Справа № 345/5274/14-ц

Провадження № 4-с/345/33/2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2017 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Сухарник І.І.

секретаря судового засідання Баран В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Калуш справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання дій та бездіяльності Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області неправомірними та скасування постанови та акту про передачу майна стягувачеві, суд –

встановив:

що 24.10.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою про визнання дій головного державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-франківській області ОСОБА_2 при винесенні акта про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу від 26.07.2017 та постанову про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу від 26.07.2017 неправомірними; визнання незаконними та скасування акту про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу від 26.07.2017 та постанови про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу від 26.07.2017, винесені головним державним виконавцем Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-франківській області ОСОБА_2

Скаргу обґрунтовує тим, що згідно рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуто солідарно 1 394757, 55 грн. заборгованості за договором позики. Згідно нотаріально посвідчених розписок стягувач зазначив, що отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 360 963 грн. Станом на 18.10.2016 сума заборгованості становила 260 301, 55 грн. 18.10.2016 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 відповідно до акту опису й арешту майна від 18.10.2017, опечатано та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4 належний скаржнику на праві приватної власності автомобіль марки BMW модель 740 2007 року випуску д.н.з. НОМЕР_1. Даний автомобіль за домовленістю між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був переданий останнім стягувачу в рахунок решти заборгованості та після його реалізації на прилюдних торгах ОСОБА_4 повинен був отримати решту заборгованості. У зв’язку з цим, ОСОБА_1 видав на ОСОБА_4 доручення на право користування та розпорядження вищевказаним автомобілем, який до органів ДВС на реалізацію передано не було, внаслідок чого ОСОБА_1 дане доручення було скасовано. В подальшому, представник ОСОБА_1 звернувся до органів ДВС із заявою про передачу на реалізацію автомобіля марки BMW модель 740 2007 року випуску д.н.з. НОМЕР_1, однак жодного реагування з боку органів ДВС не було, оскільки ОСОБА_4, як стягувачем, вказаний автомобіль до органів ДВС не передав. Натомість, державним виконавцем розшук належного скаржнику автомобіля не проводиться, а передано стягувачеві належну скаржнику на праві приватної власності земельну ділянку про що складено акт про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу від 27.07.2017 та постанову про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу.

Даний акт та постанову скаржник вважає незаконними та просить їх скасувати. Також ОСОБА_1 вказує, що про існування оскаржуваної постанови та акту державного виконавця від 27.07.2017 йому стало відомо 23.10.2017 в приміщення апеляційного суду Івано-Франківської області, тому вважає, що строк подання скарги ним пропущено з поважних причин.

Скаржник ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, однак його представник ОСОБА_5 подав суду заяву про розгляд скарги у його відсутності, вимоги підтримав в повному об’ємі.

Заступник начальника Калуського МРВ ДВС ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у судове засідання також не з’явилися, однак подали заяви про розгляд скарги у їх відсутності, підтримали заперечення на скаргу від 26.12.2017, просили також відмовити в задоволенні вказаної скарги.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що скаргу ОСОБА_1 слід залишити без розгляду з наступних підстав:

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Отже право на звернення до суду зі скаргою є строковим. Пропуск зазначеного строку, який визначається як процесуальний строк, не є підставою для відмови у прийнятті скарги, оскільки він може бути поновлений судом за наявності поважних причин і на нього поширюються правила ст. 126 ЦПК України. Тому скарга, подана після закінчення відповідного строку, залишається без розгляду, якщо суд за клопотанням заявника не знайде підстав для його поновлення. При цьому розгляд справи по суті можливий лише після поновлення строку для подання скарги.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 16 постанови від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Судом встановлено, що твердження скаржника з приводу того, що про існування оскаржуваної постанови та акту державного виконавця від 27.07.2017 йому стало відомо 23.10.2017 в приміщення апеляційного суду Івано-Франківської області суд оцінює критично та спростовує, оскільки в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_5 згідно якої останній ознайомився з матеріалами виконавчого провадження 08.08.2017 (а.с. 32).

За таких обставин, заявник пропустив встановлений Законом десятиденний строк подачі скарги і заяви про його поновлення до суду не направив.

Приписами ст. 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а тому скаргу ОСОБА_1 слід залишит без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 260, 449 ЦПК України, суд

ухвалив:

скаргу ОСОБА_1 про визнання дій Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-франківській області ОСОБА_2 при винесенні акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 26.07.2017 та постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 26.07.2017 неправомірними та визнання незаконними та скасування акту про передачу майна стягувачу а рахунок погашення боргу від 26.07.2017 та постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 26.07.2017 винесену головним державним виконавцем Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-франківській області ОСОБА_2 – залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 15-ти днів з часу проголошення.

Головуючий: