Справа № 450/2522/14 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І.І.

Провадження № 22-ц/783/44/17 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Категорія: 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої: Крайник Н.П.

суддів: Бойко С. М., Савуляка Р. В.

при секретарі: Фейір К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та її представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Чишківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, третя особа - Пустомитівська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання недійсним та скасування заповіту, -

в с т а н о в и л а:

10.09.2014 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_5, Чишківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, третя особа Пустомитівська державна нотаріальна контора Львівської області, в якому просила визнати недійсним та скасувати заповіт ОСОБА_6, вчинений і підписаний від її імені 23.05.1997 року, посвідчений секретарем Чишківської сільської ради ОСОБА_7, згідно якого ОСОБА_6 житловий будинок та господарські приміщення в селі Волиця заповідала своєму внукові - ОСОБА_5.

В обґрунтування позовних вимог, покликаючись на ст.ст. 209, 216, 26 ЦК України (в редакції 2004 року), заначила, що вона - ОСОБА_2, є дочкою покійної ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Волиця Пустомитівського району Львівської області. ЇЇ покійній матері ОСОБА_6 на праві власності належав житловий будинок, що знаходився в АДРЕСА_1, який складається з двох житлових кімнат (житлова площа становить 41,1 кв.м.) та кухні (копія технічного паспорта та будинкової книги додаються), який 22 лютого 1982 року її мати ОСОБА_6 заповіла їй, склавши заповіт, який було посвідчено державним нотаріусом Пустомитівської держнотконтори. Вона проживала разом із покійною матір'ю аж до її смерті, здійснювала догляд за нею, хоча фактично була зареєстрована в іншому помешканні. ОСОБА_5, який доводиться внуком ОСОБА_6, ніколи не проживав зі спадкодавцем. Після смерті матері, у встановленому законом порядку вона прийняття спадщину за заповітом, та Пустомитівською державною нотаріальною конторою їй було видано Свідоцтва про право на спадщину. 08.07.2004 року вона зареєструвала право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Через три роки після смерті матері, а саме 22 травня 2006 року вона отримала позовну заяву ОСОБА_5, в якій він просив визнати недійсним отримане нею Свідоцтво про право на спадщину. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 17.10.2013 року у цивільній справі № 2-1316/5/11 року в задовленні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинковолодіння було відмовлено за безпідставністю позовних вимог. Вважає заповіт в користь ОСОБА_5 недійсним, оскільки такий є підробленим. Її матір до смерті перебувала в ясній пам»яті, усвідомлювала значення своїх дій та поністю керувала ними. А тому, у випадку складення нового заповіту на користь ОСОБА_5, неодмінно б повідомила її про це. Просила позов задоволити.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Чишківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, третя особа Пустомитівська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання недійсним та скасування заповіту відмовлено.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_2 та її представники ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Вважають його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зокрема, зазначають, що судом першої інстанції не було взято до уваги доводи позивачів про те, що заповіт ОСОБА_6 від 23.05.1997 року є сфальсифікованим, підписи на такому від імені ОСОБА_6 виконані не нею особисто, а іншими особами з наслідуванням її дійсного підпису, що підтверджено Висновком судово-почеркознавчої експертизи № 2342 від 23.08.2013 року. Вказують на те, що матеріалами справи підтверджено факт вписання вказаного заповіту між іншими вчиненими нотаріальними діями, а саме між № 15, під яким 08.05.1997 року посвідчена довіреність ОСОБА_10 і № 16, під яким 04.07.1997 року посвідчено заповіт ОСОБА_11 Заповіт ОСОБА_6 від 23.05.1997 року було вписано секретарем ОСОБА_7 також під № 15 без зазначення паспортних даних ОСОБА_6 і без її особистого підпису в журналі, що є обов»язковим. Крім того, звертають увагу суду на те, що ОСОБА_2 строк позовної давності порушено не було, оскільки початком перебігу такого є скасування Апеляційним судом Львівської області рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17.10.2013 року і ухвалення 06.05.2014 року нового рішення про задоволення позову ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних мотивів.

Відповідно до положень ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законами України. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, правила книги шостої ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до роз"ясень, які містяться в абз. 3 п. 1 Постанови пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" та у п. 1 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування, викладеному у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК України в ред. 2003 року може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким із спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 ЦК УРСР.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_6 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року та була прийнята спадкоємцями до 01.01.2004 року, до правовідносин такої спадщини необхідно застосовувати правила розділу VІІ ЦК УРСР в ред. 1963 року.

Згідно ст.541 ЦК Української УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

А відтак, оспорюваний заповіт, який посвідчено 23.03.1997 року може бути визнаний недійсними лише з підстав, установлених законом, який був чинним на час посвідчення заповіту.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (зі змінами), угода може бути визнана недійсною лише зпідстав і з наслідками, передбаченими законом.

У гл. 3 ЦК 1963 р. дано вичерпний перелік підстав, за наявності яких угода може бути визнана недійсною.

Відповідно до ст. 37 Закону від 2 вересня 1993 р. N 3425-XII "Про нотаріат", статей 38, 42, 59 Закону від 21 травня 1997 р. N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" та п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р. N 22/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 1994 р. за N 256/466; далі - Інструкція) у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, на яких такий обов'язок покладено рішенням виконавчого комітету відповідної ради.

Судом встановлено, що 22 лютого 1982 року ОСОБА_6 склала заповіт, який було посвідчено державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори, за яким спадкодавець заповіла належний їй на праві особистої власності житловий будинок та інші господарські будівлі, в с. Чишки, Пустомитівського району своїй доньці ОСОБА_2 (позивачці у справі).

23 травня 1997 року, секретарем Чишківської сільської ради ОСОБА_7 було посвідчено заповіт ОСОБА_6, за яким така заповіла належний їй на праві особистої власності житловий будинок та господарські приміщення в с. Волиця Чишківської сільської ради Пустомитівського району внукові ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла.

ОСОБА_2 вбачається з матеріалв спадкової справи № 558/03, заведеної після смерті ОСОБА_6 Пустомитівською державною нотаріальною конторою, 25.03.2004 р. ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 22 лютого 1982 року на спадкове майно ОСОБА_6, яке складається з житлового будинку та господарських будівель в АДРЕСА_1 На підставі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на вказаний будинок.

Згідно довідки, виданої виконкомом Чишківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_2 проживала і проживає без реєстрації по АДРЕСА_2, доглядала престарілу маму ОСОБА_6 з 2000 року і до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 р.

ОСОБА_2 встановлено матеріалами справи, у березні 2006 року до Пустомитівської держнотконтори із заявою про прийняття спадщини за заповітом від 23.03.1997 року звернувся ОСОБА_5, у якій зазначив, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки на день смерті спадкодавця проживав та по теперішній час продовжує проживати у спадковому будинку. В оформленні спадщини ОСОБА_5 було відмовлено у зв»язку з тим, що спадщину після смерті ОСОБА_6 на підставі заповіту від 22 лютого 1982 року прийняла її дочка ОСОБА_2, про що їй видано свідоцтво про право на спадщину.

Тому, в травні 2006 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Пустомитівською державною нотаріальною конторою Львівської області ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_2, мотивуючи тим, що заповіт, який склала ОСОБА_6 23 травня 1997 році в його користь є останнім, а тому скасовує чинність попереднього заповіту від 22 лютого 1982 року, складеного ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 та посвідченого Пустомитівською держнотконторою.

Рішенням Пустомитівського районного суду від 17 жовтня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинковолодіння недійсним - відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 06 травня 2014 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 жовтня 2013 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Визнано недійсним Свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 1220, видане 25 березня 2004 року Пустомитівською державною нотаріальною конторою Львівської області Якуш Стефанії Йосифівні на спадкове майно спадкодавця ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року та яке складається із житлового будинку та господарських будівель в АДРЕСА_1

Зазначеним рішенням апеляційного суду Львівської області від 06 травня 2014 року встановлено, що ОСОБА_5 прийняв спадщину, вступивши в управління спадковим майном, оскільки був постійно прописаний у спадковому будинку в період шести місяців після смерті спадкодавця (відповідно до п. 113 чинної на час виникнення спірних правовідносин Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції Української PCP від 14 червня 1994 року № 18/5).

11.12.2006 року ОСОБА_2 звернулась з заявою в прокуратуру Пустомитівського району Львівської області з вимогою порушити кримінальну справу за фактом підробки документів та зловживання посадовим становищем секретаря Чишківської сільської ради ОСОБА_7 та ОСОБА_5.(а.с.62-64, справа № 2/450/ 12/13/). Інформації щодо розгляду прокуратурою даної заяви в матеріалах справи не містять.

Відповідно до висновку спеціаліста з дослідження підписів № 1350 від 23.04.2007 року, проведеного експертом Науково-дослідного інституту судових експертиз, підпис від імені ОСОБА_6 на другому примірнику заповіту від її імені 23.05.1997 року виконаний не ОСОБА_6. а іншою особою з наслідуванням її справжніх підписів.

Згідно висновку № 2342 судово-почеркознавчої експертизи від 23.08.2013 року, підписи від імені ОСОБА_6 розташовані на другому примірнику заповіту від імені ОСОБА_6 від 23.05.1997 року, що зареєстрований під № 15 в реєстрі нотаріальних дій сільської ради та знаходиться в книзі заповітів Чишківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за 1996-1998 року, а також на трьох аркушах з учнівського зошита в лінійку за отримання ОСОБА_6 пенсії за період 1998-2002 р.р. виконані різними особами.

ОСОБА_2 вбачається із першого примірника заповіту від 23 травня 1997 року, складеного ОСОБА_6 в користь ОСОБА_5 та посвідченого секретарем Чишківської сільської ради, який знаходиться в матеріалах спадкової справи № 558/03, оригінал якої витребовувався судом апеляційної інстанції за клопотанням позивача та його представників для огляду в судовому засіданні, оглядався судом та сторонами спору, на такому 28.03.2006 року секретарем Чишківської сільської ради зроблено відмітку, що він не змінений та не скасований. Заповіт містить дві печатки Чишківської сільської ради. Одна з них проставлена на час складення заповіту у 1997 році, друга у 2006 році.

ОСОБА_2 вбачається з другого примірника заповіту від 23.05.1997 року, що знаходиться в книзі заповітів Чишківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за 1996-1998 року, на такому відсутня печатка сільської ради.

При візуальному огляді печатки Чишківської сільської ради, проставленої на першому примірнику заповіту від 23.05.1997 року, який знаходиться в матеріалах спадкової справи № 558/03 та на інших заповітах, посвідчених в цей період часу, що знаходяться в книзі заповітів Чишківського сільської ради за 1996-1998 роки, не володіючи спеціальними знаннями в цій галузі, не можна зробити висновок про те, що заповіти посвідчені печаткою сільської ради не одного зразка.

Тому, за відсутності належних доказів, зокрема висновку відповідної судової експертизи, яка би підтвердила твердження позивача про те, що печатка на заповіті є підробленою та не відповідає тій печатці Чишківської сільської ради, яку сільська рада використовувала на час посвідчення оспорюваного заповіту у 1997 році, такі доводи позивача та її представника є голослівними та належним чином не доведеними.

Матеріалами справи встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05 жовтня 20016 року за клопотанням позивача у справі призначалася почеркознавча експертиза, на вирішення якої було поставлено запитання чи підписи від імені ОСОБА_6 на другому примірнику заповіту від 23 травня 1997 року, посвідченого секретарем Чишківської сільської ради без гербової печатки, що міститься в книзі реєстрації заповітів Чишківської сільської ради за 1996-1998 рр., та першому примірнику заповіту, фотокопія якого міститься в матеріалах справи, виконані безпосередньо покійною ОСОБА_6 власноручно чи іншими особами від її імені з наслідуванням її почерку та підпису. Однак, експертиза у справі не проведена у зв»язку з неоплатою її вартості ОСОБА_2

В подальшому, в ході розгляду справи апеляційним судом, позивач ОСОБА_13 та її представник ОСОБА_3 заперечуючи справжність печатки на першому примірнику заповіту від 23.05.1997 року, покликаючись на відсутність печатки на другому примірнику заповіту, доводили перед судом, що такий заповіт є підробленим, однак, клопотань про призначення у справі судових експертиз, які могли би дати відповідь на ці запитання не заявляли.

В судовому засіданні 26.12.2017 року колегією суддів стороні позивача, представництво якої здійснювалося ОСОБА_4, роз»яснювалося її право заявити клопотання про призначення у справі повторної судової почеркознавчої експертизи, чи іншої експертизи, зокрема експертизи давності виготовлення документа чи відповідності відтиску печатки, проставленої на заповіті кліше печатки сільської ради, що використовувалася сільською радою у 1997 році.

Однак, таких клопотань представник позивача перед судом не ставила, а відтак, суд такі не вирішував.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, районний суд, прийшовши до висновку про те, що позивачка ОСОБА_14 звернулася в суд з позовом про визнання заповіту від 23.03.1997 року недійсним лише у вересні 2014 року, хоча про порушення її права на спадщину, тобто про існування заповіту в користь ОСОБА_5 довідалася 22 травня 2006 року (з часу подання відповідачем до неї позову про визання свідоцтва про право на спрадщину недійсним, на що вона сама покликається в позовній заяві), тобто з пропуском строку позовної давності та застосував до даних правовідносин наслідки спливу позовної давності про застосування якого представник відповідача ОСОБА_15 подав відповідну заяву.

Однак, з таким висновком суду колегія не може погодитися повністю з наступних мотивів.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України

18.12.2009 N 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Аналізуючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що за наявних у матеріалах справи суперечливих доказів щодо непідписання заповідачем оскаржуваного заповіту, відсутності належного та однозначно переконливого доказу про те, що підпис на першому примірнику заповіту від 23.05.1997 року виконано не заповідачем ОСОБА_6, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та визнання заповіту недійсним.

З наведених мотивів, рішення суду першої інстанції слід скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Чишківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, третя особа Пустомитівська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання недійсним та скасування заповіту відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та її представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Чишківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, третя особа Пустомитівська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання недійсним та скасування заповіту відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 05.01.2018 року.

Головуючий: Крайник Н. П.

Судді: Бойко С. М.

Савуляк Р. В.