Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" листопада 2009 р. Справа № 3/140-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Білоконь Н. Д., суддя Терещенко О.І.
при секретарі Євтушенкові Є.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_1, дов. БМІ №361213 від 03.07.2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційної скарги відповідача (вх. № 2569 С/1-18) на рішення господарського суду Сумської області від 25.06.09 р. по справі № 3/140-09
за позовом Малого приватного виробничо-торговельного підприємства "ВМ", м. Суми
до Суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, м. Суми
про стягнення 17550,00 грн.,
встановила:
Позивач, Мале приватне виробничо-торговельне підприємство "ВМ", звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, 17550,00 грн. (5850,00 грн. – відшкодування збитків, 11700,00 грн. неустойки за несвоєчасне повернення торговельних місць), а також про стягнення судових витрат: 102,00 грн. державного мита за вимоги майнового характеру, 85,00 грн. державного мита за вимоги немайнового характеру, 118,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1000,00 грн. за оплату послуг адвоката. Просив також зобов’язати відповідача повернути позивачеві торговельні місця № 118 та № 89 у тому стані, в якому вони були одержані в оренду.
Рішенням господарського суду Сумської області від 25.06.2009 р. у справі № 3/140-09 (суддя Левченко П.І.) позов задоволено: стягнуто з Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на користь Малого приватного виробничо-торговельного підприємства "ВМ", 17550,00 грн. (5850,00 грн. –відшкодування збитків, 11700,00 грн. неустойки за несвоєчасне повернення торговельних місць), 102,00 грн. державного мита за вимоги майнового характеру, 85,00 грн. державного мита за вимоги немайнового характеру, 118,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1000,00 грн. за оплату послуг адвоката; зобов’язано суб’єкта підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_2 повернути Малому приватному виробничо-торговельному підприємству "ВМ" торговельні місця № 118 та № 89 у тому стані, в якому були одержані в оренду.
Відповідач - СПДФО ОСОБА_2 з рішенням місцевого господарського суду від 25.06.2009 року у справі № 3/140-09 не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу: просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що, на його думку, оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки торговельні місця № 118 та № 89 фактично повернуті позивачеві.
Апеляційну скаргу з урахуванням доповнень до неї обґрунтовує тим, що позивач не довів наявність причинного зв‘язку між збитками у вигляді неотримання позивачем 5850,00 грн. доходів та дією чи бездіяльністю відповідача.
Крім того, вказує на те, що відповідно до частини 1 статті 232 Господарського кодексу України збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями, тоді як позивачем у даній справі крім збитків заявлена також вимога про стягнення з відповідача 11700,00 грн., яка повністю покриває збитки в розмірі 5850,00 грн.
Також зазначає, що місцевий господарський суд, стягуючи з відповідача на користь позивача 11700,00 грн., не дослідив того, чи звільнив відповідач торговельні місця на момент звернення позивача з позовом до господарського суду у даній справі, тоді як зі змісту договору про надання послуг від 20.03.2008 року вбачається звільнення відповідачем торговельних місць до моменту закінчення строку договорів №89 та №118. Окрім цього, на думку відповідача, господарський суд першої інстанції не врахував вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.
Представник відповідача у судових засіданнях 14.10.2009 року та 19.11.2009 року підтримав апеляційну скаргу.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні 14.10.2009 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Свої заперечення обґрунтовують тим, що відповідач після закінчення строку дії договорів №89 та №18 від 26.12.2007 року в порушення вимог цивільного законодавства не повернув торговельні місця орендодавцеві, не довівши відсутність вини у скоєнні цього правопорушення, у зв‘язку з чим згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України зобов‘язаний відшкодувати позивачеві збитки.
В судовому засіданні 19 листопада 2009 року оголошувалась перерва до 14:30 год. 26 листопада 2009 року для складання та підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Колегія суддів дослідила матеріали справи, вислухала пояснення представників сторін, перевірила правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права та дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, 26 грудня 2006 року між Малим приватним виробничо-торговельним підприємством "ВМ", ринком, та Суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2, підприємцем, були укладені договори №118, №89, відповідно до умов яких ринок передає, а підприємець приймає у платне користування торговельні місця №118, №89 на території ринку, розміщеного за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2Ж для торгівлі продовольчими товарами, вказані торговельні місця перебувають в робочому стані і підлягають передачі відповідачеві з моменту підписання договору (пункти 1.1, 1.2 Договору).
Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до пункту 7.1.1 Договорів №118 та №89 від 26.12.2006 року, вказані договори оренди вважаються втратившим чинність з 31.03.2008 року.
Позивач листами № 46 від 17.03.2008 року та № 62 від 20.05.2008 року повідомив відповідача про те, що договори оренди торговельних місць пролонгуватися не будуть та просив останнього звільнити займані торгівельні місця.
Частинами 1 та 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, між Споживчим товариством «Козацька слобідка»(членом якого є відповідач відповідно до протоколу загальних зборів членів (засновників) споживчого товариства «Козацька слобідка»від 20.03.2008 року), замовником, та Дочірнім підприємством Відкритого акціонерного товариства «Сумбуд»Будівельно-монтажне підприємство «Химбуд», виконавцем, було укладено договір про надання послуг, відповідно до якого виконавець за завданням замовника вивозить з території торговельної зони в м. Суми по вул. Леваневського, 2 Ж торговельні кіоски членів СП «Козацька слобідка», зокрема і кіоски, які розташовані на торговальних місцях №118 та №89.
На виконання вказаного договору сторонами 30.03.2009 року було складено акт приймання-передачі виконаних послуг, відповідно до якого виконавець за завданням замовника надав послуги крана та автотранспорту з переміщення (завантаження та перевезення) торговельних кіосків СП «Козацька слобідка»з торговельної зони в м. Суми по вул. Леваневського, 2 Ж., зокрема і кіосків, які були розташовані на торговельних місцях №118 та №89.
Крім того, з матеріалів справи вбачається передача 31.03.2008 року Споживчим товариством «Козацька слобідка»торговельних кіосків, зокрема кіосків, які були розташовані на торговальних місцях №118 та №89 по вул. Леваневського, 2 Ж. у м. Суми, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на зберігання відповідно до договору зберігання від 31.03.2008 року.
Отже, колегія суддів вважає, що відповідачем надані докази, які в сукупності дають підстави для висновку про звільнення 30.03.2008 року ним торговельних місць до моменту закінчення строку договорів №89 та №118, що свідчить про відсутність порушення ним договірних зобов‘язань щодо своєчасного повернення торговельних місць після закінчення строку договорів, у зв‘язку з чим місцевий господарський суд дійшов хибного висновку щодо наявності достатніх правових підстав для стягнення з відповідача 11700,00 грн. неустойки за несвоєчасне повернення торговельних місць.
Крім того, Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Також, відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов"язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов"язання, доказується кредитором.
Відповідальність особи у вигляді обов‘язку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і збитками, вини.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача 5850,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, яка виразилась, на його думку, у неотриманні ним доходу від використання торговельних місць №118 та №89 суб‘єктами господарювання за період використання відповідачем зазначених місць після закінчення строку договорів №89 та №118 від 26.12.2006 року.
Як вже було зазначено вище, відповідач довів належними доказами факт відсутності порушення з його боку договірних зобов‘язань щодо своєчасного повернення торговельних місць після закінчення строку договорів № 118 та№89, у зв‘язку з чим відсутній такий невід‘ємний елемент складу правопорушення, як протиправна поведінка, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 5850,00 грн. збитків задоволенню також не підлягають.
Неможливо взяти до уваги заяву позивача на фальшивість наданих відповідачем доказів: договору про надання послуг від 20.03.2008 року, доповнення №1 від 21.03.2008 року до вказаного договору, акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 30.03.2008 року, договору зберігання від 31.03.2008 року, яка обґрунтовується копією позовної заяви споживчого товариства «Козацька слобідка» від 08.01.09 р. та заявою про уточнення позовних вимог від 29.01.09 р., наданими позивачем з посиланням на пункт 28 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»від 12 червня 2009 року № 2.
Зазначена Постанова Пленуму Верховного суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»від 12 червня 2009 року № 2 містить роз»яснення щодо збирання та надання доказів відповідно до положень чинного цивільного процесуального законодавства України .
Згідно ст.. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду ( іншого органу, який вирішує господарські спори ) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі ( або справах ) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у інформаційному листі Вищого Господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не було належним чином доведено обставин, на які він посилається в заяві про фальшивість доказів, які були б встановлені відповідними судовими рішеннями господарського суду чи іншого органу, який вирішує господарські спори, чи вироком суду з кримінальної справи, який набрав законної сили, або ж рішенням суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, що передбачено ч.ч.2-4 ст. 35 ГПК України.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи та порушив норми матеріального права, у зв‘язку з чим рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи викладне та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 3, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 25.06.2009 р. у справі № 3/140-09 скасувати і прийняти нове рішення.
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Білоконь Н. Д.
Суддя Терещенко О.І.