Справа № 214/4748/17

2/214/2764/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 грудня 2017 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Євтушенка О.І.,

секретар судового засідання – Бєлікова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 214/4748/17

за позовною заявою: ОСОБА_1, ОСОБА_2

до: Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

про: захист прав споживачів, зобов’язання відновити надання послуг, відшкодування моральної шкоди,

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність серії НАР 730005 від 29.10.2015 року)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність №1020 від 12.12.2016 року)

СУТЬ СПОРУ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовною заявою 17.08.2017 року в порядку Закону України «Про захист прав споживачів», в якій просили суд: стягнути з Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» на їх користь моральну шкоду, завдану внаслідок ненадання послуг з телефонного зв’язку, починаючи з квітня 2016 року і по день ухвалення рішення, в розмірі мінімальної заробітної плати 3200 грн. за кожен місяць, на користь кожного з них; зобов’язати Дніпропетровську філію ПАТ «Укртелеком» відновити надання послуг; стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів по 1295,19 грн. за відрив від звичайних занять з вини відповідача.

Пред’явлені вимоги мотивовано тим, що вони є споживачами послуг телефонного зв’язку, які надаються Дніпропетровською філією ПАТ «Укртелеком» з відкриттям особового рахунку № 1201001025294350. З квітня 2016 року відповідач припинив надання їм зазначених послуг, на їх звернення з приводу відновлення надання послуг не реагував, жодних дій стосовно цього не вчиняв. У зв'язку із похилим віком та станом здоров'я позивачі мають потребу у постійному телефонному зв’язку, у тому числі між собою на момент відсутності когось з них вдома. Вважають, що недбале виконання співробітниками Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» спричиняє їм моральну шкоду, яку з розрахунку за період з моменту припинення надання послуг, тобто з квітня 2016 року і по день ухвалення рішення, з розрахунку за розміром мінімальної заробітної плати в 3200 грн., просять стягнути на користь кожного з них, із зобов’язанням відповідача відновити надання послуг телефонного зв’язку.

Відповідно до п.9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, яка набрала чинності 15.12.2017 року), справи в суді першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Присутній в судовому засіданні позивач ОСОБА_2, який діє у власних інтересах та від імені ОСОБА_1 як її представник, пред’явлені позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених в позові. Зазначив, що з квітня 2016 року та по теперішній час, практично 20 місяців, у них відсутній телефонний зв'язок з вини відповідача, у зв’язку з чим просив відшкодувати спричинену їм моральну шкоду з розрахунку по 3200 грн. за кожен місяць, на користь кожного з позивачів. Додатково вказував, що хоча він є громадянином ОСОБА_4 Федерації та зареєстрований не в Україні, однак проживає як на території України разом з матір’ю ОСОБА_1, так і в ОСОБА_4 Федерації.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позовних вимог, подавши відзив на позовну заяву (а.с.52-53). Свою позицію по справі представник мотивувала тим, що пред’явлені вимоги ОСОБА_1А обґрунтовує наявністю зобов’язальних відносин між нею та ПАТ «Укртелеком», що не заперечується відповідачем, оскільки останній дійсно надавав послуги телекомунікаційного зв’язку ОСОБА_1 за адресою: вул. Пічугіна 5-а, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, особовий рахунок для обліку послуг та взаєморозрахунків № 1201001025294350. При цьому, ОСОБА_2 не є абонентом ПАТ «Укртелеком» та відповідно споживачем послуг, що надаються підприємством, значиться зареєстрованим та проживає в ОСОБА_4 Федерації, у зв’язку з чим не має права на пред’явлення вимог до відповідача. Представник не заперечувала, що дійсно з квітня 2016 року та по теперішній час послуги телекомунікаційного зв’язку ОСОБА_1 за адресою її проживання не надаються у зв’язку з постійними крадіжками невідомими особами магістральних телекомунікаційних кабелів з кабельної каналізації зв’язку, що спричиняє відсутність телефонного зв’язку у позивача. Фінансова можливість постійного відновлення кабельної лінії відсутня. За час не працювання телефонного зв’язку плата за телекомунікаційні послуги споживачеві ОСОБА_1 не нараховувалась. Зауважила, що з огляду на викладене та на ненадання ОСОБА_1 доказів рахунок доведеності спричинення їй моральної шкоди з боку відповідача, підстави для задоволення позовних вимог, на її думку, відсутні.

Письмової відповіді на відзив позивачі не надали, додаткового часу для цього не потребували (протокол с/з від 28.12.2017 року, а.с.86).

Під час судового розгляду справи позивач ОСОБА_2 заявив клопотання про стягнення з відповідача на його користь та позивача ОСОБА_1 витрат за відрив від звичайних занять, в задоволенні якого суд відмовив, у зв’язку з тим, що питання про розподіл судових витрат вирішується не на стадії розгляду справи по суті, а в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення.

В порядку ч.6 ст.259, ч.1 ст.268 ЦПК України 27.12.2017 року судом оголошено вступну та резолютивну частини.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши  письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є споживачем послуг телекомунікаційного зв’язку, які надаються Дніпропетровською філією ПАТ «Укртелеком» за адресою: вул. Пічугіна буд.5-а, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, із відкриттям на її ім’я особового рахунку для обліку послуг та взаєморозрахунків № 1201001025294350. В розумінні ч.1 ст.82 ЦПК України вказані обставини визнані сторонами та окремому доказуванню не підлягають, з урахуванням відсутності у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 також є споживачем послуг, що надаються Дніпропетровською філією ПАТ «Укртелеком» за адресою: вул. Пічугіна буд.5-а, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, з урахуванням його реєстрації та періодичного проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4 Федерація (що він підтвердив в ході судового розгляду), судом не встановлено. Відкритих на його ім’я особових рахунків за вказаною адресою в ПАТ «Укртелеком» немає.

Визначаючи характер спірних правовідносин між сторонами та виходячи з дійсних обставин справи, наявних доказів, суд приходить до висновку, що фактично між ОСОБА_1 та Дніпропетровською філією ПАТ «Укртелеком» виникли зобов’язально-договірні відносини з приводу оплатного надання послуг з телекомунікаційного зв’язку, які неналежним чином не надавались виконавцем таких послуг, тому вони регулюються положеннями Закону України «Про захист прав споживачів», що також відповідає п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів».

Так, відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про телекомунікації» абонент – споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі; споживач телекомунікаційних послуг (споживач) - юридична або фізична  особа,  яка потребує, замовляє та/або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Закону України «Про телекомунікації» основним принципом діяльності у сфері телекомунікацій є: доступ споживачів до загальнодоступних телекомунікаційних послуг, які необхідні їм для задоволення власних потреб, участі в політичному, економічному та громадському житті.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про телекомунікації», споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на: своєчасне і якісне одержання телекомунікаційних послуг.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено представником відповідача у судовому засіданні, що припинення надання послуг телекомунікаційного зв’язку мало місце з квітня 2016 року у зв’язку з постійними крадіжками невідомими особами магістральних телекомунікаційних кабелів з кабельної каналізації зв’язку, що спричиняє відсутність телефонного зв’язку у споживачів, у тому числі ОСОБА_1 Наразі плата за відсутні послуги позивачеві ОСОБА_1 не нараховується.

Як слідує зі звернень ОСОБА_1, що не заперечувалось представником відповідача, востаннє відновлення надання телекомунікаційних послуг мало місце 04.03.2016 року, у зв’язку з чим надані позивачами заяви-звернення, повідомлення про оплату рахунків в підтвердження відсутності заборгованості, датоване 03.07.2015 року (а.с.5, 24, 25, 27, 34-41) суд не приймає до уваги, оскільки вони не стосуються періоду після квітня 2016 року, протягом якого надання послуг Дніпропетровською філією ПАТ «Укртелеком» не здійснювалось, що стосується даного спору.

З приводу ненадання послуг з телефонного зв’язку, ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відповідача, однак її звернення залишались поза увагою (а.с.22, 23, 26, 29, 30), у зв’язку з чим з метою захисту своїх прав як споживача вона звернулася до суду з даним позовом в порядку Закону України «Про захист прав споживачів».

За даних обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 є інвалідом зору, так в силу свого похилого віку не може користуватися засобами мобільного зв’язку, суд приходить до висновку, що вона дійсно потребує надання їй послуг телекомунікаційного зв’язку (стаціонарного).

Хоча факт викрадення магістральних телекомунікаційних кабелів з кабельної каналізації зв’язку Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком», що мав місце 26.04.2016 року, 28.07.2016 року, 01.08.2016 року, 27.10.2016 року, 30.10.2017 року, 02.11.2016 року, 04.11.2016 року, 09.11.2016 року, 14.11.2016 року, й підтверджується копіями заяв про вчинення кримінального правопорушення, актами встановлення факту викрадення ЛКС та Витягами з ЄРДР (а.с.56-79), однак не може свідчити як за достатню підставу для звільнення відповідача від обов’язку належного надання послуг споживачам, в той час як за вказаний період часу жодних дій, спрямованих на відновлення постачання таких послуги, відповідачем не вживалося.

Доводи щодо відсутності фінансового забезпечення та періодичні випадки викрадення кабелю також не оправдує дій відповідача та не звільняє від відповідальності перед ОСОБА_1 як споживачем за порушення її прав на своєчасне та якісне отримання послуг, які з огляду на викладене підлягають захисту шляхом зобов’язання Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» відновити надання їй послуг телефонного зв’язку за особовим рахунком № 1201001025294350, за адресою: вул. Пічугіна буд.5-а, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Пред’являючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивачі посилались на ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів». Однак, суд не може з цим погодитись з огляду на наступне.

Так, ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що при задоволенні вимог споживача, суд одночасно вирішує питання відносно моральної (немайнової) шкоди. Але виходячи з положень п.5 ч.1 ст.4 цього Закону, яка деталізує положення норми ст.22 Закону, на відшкодування моральної (немайнової) шкоди споживач має право лише внаслідок шкоди, спричиненої не безпечною для життя і здоров'я продукцією, тобто внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції).

Таким чином, підстави для стягнення моральної шкоди, вказані позивачами в позовній заяві, в Законі України «Про захист прав споживачів» не передбачені, в той час як встановлення порушення прав ОСОБА_1 як споживача із зобов’язанням відповідача поновити надання послуг, саме по собі становить достатню справедливу сатисфакцію, у зв’язку з чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Підстав для задоволення вимог, заявлених ОСОБА_2 суд не вбачає, оскільки останній не є споживачем послуг телекомунікаційного зв’язку, що надаються Дніпропетровською філією ПАТ «Укртелеком», а відтак порушення його прав відповідачем є виключеним.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно ст.141 ЦПК України суд враховує звільнення позивачів від сплати судового збору в силу ст.22 Закону України «Про судовий збір», та часткове задоволення пред’явлених ними вимог, у зв’язку з чим вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 640 грн. за задоволення вимоги про зобов’язання відновити надання телекомунікаційних послуг. Підстав для стягнення на користь позивачів компенсації за відрив від звичайних занять згідно ст.138 ЦПК України суд не вбачає в силу відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі та те, що позивач ОСОБА_1 жодного разу у судовому засіданні не була присутньою, що виключає можливість відшкодування їй вказаних витрат.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 277, 279, 354, 355, п.п.9, 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, яка набрала чинності 15.12.2017 року), п.п.15 п.1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про захист прав споживачів, зобов’язання відновити надання послуг, відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Зобов’язати Дніпропетровську філію Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» відновити надання послуг телефонного зв’язку за особовим рахунком № 1201001025294350, відкритим на ім’я ОСОБА_1 за адресою: вул. Пічугіна буд.5-а, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (код ЄДРПОУ 25543196, місцезнаходження: вул. Херсонська 26, м. Дніпро) в дохід держави судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач-1: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позивач-2: ОСОБА_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4 Федерація.

Відповідач: Дніпропетровська філія Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», код ЄДРПОУ 25543196, місцезнаходження: вул. Херсонська 26, м. Дніпро.

Повне судове рішення складено 29.12.2017 року.

Суддя Євтушенко О.І.