АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5116/17 Справа № 208/2481/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Івченко Т. П. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 48

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особи: Орган опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини з нею, в якому просила визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю ОСОБА_2, посилаючись на те, що вона з відповідачем перебувала у цивільному шлюбі, від якого народила дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року. До вересня 2015 року вона проживала спільно з відповідачем, але в наслідок сварки що сталася 11.09.2015 року між нею та відповідачем, було припинено спільне проживання. Також вона має старшу дитину - доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка в період 2015 року була студенткою Дніпропетровського коледжу технологій та дизайну, та проживала у м. Дніпро.

Позивачка також зазначила, що 21 жовтня 2015 року її старша дитина - донька ОСОБА_5 потрапила у ДТП та отримала тілесні ушкодження внаслідок чого потрапила у лікарню, де лікувалася стаціонарно, у зв'язку з чим позивачка вимушена була сина ОСОБА_4 залишити батькові, а сама стала доглядати за донькою. Проте після закінчення лікування доньки позивачка звернулася до відповідача для повернення сина, але він відмовився та взагалі почав заперечувати її право на догляд та утримання позивачкою сина. У зв'язку з чим просила позов задовольнити.

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся також до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, в якому просив визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з батьком ОСОБА_3, за адресою АДРЕСА_1.

У зустрічному позові послався на те, що він разом з ОСОБА_2 проживав у цивільному шлюбі, в період якого 14 березня 2011 року народився син ОСОБА_4. Наприкінці вересня 2015 року ОСОБА_2 стала проявляти негативне ставлення до нього як до чоловіка та до сина ОСОБА_4, постійно провокувала з ним конфліктні ситуації, причиною яких як з'ясувалося в подальшому, стали нові стосунки ОСОБА_2 з новим чоловіком. І як наслідок, ОСОБА_2 залишила їх родину, його та сина ОСОБА_4, та стала проживати окремо за іншою адресою. Так, за власною волею ОСОБА_2 в період з вересня-жовтня 2015 року по даний час, постійним місцем проживання сина ОСОБА_4 є його місце проживання. Син дуже тяжко переніс рішення матері - ОСОБА_2, яка залишила його. Він всіма засобами сприяв встановленню позитивного психологічного ставлення сина до даної ситуації.

На прикінці 2015 року, ОСОБА_2 повідомила що вона виходить заміж за іншого чоловіка та має намір виїхати за кордон держави, позбавив його спілкування з сином. На що він не дав їй згоду та з метою запобігання вивезення сина за кордон без його згоди, вимушений був звертатися до Державної міграційної служби, Генеральної прокуратури України, Державної прикордонної служби України, з відповідними заявами. З того часу відповідач ОСОБА_2 не має бажання проживати разом з малолітньою дитиною, свідомо ухиляючись від виконання своїх батьківських обов'язків, а тому, враховуючи інтереси сина ОСОБА_4, просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю, а його зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено та ухвалено: визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з батьком - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, за адресою АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити у повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що інтересам малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідає його постійне місце проживання з батьком ОСОБА_3, а не з матір'ю.

Проте погодитися із таким висновком суду не можна з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з жовтня 2006 року по вересень 2015 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу у АДРЕСА_3, та 14 березня 2011 року у них народився син ОСОБА_4 (а.с. 9).

Крім того встановлено, що у ОСОБА_2 є неповнолітня донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, яка 21 жовтня 2015 року потрапила у м. Дніпро на вул. Щорса в дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок наїзду на неї автомобіля Шкода, в результаті чого її доньці були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді перелому обох кісток правої гомілки, у зв'язку з чим вона тривалий час перебувала на лікуванні в КЗ Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня.

У зв'язку з необхідністю догляду за донькою ОСОБА_2 та на цей період залишила тимчасово сина ОСОБА_4 батькові, тобто ОСОБА_3

А в подальшому ОСОБА_3 сина позивачці не повернув та сторони не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати їх син.

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради від 23.09.2016 року № 9-11/121, орган опіки та піклування вирішив: вважати доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, за місцем їх постійного проживання. (а.с. 85).

Разом з цим, орган опіки та піклування при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини не перевірив стан здоров'я дитини, місце роботи та проживання сторін та виніс рішення лише на підставі одних тільки пояснень відповідача ОСОБА_3, а тому колегія суддів не приймає цей висновок до уваги.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції не звернув уваги, що після припинення спільного проживання з відповідачем дитина залишилася з матір'ю, яка хоча й винаймає житло, але має постійне місце проживання, постійне місце роботи та джерело існування, вона створила всі умови для проживання, виховання та розвитку дитини.

При цьому суд першої інстанції в цій справі не встановив виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з матір'ю та розлучення дитини із матір'ю.

Також в судовому засіданні суду апеляційної інстанції було встановлено, що позивачка, після потрапляння її старшої доньки у лікарню внаслідок заподіяних травм в результаті ДТП, вона вимушено залишила сина батькові на час догляду за донькою, а після закінчення лікування відповідач заперечив право позивачки на проживання із сином та не повернув їй дитину, а тому підстав для задоволення зустрічного позову відповідача у суду не було.

Крім того, висновки суд першої інстанції про те, що ОСОБА_2 не має постійного місця проживання, яке постійно змінює, орендуючи житло, за сімейним станом є заміжньою за чоловіком який з нею постійно не проживає та не має налагодженого контакту з дитиною, що її рівень доходу значно нижчий від ОСОБА_3, що також вплине на погіршення матеріального забезпечення малолітнього, є необгрунтованими, оскільки ці обставини не є підставою для розлучення матері із сином.

Також, згідно із педагогічної характеристики на дитину ОСОБА_4, видану директором з навчально-виховної роботи НВК № 36 (а.с. 44 - зворотна сторона), «…батьки приділяють достатньо уваги вихованню дитини через доброзичливі, позитивні стосунки партнерства та співпраці…. Охайний, самостійно обслуговує себе, працює із задоволенням, знайомий з правилами особистої безпеки вдома та в закладі освіти. Потребує уваги, любові до себе. Заохочення стимулюють до спілкування. У вихованні сина батьки приймають достатню участь, до закладу дитину приводить та забирає переважно батько. Сплата батьківських внесків за перебування дитини в закладі здійснюється батьком ОСОБА_3

Разом з цим, встановлено, що саме ОСОБА_3 створив такі умови, які повністю унеможливили позивачці спілкуватися із сином, а також відповідач почав настроювати дитину проти матері, а свою дружину говорив сину називати мамою.

Також доводи відповідача про те, що мати намагається вивезти сина за кордон, колегія суддів вважає безпідставними та доказів цим обставинам суду надано не було та сам виїзд дитини без згоди батьків взагалі є неможливим.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Проте відповідачем інших доказів на підтвердження своїх вимог суду надано не було, а тому пред'явлений зустрічний позов є необгрунтованим та задоволенню не підлягає, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції задовольняючи цей позов на вищевикладене уваги не звернув, та взагалі не перевірив вимоги первісної позовної заяви ОСОБА_2, чим порушив ст. 10 ЦПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню із визначенням місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження, за її місцем проживання.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2 та відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, які понесені позивачкою при розгляді справи та документально підтвердженні в сумі 1292 грн. 21 коп., яка складається із суми 551 грн. 21 коп. за подачу позовної заяви (а.с. 1) та суми - 740 грн. за подачу апеляційної скарги (а.с. 176), підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 травня 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження, за її місцем проживання.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1292 грн. 21 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

М.Ю. Петешенкова