УХВАЛА

09 січня 2018 року

м. Київ

справа № 910/3039/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок оптики" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 13.11.2017 (головуючий: Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Кролевець О.А.,)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок оптики"

до Публічного акціонерного товариства "Дельта банк"

про визнання відсутнім прав іпотекодержателя

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду Украйни від 13.11.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі №910/3039/17 залишено без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок оптики" - без задоволення.

14.12.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок оптики" була подана заява про перегляд Верховним Судом України зазначеної постанови з підстави, передбаченої пунктом 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

На обґрунтування зазначеної підстави для перегляду судового рішення заявником до заяви додано копію постанови Вищого господарського суду України від 13.09.2012 у справі №5019/556/12.

Підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Згідно з пунктом 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини 3 статті 11121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана заява є необґрунтованою, вирішення питання про допуск справи до провадження здійснюється колегією з трьох суддів у складі судді-доповідача та двох суддів, визначених автоматизованою системою документообігу суду додатково.

Обговоривши доводи заяви та дослідивши додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що подана заява є необґрунтованою та її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами.

Приймаючи постанову від 13.11.2017 у даній справі, Вищий господарський суд України дійшов висновку, зокрема, про те, що на відміну від нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013, який є правочином відступлення прав за іпотечним договором у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, акт приймання-передачі прав вимоги від 02.12.2013 є лише одним із доказів, що підтверджує належне виконання ПАТ "Астра банк" свого зобов'язання з передачі на користь ПАТ "Дельта банк" прав вимоги, зазначених в додатку до цього акта, в т.ч. за іпотечним договором №699004046603007/1 від 31.07.2013, тому вказаний акт приймання-передачі, не маючи ознак правочину, не підлягає нотаріальному посвідченню.

Позивачем на обґрунтування підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (стаття 202 Цивільного кодексу України), що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копію постанови Вищого господарського суду України від 13.09.2012 у справі №5019/556/12 за позовом Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Престиж Буд" та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сонячна домівка" про визнання недійсним правочину щодо приймання-передачі житлового комплексу або його частини за адресою: м. Рівне, вул. Струтинської 2 "Б" з балансу на баланс, оформленого актом приймання-передачі від 01.12.2010.

В свою чергу, у наданій для порівняння копії постанови від 13.09.2012 у справі №5019/556/12 Вищий господарський суд України, залишаючи без змін постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2012, якою було скасовано ухвалу господарського Рівненської області від 06.06.2012 про припинення провадження у справі, а справу передано на розгляд по суті до суду першої інстанції, дійшов висновку про те, що оформлення актом від 01.12.2010 дій сторін з приймання-передачі житлового комплексу з балансу на баланс, спрямованих на припинення відповідачем-1 прав і обов'язків балансоутримувача і набуття відповідачем-2 прав та обов'язків з управління майном, підпадає під ознаки правочину, адже, являє собою більш широке поняття, ніж власне фіксація виконання будь-якого правочину відповідним актом.

При цьому колегія суддів враховує, що предмет та підстави позову, правовідносини та встановлені судами фактичні обставини у справах №910/3039/17 та №5019/556/12 є різними, зокрема, у розумінні пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків сторін у справі №910/3039/17 є договір купівлі-продажу прав вимоги, а у справі №5019/556/12 - акт приймання-передачі житлового комплексу з балансу на баланс, що виключає неоднакове застосування Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права (ст.202 ЦК України) у подібних правовідносинах.

Крім того, посилання заявника на висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 13.09.2012 у справі №5019/556/12, не може прийматися до уваги з тих мотивів, що цією постановою, на відміну від постанови Вищого господарського суду України від 13.11.2017 у справі №910/3039/17, касаційний перегляд судових рішень по суті не здійснювався та постанова була прийнята внаслідок застосування норм процесуального права (статті 12, 80 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017).

З урахуванням вимог частини 3 статті 11121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), колегія суддів відмовляє у допуску справи №910/5289/17 до провадження, оскільки подана позивачем заява є необґрунтованою.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), статтями 11116, 11121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у допуску справи № 910/3039/17 до провадження Касаційного господарського суду.

2. Надіслати копію ухвали разом із копією заяви особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю. Чумак

Судді Т. Дроботова

К. Пільков