Справа №22ц-5532 Головуючий 1 інстанції Ушенко В.Ф.

Категорія - 29 Доповідач Алексєєв А.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого - Молчанова С.І. Суддів - Алексєєва А.В., Єлгазіної Л.П.

При секретарі - Голубцові А.В.

З участю позивача ОСОБА_2,  

Відповідача ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 26 червня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 27 червня 2008 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2, стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. 44416 грн. 04 копійки та судові витрати 531 грн. 01 коп. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1. відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог та задовольнити його зустрічні позовні вимоги. Апелянт посилається на те, що суд безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2, оскільки між ним та позивачем під час позики 14 лютого 2006 року не було домовленості про проценти за користування позикою. Крім того, вважає, що не була дотримана форма укладання договору. Відповідач наполягає на тому, що він позичив 27 квітня 2006 року у позивача 10000 гривень з щомісячною виплатою 10% від суми боргу без виплати процентів. Також вважає, що суд безпідставно не прийняті до уваги надані ним докази повернення 1500 гривень та не.надав належної оцінки його зустрічним позовним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 лютого 2006 року відповідач позичив у ОСОБА_2. 10000 гривень без зазначення строку повернення. Судом також встановлено, що у вересні 2006 року позивач надіслав відповідачу повідомлення про повернення суми боргу, проте останній дізнався про нього на початку жовтня 2007 року. Також судом встановлено, що 27 квітня 2006 року відповідач позичив у позивача ОСОБА_2. 10000 гривень з оплатою щомісячно протягом строку позики 10% від суми позики за

її користування та зобов'язався повернути гроші до квітня 2007 року. Судом також встановлено, що позивач не повернув боргу за зазначеними договорами позик.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. та задовольнити його зустрічні позовні вимоги.

ОСОБА_2. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити без змін рішення апеляційного суду.

Заслухавши доповідача, сторони, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1. підлягає відхиленню, рішення підлягає залишенню без змін, з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами виникли
правовідносини, які випливають із договорів позики та підтверджуються розпискою
ОСОБА_1. від 14 лютого 2006 року про одержання ним від ОСОБА_2. 10000
гривень з подальшим поверненням без визначення розміру процентів за користування
позикою та конкретної дати повернення, договором позики від 27 квітня 2006 року та
розпискою ОСОБА_1. від 27 квітня 2006 року про отримання від ОСОБА_2. позики
в сумі 10000 гривень зі сплатою 10% щомісячно за користування позикою з поверненням
у квітні 2007 року. 

Згідно частини 1 статті .1048 ЦК України, позикодавець має права недодержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За таких підстав суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. зазначених сум позики та процентів за користування позикою. Судом першої інстанції правильно визначено, що проценти за користування позикою за договором від 27 квітня 2006 року встановлені договором в розмірі 10% від суми позики щомісячно, а проценти за користування позикою за розпискою від 14 лютого 2006 року повинні стягуватися у розмірі обліковою ставки національного банку України. Зазначені висновки суду відповідають вимогам статті 1048 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. стосовно того, що договором та розпискою не передбачувалося виплата процентів спростовуються вищенаведеними доказами та нормами закону.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1048 та статті 536 ЦК України за користування грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Посилання ОСОБА_1. на те, що він не був обізнаний про зазначені вимоги закону є необгрунтованими та не спростовують правильних правових висновків суду першої інстанції.

Також є безпідставними доводи апеляційної скарги стосовно недотримання письмової форми укладення договору від 14 лютого 2006 року, оскільки відповідно до вимог частини 2 статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Доводи апеляційної скарги стосовно неврахування судом буцімто повернутих позивачеві 1500 гривень не доведені відповідачем ОСОБА_1 в суді. Позивач заперечує отримання зазначених сум від ОСОБА_1. та заперечує, що надані позивачем розписки були ним підписані. ОСОБА_1 не заявляв суду клопотання про проведення судової-почеркознавчої експертизи. За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги доводи ОСОБА_1. щодо повернення ним 1500 гривень.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. також не спростовують правильних правових висновків суду першої інстанції та задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2. та про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1.

Відповідно до вимог статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав та відповідно до вимог статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_1. як безпідставну і залишає без змін рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 27 червня 2008 року, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 27 червня 2008 року

залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути

оскаржена безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців після

набрання нею законної сили.