Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/10198/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

19 грудня 2017 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Демчика Р.В.

при секретарі Бузун Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та визнання додаткової угоди №1 від 26 грудня 2012 року недійсною,-

встановив:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Свій позов обгрунтовує тим, що 2 квітня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір CSIPGI0000004807, згідно умов якого ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 110000 грн. на термін до 2 квітня 2018 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором.

Згідно заяви відповідача від 11 липня 2008 року кредитний договір CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року переведено з валюти гривня в валюту долар США. Розмір кредиту після проведення конвертації з урахуванням винагороди банку складає 23382,99 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14.04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 11 серпня 2015 року має заборгованість в сумі в сумі 55221,77 доларів США, з яких: 28669, 30 доларів США - заборгованість за кредитом, 3700, 48 доларів США - заборгованість по процента за користування кредитом, 716,09 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 14773,19 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором, а також штрафи - 11,76 доларів США та 2390, 95 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором CSIPGI0000004807 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 були укладені договору поруки.

Відповідно о вимог ст.ст. 610,554 ЦК України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року в сумі 50221,77 доларів США, що станом на 11 серпня 2015 року є еквівалентом 1067714 грн. 88 коп. та судові витрати.

21 січня 2016 року представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, яку обґрунтовав тим, що 26 грудня 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року.

Згідно п. 8.1. вказаної додаткової угоди кредитор зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти на строк до 23 серпня 2028 року включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 23382, 99 доларів США та у розмірі 5923,64 доларів США шляхом перерахування на рахунок НОМЕР_1 на наступні цілі: на придбання нерухомості, зві сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14.04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 3,00 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.7.2. даного договору. Періодом сплати вважати період «23» число кожного місяця.

У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 11 серпня 2015 року має заборгованість в сумі в сумі 50210,01 доларів США, з яких: 28669, 30 доларів США - заборгованість за кредитом, 3700,48 доларів США - заборгованість по процента за користування кредитом, 716,09 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 14733,19 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором, а також штрафи - 11,76 доларів США та 2390,95 доларів США.

Просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року в сумі 50210,01 доларів США, 250 грн. штрафу та судові витрати.

ОСОБА_1 звернувся в суд з зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача та визнання додаткової угоди №1 від 26 грудня 2012 року недійсною.

Зустрічний позов обґрунтовує тим, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 березня 2011 року стягнуто з нього на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року в сумі 23158,39 доларів США, що станом на 21 квітня 2009 року є еквівалентом 178319 грн. 39 коп., та 1950 грн. судових витрат.

5 лютого 2016 року ним була отримана довідка, в якій зазначено, що він, станом на 5 грудня 2016 року не має заборгованості перед ПАТКБ «Привтабанк».

26 грудня 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року.

Вважає, що сторонами не була дотримана письмова форма договору, що є істотною формою кредитного договору та додаткова угода від 26 грудня 2012 року є такою, яку укладено з порушенням встановленої законом письмової форми, тому цей договір має бути визнаний недійсним, бо не відповідає вимогам ч.4 ст.203 ЦК України.

В додатковій угоді від 26 грудня 2012 року відсутній детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо) пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту. У додатковій угоді графік погашення кредиту не містить інформації щодо вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом.

Сторони не досягли згоди щодо порядку погашення кредиту та сплати процентів, а саме - реквізитів рахунків на які необхідно здійснювати зазначені платежі. Заяву на видачу готівки від 26 грудня 2012 року ОСОБА_1 не підписував. Кредитні кошти згідно додаткової угоди банком надані не були.

Просив суд визнати додаткову угоду додаткову угоду №1 від 26 грудня 2012 року до кредитного договору № CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року недійсною, через її нікчемність.

В судовому засіданні представник позивача вимоги за первинним позовом підтримав, просив їх задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення первинного позову заперечувала. Зустрічний позов підтримала, просила задовольнити його повністю.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

2 квітня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № CSIPGI0000004807.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що кредитор зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 110000 грн., а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 110000 грн., сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15,00 % річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором, а також сплатити винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту.

Відповідно до п.1.3 договору, кредит надається строком погашення не пізніше 2 квітня 2018 року на: поліпшення якості окремої квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1.

2 квітня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № CSIPGI0000004807, згідно умов якого, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за договором про іпотечний кредит № CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладання договору, так і тими що виникають на його підставі в майбутньому.

4 серпня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до договору про іпотечний кредит № CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року.

Пунктом п.8.1. додаткової угоди передбачено, що банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти шляхом: перерахування на рахунок НОМЕР_2 на строк з 4 серпня 2008 року по 2 серпня 2015 року включно, у вигляді строкового кредиту у розмірі 23382, 99 доларів США на наступні цілі: на споживчі потреби, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0% від суми наданого кредиту у момент надання кредиту, винагорода за резервування ресурсів в розмірі 3% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.7.2. даного договору. Станом на 4 серпня 2008 року залишок заборгованості по договору за іпотечний кредит № CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року складає 108497 грн. 08 коп., що еквівалентно 23382, 29 доларів США.

26 грудня 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору № CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року, в якій дійшли згоди внести зміни в кредитний договір № CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року.

Пунктом 1 додаткової угоди передбачено, що суму заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди зменшити на 13590, 79 доларів США, а саме: відсотки у розмірі 0,00 дол. США, комісія у розмірі 0,00 дол. США, пеня у розмірі 13590, 79 доларів США.

Пунктом 3 додаткової угоди передбачено викласти п.8.1. договору в наступній редакції:

8.1. Кредитор зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти на строк до 23 серпня 2028 року у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 23382, 99 доларів США та у розмірі 5923,64 доларів США шляхом перерахування на рахунок НОМЕР_1 на наступні цілі: на придбання нерухомості, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 14,04% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0% від суми наданого кредиту у момент надання кредиту, винагорода за резервування ресурсів в розмірі 3% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.7.2. даного договору.

Відповідно до п.4 додаткової угоди, підписання цієї додаткової угоди не є рішенням банку про анулювання заборгованості.

26 грудня 2012 року року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно умов якого, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за кредитним договором № CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року та додаткової угоди №1 до кредитного договору № CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року згідно якої кредитор надав боржнику кредит в сумі 29306,65 доларів США.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), та в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього Кодексу.

Статтями 526 та 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2011 року задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року у розмірі 23158,39 доларів США, що за курсом 7,70 відповідно до службового розпорядження НБУ №417/150 від 21 квітня 2009 року складає 178319 грн. 60 коп., державне мито в сумі 1700 грн., та 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього 180269 грн. 60 коп.

Рішенням суду встановлено, що заборгованість виникла станом на 16 квітня 2009 року.

Вказане рішення суду набрало законної сили 22 березня 2011 року.

Суд враховує, що після набрання рішенням суду (яке є актом правосуддя, що остаточно вирішує спір з заявлених підстав) законної сили, правовідносини сторін зі сфери вирішення спору переносяться у виконавчу сферу. Якщо відповідач добровільно не виконує судове рішення, ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заходи примусового його виконання.

До виконавчої служби щодо виконання вказаного рішення суду ПАТ КБ «Приватбанк» не звертався, чого не заперечував в судовому засіданні представник ПАТ КБ «Приватбанк».

Як вбачається з довідок ПАТ КБ «Приватбанк» від 5 лютого та 8 лютого 2016 року, які надані в судовому засіданні представником відповідача, ОСОБА_1 станом на 8 лютого 2016 року не має заборгованості перед ПАТ КБ «Приватбанк».

Разом з тим, в судовому засіданні представником позивача надано довідку від 18 лютого 2016 року, з якої вбачається що ОСОБА_1 станом на 18 лютого 2016 року має заборгованість перед ПАТ КБ «Приватбанк» в сумі 59379, 47 доларів США.

Суд критично відноситься до вказаної довідки та не може прийняти її до уваги, оскільки з неї не вбачається, що вказана заборгованість виникла саме за договором № CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року. Крім того, представником позивача не надано первинних бухгалтерських документів, які підтверджують отримання ОСОБА_1 коштів, окрім тих, які він отримав в сумі 11000 грн. 2 квітня 2008 року на виконання умов договору CSIPGI0000004807.

Аналізуючи додаткову угоду №1 від 26 грудня 2012 року до кредитного договору № CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року, на підстав якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 50210,01 доларів США, 250 грн. штрафу та судові витрати, суд приходить до висновку, що вказаною додатковою угодою сторони лише внесли зміни в кредитний договір № CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року.

Вказаною додатковою угодою п.8.1. кредитного договору був викладений у наступній редакції: «Кредитор зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти на строк до 23 серпня 2028 року у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 23382, 99 доларів США та у розмірі 5923,64 доларів США шляхом перерахування на рахунок НОМЕР_1 на наступні цілі: на придбання нерухомості, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 14,04% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0% від суми наданого кредиту у момент надання кредиту, винагорода за резервування ресурсів в розмірі 3% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.7.2. даного договору».

Стаття 129 Конституції України передбачає, що одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Положеннями ч. 1, ч. 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представником позивача в судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1, 26 грудня 2012 року отримав у ПАТ КБ «Приватбанк» 23382, 99 доларів США та 5923,64 доларів США на виконання вимог додаткової угоди №1 від 26 грудня 2012 року до кредитного договору № CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року.

Суд не приймає до уваги пояснення представника позивач про те, що додаткова угода від 26 грудня 2012 року укладена між сторонами з метою реструктуризації боргу ОСОБА_1 за кредитним договором CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року, оскільки з вказаної додаткової угоди не вбачається, що вона укладена з метою реструктуризації.

Оскільки ОСОБА_1 вказаних грошових коштів не отримував, а заборгованість за кредитним договором № CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року стягнута рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2011 року, суд вважає, що задоволення позову, з підстав, зазначених позивачем призведе до подвійної цивільно- правової відповідальності ОСОБА_1, що суперечить чинному законодавству, а тому приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ПАТ «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача та визнання додаткової угоди №1 від 26 грудня 2012 року недійсною, з огляду на наступне.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За правилом, передбаченим ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.8 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Згідно п. 14 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що вимикають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054-1055), статті 18,19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Підписуючи додаткову угоду №1 від 26 грудня 2012 року до кредитного договору № CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року, ОСОБА_1 діяв як особа, яка мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, мав вільне волевиявлення, він діяв у відповідності до внутрішньої волі і повністю погодився з його умовами як у момент підписання, так у подальшому, не висловлюючи своєї незгоди з умовами договору.

На момент укладення додаткової угоди №1 від 26 грудня 2012 року до кредитного договору № CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року не вважав положення додаткової угоди неправомірними та незаконними, такими, що порушують його права, а якщо б вважав, то міг б від підписання відмовитися або здійснити інші заходи, направлені на недопущення порушення власних прав та інтересів. Проте, цього не було зроблено.

З матеріалів справи судом встановлено, що додаткова угода№1 від 26 грудня 2012 року до кредитного договору № CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року підписана уповноваженими особами, містить усі суттєві умови.

На переконання суду, при укладенні додаткової угоди №1 від 26 грудня 2012 року до кредитного договору № CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року позичальник діяв вільно та виходив виключно з власних інтересів.

Суд звертає увагу на те, що додатковою угодою №1 від 26 грудня 2012 року лише внесені зміни в існуючий договір № CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року.

Таким чином, судом встановлено, що додаткова угода№1 від 26 грудня 2012 року до кредитного договору № CSIPGI0000004807 від 2 квітня 2008 року не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особи, які вчинили даний правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі; правочин вчинено у формі, встановленій законом; договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Обставини, наведені ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві, в тім числі порушення ЗУ «Про захист прав споживачів», не є підставами, встановленими ст. ст. 203, 215 ЦК України для визнання вказаного правочину недійсним.

На підставі наведеного, ст.ст. 627,628,638,639,1054,1055 ЦК України, керуючись ст.ст. 76-81, 263-265,268,273 ЦПК України,-

вирішив:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та визнання додаткової угоди №1 від 26 грудня 2012 року недійсною відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Головуючий:

Повний текст рішення суду виготовлено 29 грудня 2017 року.

Головуючий: Р. В. Демчик