АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22- 171 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов В.І.
2007 р. Суддя-доповідач: Спас О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«30» січня 2007 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Савченко О.В.
суддів: Спас О.В.
Бондаря М.С.
при секретарі Череватій О.В.
за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від «03» листопада 2006 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-і особи: ОСОБА_3, КП ПРЕУ-5 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням і вселенні, -
ВСТАНОВИЛА :
22 грудня 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
В позові зазначала, що в квартирі АДРЕСА_1 прописана вона, її онуки - ОСОБА_2, ОСОБА_3. ОСОБА_2 з 2000 року зібрав свої особисті речі і стаз проживати за іншою адресою по ІНФОРМАЦІЯ_1. Інший відповідач -ОСОБА_3 теж не проживає в зазначеній квартирі, оскільки з березня 2005 року відбуває покарання в с Біленькому Запорізької області. Він не заперечує проти його виписки з квартири АДРЕСА_1, про що мається доручення.
2
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
22 лютого 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, 3-і особи: ОСОБА_3, КП ПРЕУ-5 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням і вселенні.
У позові зазначав, що наймачем спірної квартири є його бабуся - ОСОБА_1, разом з нею в якості членів родини зареєстровані вони з братом ОСОБА_3. У 1992 році його мати померла і опікунство над ними з братом оформила відповідач. Останні роки вона погано до нього ставилась, а згодом забрала ключі і стала пускати до квартири тільки коли була вдома.
В жовтні 2005 року ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_2 про те, що вона змінила замки і більше не пустить до себе, тому він був змушений тимчасово знімати квартиру.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_2 просив суд, вселити його п квартиру АДРЕСА_1. Зобов'язати ОСОБА_1 надати ключі від вхідної двері та не чинити перешкоди в користуванні цією квартирою.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від «03» листопада 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Вселено ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 и користуванні зазначеним житловим приміщенням і передати йому ключі від названої квартири.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, а у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції обставини справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарг» задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між усіма учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції застосував вірно норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.
3
Доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують бажання ОСОБА_1 вирішити спір на свою користь.
Так, ті доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 у 2002 році добровільно залишив спірне житло і має інше місце проживання спростовуються обставинами, які були досліджені та належно оцінені судом першої інстанції. А саме, між ОСОБА_1 та жінкою, з якою проживає ОСОБА_2 виникли гостроконфліктні стосунки, через які ОСОБА_2 вимушений був тимчасово мешкати в інших місцях. У 2005 році ОСОБА_1 змінила замок на вхідній двері, ключа ОСОБА_2 не дала. Іншого постійного місця проживання та іншого житла у ОСОБА_2 немає. Всі перелічені обставини визнає ОСОБА_1, яка в засіданні апеляційного суду пояснила, що бажає виписати онука, щоб приватизувати та продати квартиру.
За виявлених обставин суд першої інстанції правильно визнав, що позовні вимоги ОСОБА_1 не відповідають умовам ст. ст. 71, 72 ЖК України і відмовив їіі у позові. Зустрічні позовні вимоги про вселення виявилися обгрунтованими, доведеними під час судового розгляду справи, а тому їх було задоволено, ни відповідає ст.64 ЖК України.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.
Керуючись ст. ст. ЦПК 209, 218, 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК Україні: колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від «03 листопада 2006 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий: