Справа № 22ц-8716/2009 Головуючий у 1 інстанції: Биліна Т.І.
Категорія 42 Доповідач: Будулуца М.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 листопада 2009 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючої – судді: Курило В.П.,
суддів: Будулуци М.С., Молчанова С.І.,
при секретарі Степаненко В.Б.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 24 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Відділ реєстрації фізичних осіб Вугледарського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області про усунення порушень права користування приміщенням і виселення, -
В С Т А Н О В И В:
У січні 2009 року ОСОБА_2. та ОСОБА_1 звернулись з позовом до ОСОБА_3. про усунення порушень права користування приміщеннями, визнання його втратившим право проживання в квартирі і виселення з квартири без надання іншої жилої площі, посилаючись на наступні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2. зареєструвала шлюб з відповідачем і від цього шлюбу народилась донька - ОСОБА_1., 1983 року народження (остання в наступному зареєструвала шлюб і змінила прізвище на ОСОБА_1).
В 2001 році подружжя ОСОБА_2. та ОСОБА_3 фактично припинили між собою шлюбні відносини, 6 квітня 2001 року відповідач виписався із квартири і зареєструвався в будинку АДРЕСА_1.
13 червня 2001 року позивачам видано свідоцтво № 02872 про право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2.
В 2004 році відповідач повернувся до сім’ї і 9 грудня 2004 року знову зареєструвався в спірній квартирі. Але відновити сім’ю не вдалось та 21 жовтня 2008 року подружжя офіційно розірвало шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Вугледарського міського управління юстиції.
Оскільки шлюб подружжя розірвало і сторони не ведуть спільного побуту, посилаючись на ст.406 ч.1 п.1 ЦК України, позивачі просили суд винести рішення, яким зобов’язати ОСОБА_3 усунути порушення їх прав в користуванні квартирою, визнавши останнього втратившим право проживання в квартирі АДРЕСА_2 та виселити його з цієї квартири, без надання іншої жилої площі.
Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 24 вересня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. і ОСОБА_1 відмовлено.
З рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що суд при вирішенні справи безпідставно посилався на норми Житлового кодексу України, тоді як позовні вимоги базуються на засадах майнового права на квартиру та регулюються нормами Цивільного кодексу України. На думку апелянта відповідач «втратив сервітутний імунітет», передбачений ч.1 ст. 405, п. 4 ч. 1 ст.406 ЦК України, а тому суд неправильно вирішив справу. Просить рішення суду скасувати і справу направити на новий розгляд.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги, просили скаргу задовольнити.
Позивач ОСОБА_2. вважала доводи апеляційної скарги обґрунтованими.
Відповідач ОСОБА_3. та його представник – адвокат ОСОБА_5. заперечували проти доводів скарги, просили рішення суду залишити без змін, а скаргу відхилити.
Третя особа - відділ реєстрації фізичних осіб Вугледарського МВ ГУМВС України в Донецькій області просила розглянути справу у відсутності їх представника.
Заслухав доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходе до висновку, що скарга задоволенню не підлягає. При цьому суд виходе з наступного.
Згідно зі ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом установлено, що з 1981 до 2008 року ОСОБА_2. та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі.
13 червня 2001 року позивачам видано свідоцтво № 02872 про право спільної сумісної власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 53, 35 кв. м. (а. с. 14).
9 грудня 2004 року відповідач за згодою дружини – ОСОБА_2. та доньки – ОСОБА_1 вдруге зареєструвався в спірній квартирі (а. с. 3 - зворот, 66).
Згідно акту від 23 вересня 2008 року, виданого КП «ККЖКП Вугледарської міської ради», в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані та фактично мешкають ОСОБА_3 та ОСОБА_2. (а. с.13).
Відповідно до ч.1 ст. 156 ЖК члени сім’ї власника будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічні положення містяться й у ч.1 ст.405 ЦК.
Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім’ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст. 162 ЖК.
Згідно з ч.2 ст.405 ЦК член сім’ї (в тому числі колишній член сім’ї) власника будинку втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Крім того, відповідно до ч.4 ст.9 ЖК ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Підстави виселення членів сім’ї (колишніх членів сім’ї) власника будинку (квартири) передбачені ст.157, ч.1 ст.116 ЖК.
Таке виселення згідно із ч.1 ст.116 ЖК може мати місце, якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Ураховуючи те, що ОСОБА_3 вселився до спірної квартири в установленому законом порядку та набув прав і обов’язків, передбачених ст.156 ЖК, позовні вимоги позивачів про захист права користування приміщенням в обраний ними спосіб шляхом визнання відповідача втратившим право користування жилим приміщенням і виселення його із квартири, що заявлені на підставі ст. ст.401, 405 і 406 ЦК, не можна визнати обґрунтованими, оскільки підстави виселення членів сім’ї власника будинку (квартири) передбачені нормою ст.157 ЖК та полягають у порушенні такими особами умов їх проживання й користування жилим приміщенням, що належить власнику.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що підстави для задоволення позову ОСОБА_2. і ОСОБА_1 відсутні, оскільки відповідач проживає в спірній квартирі, жиле приміщення не псує, використовує його за призначенням, платив за користування ним.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, наданим доказам дав належну оцінку, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закони, які їх регулюють.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуально права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому їх повністю відхиляє.
Апеляційний суд також не вбачає підстав для скасування рішення і направлення справи на новий розгляд, які передбачені ст. 311 ЦПК України, оскільки апелянт їх у скарзі не навів і вони у справі відсутні.
За таких обставин, відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд, рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу відхиляє.
Керуючись ст.ст.303, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 24 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуюча: Судді: