Справа № 2-2496  

2009 рік  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

17 листопада 2009 року  

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого-судді Баранова В.І., при секретарі Сюсель І.М.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору № 21д-04 від 30.07.2004 року,  

  ВСТАНОВИВ:  

  Позивач звернулася до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до відповідача, в якому просить визнати недійсним кредитний договір № 21д-04 від 30.07.2004 року, укладений між нею та ЗАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі керуючого філією “Відділення Промінвестбанку в м.Мелітополь Запорізької області”. В обґрунтування позову вказує, що за умовами вказаного договору банк видав їй кредит в сумі 24000 грн. на споживчі цілі для придбання меблів. Проте, позивач вважає цей кредитний договір недійсним, оскільки вона вимушена була його укласти внаслідок застосування до неї психічного тиску з боку ОСОБА_2, що було встановлено вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області. Згідно з цим вироком, ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.222, ч.2 ст.366, ч.2 ст.364, ч.1 ст.209 КК України, за те, що в липні 2004 року він, будучи директором ПФ “Клинок”, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, застосовуючи принцип підпорядкованості, у власному службовому кабінеті під загрозою звільнення з підприємства по надуманим мотивам, понудив своїх працівників, в тому числі і позивача, потерпілу по кримінальній справі, отримати споживчий кредит в Мелітопольському відділенні “Промінвестбанку” на суму 24000 грн. Вищезазначеним способом ОСОБА_2 отримав від своїх підлеглих 182000 грн. Позивач вказує, що 30.07.2004 року отримані в банку гроші в повному обсязі були передані нею ОСОБА_2, який витратив їх на власні потреби. ОСОБА_2 погашав кредит особисто, позивач жодного разу за кредит не сплачувала. Крім того, на додаток до зазначеного кредитного договору був також укладений договір поруки № 15-4, в якому ПФ “Клинок” в особі директора ОСОБА_2 виступала поручителем. Проте, ОСОБА_2 не в повному обсязі погасив заборгованість за кредитним договором, в результаті чого філією “Відділення Промінвестбанку в м.Мелітополь Запорізької області” був пред’явлений позов про стягнення з позивачки заборгованості за кредитним договором № 21д-04 від 30.07.2004 р. в розмірі 15310 грн. Таким чином, оскільки при укладенні кредитного договору волевиявлення позивачки не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, вона діяла внаслідок застосування з боку ОСОБА_2 до неї психічного тиску, який проявлявся в реальній погрозі звільнення її з роботи, позивач вважає, що кредитний договір № 21д-04 від 30.07.2004 р. повинен бути визнаний недійсним.  

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та пояснила, що кредитний договір позивачка уклала під психічним тиском керівника ПФ “Клинок” ОСОБА_2, який заявив, що вона повинна укласти кредитний договір, а у разі відмови погрожував звільнити з роботи. Грошові кошти, отримані за кредитним договором, позивач віддала ОСОБА_2  

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що 30.07.2004 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №21д-04, відповідно до якого позивачка отримала кредит в сумі 24000 грн. В якості забезпечення повернення кредиту з ПФ “Клинок” було укладено договір поруки. 30.07.2004 року ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 24000 грн.  

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що вирок Мелітопольського міськрайонного суду від 04 листопада 2008 року він оскаржує до Верховного Суду України. Ніякого тиску на позивачку з його боку не було. Кредит позивачка брала для потреб фірми за власною ініціативою.  

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.  

Дійсно, 30.07.2004 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком  в особі керуючого філією “Відділення Промінвестбанку в м.Мелітополі Запорізької області” ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 21д-04, копія якого є в матеріалах справи /а.с.7-9/, відповідно до умов якого позивачка отримала кредит в сумі 24000 грн. зі сплатою 19 % річних на споживчі цілі для придбання меблів.  

Згідно з копією заяви на видачу готівки № 01 від 30.07.2004 року /а.с.38/, позивачка отримала кредит в сумі 24000 грн. /а.с. 8/.  

Також, 30.07.2004 року, між позивачем, відповідачем та приватною фірмою “Клинок” в особі директора ОСОБА_2 був укладений договір поруки №15-4, за яким, у випадку невиконання або прострочення виконання позивачем зобов’язань, що випливають з кредитного договору № 21д-04 від 30.07.2004 р., ПФ “Клинок” відповідає перед відповідачем як солідарний боржник в тому ж обсязі, що і позивач.  

Відповідно до вироку Мелітопольського міськрайонного суду від 04.11.2008 року, який набрав законної сили 21.01.2009 року, в липні 2004 року ОСОБА_2, будучи директором ПФ “Клинок”, посадовою особою, що наділена організаційно-розпорядчими обов’язками, діючи умисно, з корисливих мотивів для створення видимості ефективної роботи керівного їм підприємства ПФ “Клинок”, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, застосовуючи принцип підпорядкованості, у власному службовому кабінеті під загрозою звільнення з підприємства по надуманим мотивам своїх підлеглих працівників, в тому числі й позивачку, потерпілу по кримінальній справі, понудив отримати в Мелітопольському відділені “Промінвестбанку” споживчий кредит на суму 24000 грн. /а.с.12-25/.  

Згідно з ч.4 ст.61 Цивільного процесуального кодексу України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.  

Відповідно до ч.1 ст.231 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.  

Таким чином, враховуючи, що кредитний договір № 21д-04 від 30.07.2004 року, укладений між позивачкою та відповідачем, був укладений під психічним тиском керівника ПФ “Клинок” проти волі ОСОБА_1, грошовими коштами згідно вказаного кредитного договору ОСОБА_1 не користувалася, а віддала їх керівнику ПФ “Клинок” ОСОБА_2, суд вважає, що вказаний кредитний договір слід визнати недійсним.  

Керуючись ст.ст.215, 216, 231 ЦК України, ст.ст.10, 60, 61, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд  

  ВИРІШИВ:  

  Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.  

Визнати недійсним кредитний договір № 21д-04 від 30 липня 2004 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі керуючого філією “Відділення Промінвестбанку в м.Мелітополі Запорізької області”.  

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано апеляційному суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Запорізької області безпосередньо або через Мелітопольський міськрайонний суд протягом двадцяти днів з моменту подання заяви про апеляційне оскарження.    

  СУДДЯ                 В.І.БАРАНОВ