Справа № 22ц-8125/ 2009 р.
Категорія 27 Головуючий у 1 інстанції Карпенко О.М.
Доповідач: Будулуца М.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2009 р. м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючої – судді: Курило В.П.,
суддів: Будулуци М.С., Кіянової С.В.,
при секретарі Степаненко В.Б.,
розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Кредитної спілки „Кредо” на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 7 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки „Кредо” про захист прав споживачів та стягнення суми внеску за договором про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 5 грудня 2007 року, нарахування та стягнення відсотків за договором за фактичне користування внеском та стягнення пені за прострочення виконання зобов’язання згідно договору, -
ВСТАНОВИВ:
1 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернувся з зазначеним позовом до суду та вказав, що відповідно до умов договору «Накопичувальний» № КР - 0000544 від 5 грудня 2007 року про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки, він здійснив внесок на депозитний рахунок спілки в розмірі 40 000 грн. на умовах строковості, зворотності та платності на 12 місяців, починаючи з 5 грудня 2007 року по 5 грудня 2008 року. Відсоткова ставка за умовами договору складає 22 % річних від суми внеску, починаючи з наступного дня після внесення ним внеску та припиняється в день закінчення строку договору. Оскільки відповідач не виконав свої зобов’язання та відмовився повернути кошти у повному обсязі, позивач після неодноразового уточнення позовних вимог остаточно просив стягнути з відповідача на його користь суму внеску за договором в розмірі 35 763,07 грн., відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 1266,27 грн., суму за час прострочення виконання зобов’язання з урахуванням встановленого індексу інфляції та три процента річних від простроченої суми у розмірі 2774,24 грн.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 7 липня 2009 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. З кредитної спілки „Кредо” на користь ОСОБА_1 стягнуто суму внеску у розмірі 35 000 грн., суму за час прострочення з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 2774,24 грн., витрати на ІТЗ – 30 грн. та судовий збір у сумі 51 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
З рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду в частині стягнення з кредитної спілки „ Кредо ” 2774,24 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції, що складає 2406,59 грн., та трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 367,65 грн. є помилковим, оскільки вимоги ст. 625 ЦК України на ці правовідносини не розповсюджуються та кредитна спілка не є прибутковою організацією. По закінченню договору позивачу сплатили відсотки у повному обсязі та через фінансову кризу лише частково повернули суму внеску, що разом скаладає 9 500 грн. Просить рішення суду в частині стягнення 2 774,24 грн. скасувати та справу направити на новий розгляд.
Рішення суду в частині стягнення з відповідача суми внеску в розмірі 35 000 грн. не оскаржується.
В судовому засіданні апеляційного суду її представник кредитної спілки «Кредо» (голова правління) Дробот Т.С. підтримала доводи апеляційної скарги та просила рішення суду в частині стягнення 2 774,24 грн. скасувати і направити справу на новий розгляд.
Позивач ОСОБА_1 заперечував проти доводів скарги, вважав їх безпідставними, просив апеляційну скаргу відхилити та рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Згідно з вимогами ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обгрунтованіть рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Як зазначено в ст.ст.10 та 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі на засадах змагальності сторін.
Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд дійшов до правильного висновку про те, що кредитна спілка прострочила виконання грошового зобов’язання, та з посиланням на ст. 625 ЦК України дійшов до обґрунтованого висновку, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов’язання за договором про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, а тому позовні вимоги в частині стягнення з кредитної спілки „ Кредо ” на користь ОСОБА_1 суми внеску у розмірі 35 000 грн., боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, що разом складає 2774, 24 грн. ( відповідно 2406,59 грн. та 367,65 грн.), підлягають задоволенню.
При розгляді цієї справи суд правильно оцінив наявні докази у справі і вірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що до спірних правовідносин не застосовуються вимоги ст. 625 ЦК України, до уваги не приймаються, оскільки суперечать умовам укладеного між сторонами договору та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Так, відповідно з п.4.1 договору «Накопичувальний» № КР - 0000544 від 5 грудня 2007 року про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок передбачено, що сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно чинного законодавства, а порушенням умов цього договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.
Відповідач не заперечував в суді про порушення ним умов договору та посилався на неможливість виконання договору внаслідок фінансової кризи.
Втім, відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що правовідносини між членом кредитної спілки та спілкою регулюються Законом України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 року № 2908 – 111 і Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року за № 2664-111, а тому кредитна спілка не несе відповідальність за порушення грошового зобов’язання, не спростовують правильних висновків суду щодо застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України, оскільки в умовах договору, укладеного між сторонами, прямо зазначено, що сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно чинного законодавства України, що не виключає можливості застосування ст. 625 Цивільного кодексу України до зазначених правовідносин.
Окрім цього, в частині 6 ст.3 Закону України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 року № 2908 - 111 також зазначено, що кредитна спілка несе відповідальність за своїми зобов’язаннями у межах вартості майна, яка належить їй на праві власності.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень вимог процесуального чи матеріального законів або неправильної оцінки дослідження доказів, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, підстав для скасування рішення немає.
Апеляційний суд також вважає, що правові підстави для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд, передбачені ст. 311 УПК України, у справі відсутні і апелянт їх у скарзі не навів.
З зазначених підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а тому відповідно до ст. 308 ЦПК України рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1, 308 ч.1, 314 ч.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Кредитної спілки „ Кредо ” відхилити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 07 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але вона може бути оскаржена у суді касаційної інстанції безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою суду апеляційної інстанції законної сили.
Головуюча: Судді: