КОПІЯ

Справа №2-1745/09

  РІШЕННЯ

 Іменем  України

          4 листопада 2009 року                                                                   м.Полтава

          Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

               Головуючого судді:  Жилка О.М.

               При секретарі Погребній Л.Є., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду  справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки „Аккорд” про стягнення коштів за депозитними договорами, -

  В С Т А Н  О В И В:

      Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення грошових коштів в сумі 74000 грн., які він відповідно до депозитних договорів вніс в касу відповідача, а також 14592 грн. нарахованих відсотків за період дії зазначених договорів.  

В своїй заяві позивач та його представник в судовому засіданні зазначили, що 14 грудня 2007 року ОСОБА_1 уклав з Кредитною спілкою „Аккорд” депозитний договір №2910/14-12-2007, у відповідності до якого позивач вніс в касу відповідача кошти в сумі 20000 грн. Крім того, 21 лютого 2008 року ОСОБА_1 уклав з відповідачем депозитний договір №3254/21-02-2008, відповідно до якого позивач вніс в касу відповідача кошти в сумі 20000 грн.; 23 червня 2008 року ОСОБА_1 уклав з відповідачем депозитний договір №3437/23-06-2008, відповідно до якого вніс в касу відповідача кошти в сумі 20000 грн.; 21 липня 2008 року ОСОБА_1 уклав з відповідачем депозитний договір №3437/23-06-2008, відповідно до якого вніс в касу останнього кошти в сумі 14000 грн.  Посилаючись на те, що в зв’язку із закінченням терміну дії зазначених вище договорів, відповідач в добровільному порядку відмовляється від повернення отриманих депозитів та відсотків за їх користування, позивач та його представник в судовому засіданні просили суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 74000 грн., які він відповідно до депозитного договору вніс в касу відповідача, а також 14592 грн. нарахованих відсотків за період користування депозитними коштами.  

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, разом з тим, надіслав до суду свої заперечення на позовну заяву,  в яких просив суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог.

Суд розглянув справу у відсутності представника відповідача, який належним чином був повідомлений про місце та час розгляду справи та повторно не з’явився в судове засідання без поважних причин.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 14 грудня 2007 року,  21 лютого 2008 року, 23 червня 2008 року та 21 липня 2008 року уклав з Кредитною спілкою „Аккорд” депозитні договори, термін дії яких сплинув, відповідно №2910/14-12-2007, №3254/21-02-2008, №3437/23-06-2008, №3437/23-06-2008, відповідно до яких останній вніс в касу Кредитної спілки „Аккорд” кошти на загальну суму 74000 грн.

-2-

 Отримання зазначених вище коштів Кредитною спілкою „Аккорд” від ОСОБА_1, згідно зазначених вище депозитних договорів на загальну суму 74000 грн., підтверджується дослідженими в судовому засіданні квитанціями до прибуткових касових ордерів.    

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.  

Відповідно до ст. 1066 ЦК України, за  договором  банківського  рахунку  банк  зобов'язується приймати   і   зараховувати   на   рахунок,   відкритий  клієнтові (володільцеві  рахунка),  грошові  кошти,   що   йому   надходять, виконувати   розпорядження  клієнта  про  перерахування  і  видачу відповідних  сум  з  рахунка  та  проведення  інших  операцій   за рахунком.  

Банк  має  право  використовувати грошові кошти на рахунку клієнта,  гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися  цими коштами.

Банк  не  має  права  визначати  та  контролювати  напрями використання грошових коштів клієнта  та  встановлювати  інші,  не передбачені   договором   або   законом,   обмеження   його  права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до "Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах", затвердженої Постановою правління національного банку України від 12.11.2003 року за № 492, видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника.

Згідно ст. 615 ЦК України, передбачено недопустимість односторонньої відмови від взятих зобов’язань.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України, обмеження  прав  клієнта  щодо   розпоряджання   грошовими коштами,  що  знаходяться на його рахунку,  не допускається,  крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Статтею  17 ЗУ  ”Про захист прав споживачів” передбачено,  що за  всіма  громадянами однаковою мірою визнається право на задоволення  їх  потреб  у  сфері  торговельного  та  інших  видів обслуговування.   Встановлення   будь-яких   переваг,  прямих  або непрямих обмежень прав споживачів не допускається,  крім випадків, передбачених законодавчими актами„.

     Як передбачено ст. 22  ЗУ „Про захист прав споживачів”, захист прав    споживачів,    передбачених    законодавством, здійснюється судом.  

В своїх запереченнях представник відповідача посилається на Ухвалу Господарського суду м. Києва від 18 грудня 2008 року, якою суд порушив провадження про банкрутство КС „Аккорд” та зупинив заходи по виконанню останньою будь-яких грошових зобов’язань.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідачем не було надано суду відповідних письмових доказів в підтвердження цього, а саме, належним чином завірену  копію зазначеного вище судового рішення від 18 грудня 2008 року та з відміткою про набрання останнім законної сили.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, в частині стягнення з відповідача коштів, які знаходяться у останнього на депозитному рахунку у розмірі 74000 грн., підлягають до задоволення.

Крім того, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 14592 грн. нарахованих відсотків за період дії зазначених вище депозитних договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

-3-

 Як вбачається із досліджених в судовому засіданні розрахунків, наданих позивачем,  та які відповідають умовам зазначених вище депозитних договорів, відповідач повинен був нараховувати та виплатити позивачу відсотки за користування кредитними коштами по закінченні терміну дії договорів на загальну суму 14592 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 1060, 1074 ЦК України, ст. 22  ЗУ „Про захист прав споживачів”, ст. ст. 10, 11, 60, 212 – 215 ЦПК України, суд, -

 В И Р І Ш И В:

 Позов ОСОБА_1 — задовольнити повністю.

Стягнути з Кредитної спілки „Аккрод” на користь ОСОБА_1 – 74000 (сімдесят чотири тисячі) грн. заборгованості, та 14592 (чотирнадцять тисяч п’ятсот дев’яносто дві) грн. нарахованих відсотків за депозитними договорами, а всього - 88592 (вісімдесят вісім тисяч п’ятсот дев’яносто дві) грн.

Крім того, стягнути з Кредитної спілки „Аккрод” на користь держави 885 грн. 92 коп. державного мита та 120 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області, через суд першої інстанції, шляхом подачі на протязі 10 днів з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження та подачі  апеляційної скарги в 20-ти денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження.  

  Головуючий                 /підпис/                                          ОСОБА_3 и л к а      

 ВІРНО: СУДДЯ                                         О.М. ЖИЛКА