Справа № 2-756/2009 р.  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

  27 листопада 2009 року    Золочівський районний суд Харківської області в складі:  

головуючого – судді                                      Юхименко О.М.  

при секретарі                                                  Озерській Ю.М.  

розглянувши у   попередньому   судовому засіданні в смт. Золочів  цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2     про визнання права власності  в порядку спадкування, -  

ВСТАНОВИВ:  

  Позивачка звернулася до Золочівського районного суду Харківської області з позовом про визнання права власності на житловий  будинок з надвірними будівлями  в порядку спадкування.  

В обґрунтування своїх позовних вимог  позивачка вказує, що згідно Свідоцтва про право особистої власності на  жилий будинок та Технічного паспорту на житловий будинок її бабі ОСОБА_3 належав житловий будинок, розташований в смт.Золочів, вул..Філатова № 17 Харківської області. 12 липня 1990 року не залишивши заповіту ОСОБА_3 померла.   Після її смерті спадщину фактично прийняла її донька,- відповідачка ОСОБА_2, продовжуючи проживати у вищевказаному будинку, користуватися предметами домашнього вжитку. До нотаріуса з приводу оформлення спадщини не зверталася, спірний будинок на своє ім’я не переоформила, а відмовилася від спадщини на її користь. Звернувшись до державного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено у зв’язку з тим, що право на спадковий будинок після смерті ОСОБА_3 не було оформлене на її матір.  

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала. Відповідачка позовні вимоги визнала повністю.  

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.  

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч.4 ст. 174 цього ж Кодексу у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.  

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.  

Згідно ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.  

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом‘якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.  

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов‘язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.  

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.  

Оскільки на час відкриття спадщини діяв Цивільний Кодекс УРСР 1963 року і правовідносини тривають до теперішнього часу, то до правовідносин, що виникли, необхідно застосовувати правила книги шостої ЦК України 2004 року.    

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, і той із подружжя, котрий його пережив.  Згідно з п. 3. ст. 1268 ЦК України спадкоємці, які постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, вони не заявили про відмову від неї.  Відповідно до п. 5 цієї ж статті ЦК спадщина належить спадкодавцям і з часу її відкриття.  

Відповідачка по справі, яка являється рідною донькою померлої ОСОБА_3 від прийняття спадщини відмовилася на користь своєї доньки ОСОБА_1  

Згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок від 15 травня 1986 року, акта про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 10.03.1986 року, Технічного паспорту на житловий будинок ОСОБА_3 належав житловий будинок № 17, розміщений по вул.Філатова в смт.Золочів, Харківської області.    

Згідно свідоцтва про смерть виданого Золочівською селищною радою Харківської області від 13 липня 1990  року ОСОБА_3 померла 12 липня 1990 року.  

Згідно ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту  частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.  

Отже  оскільки позивачка ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після померлої ОСОБА_3 вона набула право власності на спадкове майно, яке належало її бабі.  

  Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання  права власності на спірний житловий будинок  в порядку спадкування за ОСОБА_1  

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст.130,174, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, та ст. 549 ЦК УРСР (1963 року), ст.ст. 1261, 1266, 1268 ЦК України,-  

ВИРІШИВ:  

Позовні вимоги  ОСОБА_1   задовольнити повністю.  

Визнати   за ОСОБА_1  право власності в порядку спадкування  на житловий  будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою Харківська область, смт.Золочів, вулиця Філатова № 17 після померлої ОСОБА_3.  

  Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку п.4 ст. 295 ЦПК України. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у вищезазначений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

  Головуючий: