м. Донецька задовольнити.

Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 18 вересня 2008 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.