ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2006 р. | № 4/202 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий ), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні скарги Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” та Відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації “Херсонгаз” на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.04.2006р. у справі за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації “Херсонгаз” про стягнення сум, суд |
У С Т А Н О В И В :
У травні 2004 року Дочірня компанія “Торговий дім “Газ України” НАК “Нафтогаз України” пред'явила в господарському суді позов до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Херсонгаз” про стягнення 518782,91 грн. заборгованості за переданий природний газ згідно з умовами договору №10/16-1407 від 25.12.2000р., 44022,21 грн. збитків від інфляції, 72828,59 грн. пені та 40790,40 грн. річних відсотків у зв’язку з несвоєчасним перерахуванням коштів.
Згодом позивач уточнив позов і просив стягнути 94297,81 грн. збитків від інфляції, 36613,28 пені та 39444,98 грн. річних, посилаючись на проведений між ним і відповідачем взаємозалік зустрічних вимог.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Херсонської області від 12.01.2006р. (суддя Александрова Л.І.) позов було задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 39444,98 грн. 3% річних, 94297,81 грн. інфляційних, 1 грн. пені та звільнено відповідача від сплати решти пені.
Відповідач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.04.2006р. (судді Антонік С.Г. –головуючий, Мойсеєнко Т.В., Шевченко Т.М.) апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації “Херсонгаз” було задоволено частково, рішення господарського суду Херсонської області від 12.01.2006р. скасовано частково, позовні вимоги Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 55490,84 грн. інфляційних та 39444,98 грн. 3% річних, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.04.2006р. в частині відмови у задоволенні інфляційних в сумі 38806,97 грн., а рішення господарського суду Херсонської області від 12.01.2006р. в частині стягнення інфляційних залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.04.2006р. в частині стягнення інфляційних та 3% річних, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, суд виходить з наступного.
В касаційні скарзі ВАТ по газопостачанню та газифікації “Херсонгаз” посилається на порушення судами Алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств НАК “Нафтогаз України” за поставлений природний газ, затвердженого постановою НКРЕ України від 12.07.2000р. №759.
Проте з цим погодитись не можна, так як даний алгоритм визначає послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільні рахунки підприємств за поставлений природний газ, і його приписи не впливають на домовленість сторін по договору №10/16-1407 від 25.12.2000р. та додатковій угоді №1 від 14.03.2001р. щодо вартості природного газу та порядку розрахунків за отриманий відповідачем природний газ.
Отже, вирішуючи спір, суди правильно виходили саме з умов, визначених договором, а тому касаційна скарга відповідача, з мотивів її обґрунтування, задоволенню не підлягає.
Стосовно касаційної скарги позивача, то вона, з огляду меж перегляду справи в касаційній інстанції, визначених ст. 1117 ГПК України, підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 6 роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 №11 “Про судове рішення” (із змінами та доповненнями) мотивувальна частина рішення повинна мати встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Визнаючи ці та відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Як видно з матеріалів справи, у заяві про уточнення позову позивач просив про стягнення інфляційних сум за період з 01.06.2001р. по 30.03.2004р. в розмірі 94297,81 грн., навівши свій розрахунок цієї суми.
(а.с. 132 –137)
Суд другої інстанції не погодився з нарахуванням цієї суми за період з 01.02.2004р. по 30.03.2004р.
Позивач же посилається на те, що з його боку у заявлений ним період його боку застосувався один і той же підхід щодо нарахування інфляційних.
Суд другої інстанції цих обставин не перевіряв, постанову щодо спору зі стягнення інфляційних сум побудував на протирічних висновках.
Водночас, ні суд першої, ні другої інстанції не навели і власного розрахунку цієї суми.
Таким чином судові рішення в частині вирішення позову про стягнення інфляційних сум та пов’язаного з цим розподілу судових витрат підлягають скасуванню, з направленням справи в цій частині на новий розгляд.
Щодо вирішення спору по 3% річних та пені, то постанова апеляційної інстанції відповідає матеріалам справи і вимогам закону.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації “Херсонгаз” залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.04.2006р. та рішення господарського суду Херсонської області від 12.01.2006р. в частині позову про стягнення інфляційних сум в розмірі 94297,81 грн. та розподілу судових витрат скасувати і справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.
В решті постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 19.04.2006р. залишити без змін.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
І.Вовк
П.Гончарук