Справа №2-1241

2009 року

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2009 року                                                                                    м.Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого – судді           Нікандрової С.О.

при секретарі                        Рудник Ю.С.

за участю:

позивача                                ОСОБА_1

представника позивача        ОСОБА_2

представника відповідача   Милогородської І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Василівської районної державної лікарні ветеринарної медицини Управління ветеринарної медицини Запорізької області про визнання договору про повну матеріальну відповідальність недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Василівської районної державної лікарні ветеринарної медицини про визнання договору недійсним. Посилаючись на те, що відповідач незаконно уклав із ним договір про повну матеріальну відповідальність, оскільки займана ним посада не відноситься до переліку посад, з якими укладаються договори про повну матеріальну відповідальність, договір не містить всіх істотних умов зокрема щодо створення роботодавцем умов, необхідних для збереження матеріальних цінностей, просив визнати недійсним договір про повну матеріальну відповідальність, укладений між ним і відповідачем.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали, додатково пояснили, що посада завідуючого лабораторією ветеринарно-санітарної експертизи та перелік обов’язків які виконував позивач згідно посадової інструкції завідуючого лабораторією ветеринарної експертизи, затвердженої 30.05.2006 року, не передбачає виконання ОСОБА_1 обов’язків щодо зберігання, відпуску, приймання, перевезення або застосування в процесі виробництва матеріальних цінностей і відповідно з ним не може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Представник відповідача Милогородська І.С. в судовому засіданні заперечила проти позову, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 наказом №57 від 31 травня 2006 року прийнятий на роботу на посаду в.о. завідуючого лабораторією ветеринарної експертизи ринку м.Дніпрорудне, наказом №145 від 09.11.2006 року  призначений на посаду завідуючого лабораторією ветеринарної експертизи ринку м.Дніпрорудне. Наказами Василівської районної державної лікарні ветеринарної медицини №02 від 03.01.2007 року, №02 від 09.01.2008 року позивача призначено матеріально відповідальною особою як керівника ветеринарної дільниці – Дніпрорудненського ЛВСЕ. Між Василівською районною державною лікарнею ветеринарної медицини та ОСОБА_1 укладений договір про повну матеріальну відповідальність №8 від 02.01.2007 року. Таким чином, вважає що підстави визнання його недійсним відсутні.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 135-1 Кодексу законів про працю України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Перелік посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на збереження, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва, затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня 1977 р. №447/24, яка діє на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР».

Відповідно до вищезазначеної статті договори можна укладати тільки при зайнятті посад і виконанні робіт, які передбачено Переліком №447/24. Якщо ж до трудових обов'язків працівників такі функції не входять, то укладення договору про повну матеріальну відповідальність буде суперечити законодавству, навіть у разі, коли посада, яку займає працівник, або робота, що він виконує, була зазначена в Переліку №447/24.

Таким чином, договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися за наявності одночасно двох умов:

1) наявність посади, яку працівник займає, або роботи, що він виконує, у загальному Переліку №447/24;

2) виконання обов'язків згідно з посадою, виконання роботи за фахом має бути безпосередньо пов'язане зі збереженням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням чи застосуванням в процесі виробництва довірених працівникам цінностей.

Згідно статті 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказу Василівської районної державної лікарні ветеринарної медицини №57 від 31 травня 2006 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду в.о. завідуючого лабораторією ветеринарної експертизи ринку м.Дніпрорудне, а відповідно до наказу №145 від 09.11.2006 року  призначений на посаду завідуючого лабораторією ветеринарної експертизи ринку м.Дніпрорудне.

Між Василівською районною державною лікарнею ветеринарної медицини та ОСОБА_1 укладений договір про повну матеріальну відповідальність №8 від 02.01.2007 року, відповідно до якого працівник, що займає посаду завідуючого ЛВСЕ ринку м.Дніпрорудне, пов’язану з оборотом грошових коштів та документів бере на себе матеріальну відповідальність за збереження довірених йому підприємством матеріальних цінностей.

Суд враховує, що відповідно до Переліку посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на збереження, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва, затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня 1977 р. №447/24 посада завідуючого лабораторією не входить в перелік таких посад.

Відповідно до посадової інструкції завідуючого лабораторією ветеринарно-санітарної експертизи, затв. 30.05.2006 року, п.1.3. завідуючий ЛВСЕ за посадою є державним інспектором ветеринарної медицини і здійснює державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на ринку.  Посадова інструкція не передбачає обов`язків, пов'язаних зі збереженням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням чи застосуванням в процесі виробництва довірених цінностей.

Суд не приймає до уваги надані представником відповідача накази Василівської районної державної лікарні ветеринарної медицини №02 від 03.01.2007 року, яким призначено матеріально-відповідальними особами керівників ветеринарних дільниць, в тому числі зав.Дніпрорудненської ЛВСЕ, та наказ №03 від 04.01.2007 року «Про облікову політику на 2007 рік», яким призначено матеріально-відповідальними особами за ведення бланків суворої звітності, їх заповнення, обліку ТМЦ, їх зберіганням та ефективним використанням завідуючих структурними підрозділами, в тому числі зав.Дніпрорудненської ЛВСЕ, оскільки зазначені накази видані після укладення оспорюваного договору про повну матеріальну відповідальність і не передбачають, які саме пов'язані зі збереженням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням чи застосуванням в процесі виробництва матеріальних цінностей обов’язки виконує позивач.

Таким чином, суд приходить до висновку, що посада, яку займає позивач відсутня в Переліку посад, з якими можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність, виконання обов’язків за посадою завідуючого лабораторією ветеринарної експертизи ринку м.Дніпрорудне не пов’язано з збереженням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням чи застосуванням в процесі виробництва матеріальних цінностей, тому є підстави для визнання недійсним договору про повну матеріальну відповідальність, який погіршують становище працівника порівняно з законодавством України про працю.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.9, 135-1 КЗпП України, Перелік посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на збереження, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва, затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня 1977 р. №447/24, постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», ст.ст.10, 11, 60, 88, 131, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Василівської районної державної лікарні ветеринарної медицини Управління ветеринарної медицини Запорізької області про визнання договору про повну матеріальну відповідальність недійсним – задовольнити.

Визнати недійсним договір про повну матеріальну відповідальність №8 від 02 січня 2007 року, укладений між Василівською районною державною лікарнею ветеринарної медицини та ОСОБА_1.

Стягнути з Василівської районної державної лікарні ветеринарної медицини Управління ветеринарної медицини Запорізької області на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 37 грн. та державне мито в сумі 8,50  грн.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дати проголошення рішення і поданням після цього апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження подано не було.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області                                                     С.О.Нікандрова