код суду 2702  

1 інстанція  

Справа№2-546/2009  

Категорія 15  

 ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  12  листопада    2009 року  Гагарінський    районний   суд  м. Севастополя   в  складі:  

головуючого-судді   Завгородньої  Л.М.,  

при  секретарі – Федосєєвій   Ж.В.,  

розглянувши   в    відкритому   судовому   засіданні   цивільну  справу   за  позовом    ПАТ  КБ «Приватбанк»  в особі Севастопольської   філії   до   ОСОБА_1   про    стягнення    матеріальної шкоди, суд, -  

В С Т А Н О В И В:  

ПАТ КБ «Приватбанк»   звернулось до   суду  з  позовом   до  відповідача   про   стягнення  матеріальної шкоди, мотивуючи   вимоги  тим,  що  у  ОСОБА_1,   якій   був  прийнятий  на   посаду    інкасатора   відділу    інкасації   та перевозки   цінностей,  виникла   недостача   грошових  коштів    у  сумі  10000   грн. Матеріальну   шкоду   відповідач відшкодував  частково,   непогашена  сума   матеріальної    шкоди   дорівнює    4900  грн.  В  зв’язку   з чим,  ПАТ КБ «Приватбанк»    просить   стягнути   з  відповідача    матеріальну   шкоду  в сумі  4900  грн.  і   стягнути   судові  витрати  по  справі -  державне  мито  в сумі  51 грн. і витрати   з ІТЗ  в  сумі  30  грн.  

У судовому  засіданні представник позивача позовні    вимоги  підтримав,    просив   задовольнити  в  повному  обсязі.  

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, що   підтверджується     судовою  повісткою про  виклик  до  суду,  поважні  причини   нез’явлення   у судове   засідання -  не  повідомлені.  

  Згідно зі ст.169 ч.4 ЦПК України, “якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповноважною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (ухвалює  заочне рішення).  

  Суд   вважає   можливим   розглянути  справу   за суттю та ухвалити заочне рішення згідно до ст. 224 ЦПК України.  

Заслухавши представника позивача, дослідивши  матеріали  справи, суд   вважає позовні   вимоги  такими, що  підлягають задоволенню.  

У судовому засіданні встановлено, що у  серпні 2006 року    відповідач   був   прийнятий   на посаду     інкасатора    відділу  інкасації   та  перевезення    цінностей, до  ПАТ  КБ «Приватбанк»,   та    уклав   з   роботодавцем    договір  про    повну  індивідуальну   матеріальну  відповідальність (а.с. 16).   29  серпня  2007 року, інкасатор  ОСОБА_1, отримав  у  касі    12  інкасаторських   сумок  з  грошовими   коштами. Прибив   до  відділення  банку № 15  для   передачі  сумок  з  підкріпленням,  відповідач    виявив   відсутність   одної   сумки з  грошовими   коштами   в  сумі  10000  грн.,   яку   отримав   у касі  банку   згідно  з  видатковим    касовим   ордером   №   4  від   29.08.2007 року.  Таким  чином, у  відповідача  виявилась   недостача  грошових  коштів   у сумі  10000  грн.  25.09.2007 року    відповідачу   винесено  догану  з покладенням   обов’язку    по  відшкодуванню    матеріальної   шкоди.  Того ж дня,   25.09.2007 р.,   в рахунок   погашення    недостачі,  відповідач  сплатив    до  каси  банку   5000 грн.  На   залишкову   суму     недостачі   з відповідачем  укладено  угоду  про  порядок   добровільного  відшкодування  шкоди   у розмірі  5000  грн., з графіком  погашення  по  500 грн.  щомісячно. Проте  з часу  укладення   угоди,  станом  на 14.02.2008 року, протягом     п’яти   місяців   відповідачем   сплачено    лише  100 грн. Таким  чином,  невідшкодована   шкода   дорівнює   4900  грн.  

Згідно   до ч. 1  ст.  130   Кодексу законів   про  працю  України,  працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.   Згідно   до  ст. 134   Кодексу  законів   про  працю України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли  між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.  

  Таким   чином, суд    прийшов   до висновку  про  законність і обгрунтованість   позовних   вимог  і  вважає   їх  такими, що підлягають  задоволенню.  

Також, згідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати  у сумі   81 грн.  (державне  мито -51  грн.,  витрати  з ІТЗ -30  грн.).  

Керуючись ст. ст. 130,134, 135-1 Кодексу   законів   про  працю України, ст. ст. 10, 60, 88, 179, 212-214, 224-233 ЦПК України, суд,  

В И Р І Ш И В:  

    Позовні вимоги ПАТ  КБ „Приватбанк”  в  особі  Севастопольської    філії  -   задовольнити   .  

Стягнути   з   ОСОБА_1   на  користь  ПАТ   КБ «Приватбанк»   в особі  Севастопольської  філії   суму   заподіяної матеріальної    шкоди    у    розмірі   4900 грн.,  а  також   судові   витрати – державне  мито  в сумі   51 грн. і  витрати  з ІТЗ  в  сумі  30  грн.,  а всього – 4981 грн.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.  

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

Суддя Гагарінського  

районного суду м. Севастополя           Л. М. Завгородня  

Ў