№ 2а-231/2009р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2009 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Дзярук М.П.
при секретарі Родніковій Ю.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової адміністрації у Запорізькій області до ОСОБА_2, третя особа: Державний реєстратор виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання нечинним запис про проведення державної реєстрації ПП „Форштадт” з моменту реєстрації 29.11.2002 року, -
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2006 р. позивач звернувся з вищевказаними вимогами. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 18.11.2002р. громадянином України ОСОБА_2 затверджено статут приватного підприємства „Форштадт”, де зазначено, що це підприємство засноване, зокрема, на підставі рішення власника, тобто ОСОБА_2 29.11.2002р. відділом реєстрації та єдиного реєстру Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради було зареєстровано за №0010924 статут приватного підприємства „Форштадт”, де засновником зазначено ОСОБА_2. 29.11.2002р. відділом реєстрації та єдиного реєстру Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради зареєстровано приватне підприємство „Форштадт” за ідентифікаційним кодом 32269266. Юридична адреса ПП „Форштадт”: м. Запоріжжя, вул.. Глісерна, 14. ПП „Форштадт” 14.10.2003р. отримало свідоцтво платника податку на додану вартість за №11560695. Під час здіснення оперативно-розшукових заходів управлінням податкової міліції ДПА у Запорізькій області при здійсненні функції контролю за наявністю свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності було встановлено порушення норм законодавства України, діючих на момент реєстрації установчих документів. А саме, була здійснена реєстрація суб’єкта підприємницької діяльності, що не відповідає вимогам ст. 5 ЗУ №887, ст.. ст.. 1,2, 5 ЗУ №698, тобто підприємство створене без мети здійснення передбачуваної законодавством фінансово-господарської діяльності та волевиявлення особи, зазначеного як засновник в установчих документах, тому державна реєстрація ПП „Форштадт”, а також реєстрація підприємства в якості платника податку на додану вартість здійснена з порушенням вказаних вище законів і є недійсною. Враховуючи викладене, ДПА у Запорізькій області вважає, що установчі документи, свідоцтво про реєстрацію та свідоцтво платника ПДВ не відповідають вимогам законодавства з моменту реєстрації ПП „Форштадт”, тобто починаючи з 29.11.2002 року.
У судовому засіданні представник позивача підтвердив зазначені в позові обставини, підтримав позовні вимоги, просив ухвалити рішення та задовольнити вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Відповідно до ч.1 ст. 40 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов’язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважаються врученою. Таким чином, відповідач являється повідомленим.
Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. До суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
За таким обставин, суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача та представника третьої особи.
Суд, вислухавши представника позивача, вивчивши письмові матеріали справи вважає, що у позові потрібно відмовити.
Судом встановлено, що ПП „Форштадт” (код ЄДРПОУ 32269266) зареєстровано 29.11.2002 року відділом реєстрації т а єдиного реєстру Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію і знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Глісерна, 14.
Засновником підприємства є відповідач ОСОБА_2
14.10.2003р. ПП „Форштадт” видано свідоцтво №11560695 про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2006р. позовну заяву ДПА у Запорізькій області залишено без розгляду, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 27.04.2006р. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.03.2008р. вищезазначені ухвали були частково скасовані, справа повернута до місцевого суду для розгляду єдиної позовної вимоги ДПА – визнання нечинним запису про проведення державної реєстрації ПП „Форштадт” з моменту реєстрації.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01.10.2008р. провадження по справі було закрито у зв’язку з ліквідацією ПП „Форштадт”, яке хоч і не є відповідачем, однак спір напряму торкається його інтересів. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2009р. зазначена ухвала була скасована з направленням справи на новий розгляд, у зв’язку з тим, що ПП „Форштадт” не є стороною по справі, ДПІ у Запорізькій області наполягає на розгляді позову саме до громадянина ОСОБА_2 і не давало згоди на заміну відповідача, через що необхідно вирішити позовні вимоги саме до фізичної особи.
Як зазначив позивач в позовній заяві, під час проведення податковою розслідування з питань створення та фінансово-господарської діяльності ПП „Форштадт” встановлено, що ОСОБА_2 ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності даного підприємства не мав. Обов'язки керівника вказаного підприємства він не виконував, не вів господарської діяльності від імені підприємства, ніяких фінансово-господарських документів (угод, накладних, податкових накладних, платіжних доручень та інших документів) в якості керівника цього підприємства не підписував, оскільки не мав для цього фінансових можливостей, досвіду роботи, необхідних знань. Печаткою не користався. Ніяких довіреностей він від свого імені не давав. Підставою для звернення позивача до суду є пояснення ОСОБА_2 надані начальнику УПМ ДПА у Запорізькій області (а.с. 15).
Положеннями ст.70 КАС України встановлено належність та допустимість доказів, відповідно до якої обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Пояснення ОСОБА_2 щодо не підписання угод, накладних, податкових накладних, платіжних доручень та інших документів в якості керівника цього підприємства, створення підприємства без мети ведення фінансово-господарської діяльності не можуть бути належним доказом. Ніяких інших доказів крім пояснень суду не надано. Відомостей щодо наявності кримінальної справи або вироку суду за результатами попередньої перевірки ПП „Форштадт” державною податковою інспекцією у м. Запоріжжі не має.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 104 КАС України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Частина 4 ст. 50 КАС України встановлює, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;
4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до абзацу 1 статті 1 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509 «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон України №509) до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.
Згідно із статтею 4 Закону України № 509 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до статті 2 цього закону завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Як передбачено ч. 1 п. 4 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" , державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.
Права органів державної податкової інспекції закріплені ст. 11 вищезазначеного Закону, зокрема, п. 17 ч. 1 ст. 11 встановлює право органів державної податкової служби звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
За вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідний обов'язок закріплює і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до якої посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції України і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Частина 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначає підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи:
· визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
· провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
· невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;
· неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
· наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Аналіз вищевикладених норм права свідчить про те, що законом не передбачено право органів державної податкової служби на звернення до суду з вимогами про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації підприємства з моменту його видачі.
Частиною 1 статті 110 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа ліквідується:
1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;
2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.
Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є:
невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи;
невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону;
порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:
наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи;
невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі;
наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону;
наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися;
використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається.
Проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд приходить до висновку, що перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає і чинним законодавством не встановлено будь-якого обов'язку державного реєстратора засвідчуватися у справжності наміру засновників підприємства займатися підприємницькою діяльністю та сплачувати податки. Запис про проведення державної реєстрації юридичної особи може бути визнаний недійсним у випадках наступного з'ясування обставин, що згідно зі ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» були підставою для відмови у державній реєстрації, тобто підстави, які унеможливлюють засвідчення факту створення юридичної особи.
Під час розгляду справи встановлено, що у державного реєстратора, у зв'язку з наявністю у відповідача необхідного пакету документів при реєстрації ПП „Форштадт”, не було підстав для відмови у державній реєстрації і позивачем під час розгляду справи не було подано суду доказів щодо порушення норм чинного законодавства під час реєстрації ОСОБА_2 юридичної особи ПП „Форштадт”
За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, а тому у задоволені заявлених позовних вимог необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Державної податкової адміністрації у Запорізькій області ОСОБА_2, третя особа: Державний реєстратор виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання нечинним запис про проведення державної реєстрації ПП „Форштадт” з моменту реєстрації 29.11.2002 року – відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через Комунарський районний суд м.Запоріжжя, заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 02.11.2009 року.
Суддя М.П. Дзярук
№ 2а-231/2009р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(резолютивна частина)
26 жовтня 2009 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Дзярук М.П.
при секретарі Родніковій Ю.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової адміністрації у Запорізькій області до ОСОБА_2, третя особа: Державний реєстратор виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання нечинним запис про проведення державної реєстрації ПП „Форштадт” з моменту реєстрації 29.11.2002 року, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Державної податкової адміністрації у Запорізькій області ОСОБА_2, третя особа: Державний реєстратор виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання нечинним запис про проведення державної реєстрації ПП „Форштадт” з моменту реєстрації 29.11.2002 року – відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через Комунарський районний суд м.Запоріжжя, заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови буде складений 02.11.2009 року.
Суддя М.П. Дзярук