копія
Справа № 2а- 702/09
ПОСТАНОВА Іменем України
28 жовтня 2009 року Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Андрущенко С.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної в м. Полтаві ради, Центру по нарахуванню і виплаті допомоги та здійснення контролю за правильність призначення та виплати пенсії Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про стягнення коштів,-
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної в м. Полтаві ради, Центру по нарахуванню і виплати допомоги та здійснення контролю за правильністю призначення та виплати пенсії про стягнення сум, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС та інвалідом другої групи. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС повинні виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, як інваліду 3 групи з 1994 року по 2008 року та п'яти мінімальних заробітних плат як інваліду 2 групи з 2008 року. Разом з тим до 2005 року він отримував допомогу на оздоровлення в розмірі 21 грн. 50 коп., з 2006 року 90 грн як інвалід 3 групи, а з 2008 року - 120грн, як інвалід другої групи. Таким чином сума недоплаченої допомоги з 2001 року на оздоровлення становить 12157 грн. 50 коп.
Крім того відповідно до ст. 48 вказаного вище Закону одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами 2 групи виплачується в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи - 30 мінімальних заробітних плат. Оскільки МСЕК йому була встановлена 2 група інвалідності він повинен був отримати різницю у компенсаціях між З та 2 групами 15 мінімальних заробітних плат, що в грошовому виразі становить 9450 грн.
Також згідно ст. 13 ч. 5 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»
щорічно до 5 травня інвалідам війни, яким він є, виплачується разова грошова допомога у розмірах:
інвалідам війни 1 групи - 10 мінімальних пенсій за віком, 2 групи - 8 мінімальних пенсій за віком; З
групи - 7 мінімальних пенсій за віком. Разом з тим він отримав значно менші суми. Так, в 209 році
він недоотримав грошову допомогу в розмірі 3554 грн. Тому просив суд визнати неправомірною відмову відповідачів в нарахуванні та здійсненні соціальних виплат, зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної в м. Полтаві ради зробити перерахунок, донарахувати та виплати щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 12157 грн за період 2001-2009 роки, одноразової компенсації як інваліду 2 групи в сумі 9450 грн, щорічної грошової допомоги як інваліду війни в сумі 3554 грн за 2009 рік, зобов’язати Центр по нарахуванню і виплаті допомоги та здійснення контролю за правильність призначення та виплати пенсії Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації виплатити зазначені суми
Позивач надав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Відповідачі надали заперечення на позов, в яких позов не визнали та просили справу розглянути у їх відсутність.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС. З 01.09.1994 року позивачу встановлено третю групу інвалідності в зв'язку із захворюванням, отриманим внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 08.04.2008 року позивачу встановлено другу групу інвалідності в зв'язку із захворюванням, отриманим внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕ № 0257952 від 08.04.2008
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення інвалідам І та II групи виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, інвалідам III групи - чотирьох мінімальних заробітних плат.
Частиною 7 ст. 48 вказаного вище Закону встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Згідно з п.п. "е" Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір виплаченої ОСОБА_1. щорічної допомоги на оздоровлення в 2001 -2009 року складав 407грн. 50 коп.
Відповідно до частини 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказаний закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов’язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права| і свободи гарантуються
і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не
допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Визначений Постановою КМУ від 26.07.1996 року № 836 (на яку посилається представник відповідача та у відповідності з якою позивачу виплачувалась щорічна допомога на оздоровлення) порядок та розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалого періоду часу не змінювався і не відповідає розміру встановленому іншим законам України. Приймаючи до уваги те, що ні Верховна Рада, ні Кабінет Міністрів України в подальшому будь-яких рішень з цих питань не приймали, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягає застосуванню ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не Постанова КМУ «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року № 836, яка є підзаконним нормативно-правовим актом.
Відповідно із Законами України "Про державний бюджет", розмір мінімальної заробітної плати у 2001 році складав 118, у 2002 році - 165 грн., у 2003 році - 185 грн., у 2004 році - 205 грн., у 2005 році - 262 грн., у 2006 році 350 грн., у 2007 році 400 грн, у 2008 році 515, у 2009 році 650 грн.
Таким чином, виходячи із встановлених Законами України «Про державний бюджет» розмірів мінімальних заробітних плат на відповідний рік, розмір щорічної разової допомоги на оздоровлення становив:
2001 рік - 118 грн х 4 = 472 грн, 2002 рік – 165 х 4 = 660, 2003рік – 185 х4 = 740, 2004 рік - 205 х4 = 820, 2005 рік – 262 х4 = 1048, 2006 рік - 350 х 4 = 1400, 2007 рік- 400 х4 = 1600, 2008рік - 515 х 5 = 2575, 2009 рік - 650 х5 = 3250, а всього 12565 грн.
Всього за вказаний вище період позивачу було виплачено 407 грн. 50 коп., таким чином недоплачена різниця становить 12157,50 грн
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1. щодо зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної в м. Полтаві ради здійснити перерахунок позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2001 року по 2009 рік сумі 12157 грн 50 коп підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується в таких розмірах інвалідам III групи 30 мінімальних заробітних плат, інвалідам II групи -45 мінімальних заробітних плат.
Частиною 2 ст. 48 вказаного Закону встановлено, що у разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.
Судом встановлено, що в 2009 році позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату одноразової компенсації як інваліду 2 групи, але отримав відповідь, що одноразова грошова компенсація встановлена Постановою КМУ «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року № 836 і йому можуть виплатити різницю між сумами встановленими зазначеною постановою в розмірі 96 грн 80 коп
Враховуючи наведений вище аналіз пріоритетності законів над урядовими нормативними
актами, суд вважає, що при нарахуванні та виплаті компенсації в разі встановлення інвалідності
вищої групи, підлягає застосуванню ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням розміру мінімальної
заробітної плати на момент виплати, а не Постанова КМУ «Про компенсаційні виплати особам, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року N836, на підставі якої
відповідачем була проведена виплата одноразової компенсації.
Таким чином, позивачу повинна бути нарахована та виплачена різниця у належній компенсації та отриманій, але позивач просить стягнути різницю у компенсаціях в розмірі 9450 коп., а суд не може вийти за межі позовних вимог.
Також у судовому засіданні встановлено, що позивач з 2008 року є інвалідом війни II групи. В зв'язку з чим відповідно до статті 13 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Статтею 17-1 зазначеного Закону України встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги-до 05 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Мінімальний розмір пенсій за віком відповідно до чинного законодавства становив в 2009 році -498 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав у 2009 році 430 грн,. Отриманий розмір одноразової допомоги є меншими чим встановлені статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». За вказаний період позивач недоотримав 3984-430=3554 грн.
Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Позивач має право на отримання коштів згідно Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» і не може бути поставлений у залежність від бюджетних асигнувань.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачами порушено право позивача на отримання разової грошової допомоги у розмірі, встановленому відповідними статтями Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Вирішуючи питання про відповідальність відповідачів, суд вважає, що належним відповідачем повинно виступати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної в м. Полтаві ради, оскільки воно здійснює нарахування та виплату зазначених коштів, а Центр по нарахуванню і виплаті допомоги та здійснення контролю за правильність призначення та виплати пенсії Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації здійснює лише технічну обробку щодо виплат конкретному громадянину, тому позов до нього безпідставний.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 48, 64 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , ст. 12,17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту», ст. ст. 7, 8,9, 10, 11, 71, 159,160- 163 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту
населення виконавчого комітету Ленінської районної в м. Полтаві ради, Центру по нарахуванню і
виплаті допомоги та здійснення контролю за правильність призначення та виплати пенсії Головного
Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної Державної про стягнення коштів задовольнити частково.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту
населення виконавчого комітету Ленінської районної в м. Полтаві ради здійснити перерахунок та нарахувати ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за період з 2001 по 2009 рік в розмірі 12157 грн 50 коп, одноразову компенсацію, як інваліду 2 групи в розмірі 9450 грн, щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як інваліду війни за 2009 рік в розмірі 3554 грн.
В ін
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена до Харківського адміністративного апеляційного суду, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження на протязі 10 днів з дня проголошення рішення та апеляції на протязі 20 днів з дня подачі заяви.
Суддя/підпис/
Вірно: суддя Ленінського
районного суду м. Полтави ОСОБА_2-