ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
17 липня 2006 р. |
№ 29/113-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Карабаня В.Я. |
|
суддів : |
Ковтонюк Л.В., Подоляк О.А., |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу та касаційне подання |
ВЕП “Держпром” Прокурора Дзержинського району м. Харкова |
|
на постанову |
від 26.04.2006 р. Харківського апеляційного господарського суду |
|
у справі |
№ 29/113-05 |
|
за позовом |
ПП “Фасад-Сервіс” |
|
до |
ВЕП “Держпром” в особі Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління по реставрації пам'ятників архітектури; Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації |
|
про |
стягнення 1961404,80 грн. |
|
за участю |
прокурора Дзержинського району м. Харкова |
|
за участю представників: |
|
|
від позивача |
- Маслов Л.К. |
|
від відповідача-1 |
- Мурашов О.В., Турчин С.О. |
|
від відповідача-2 |
- не з'явились |
|
від прокуратури |
- Комаса О.Ю. |
В С Т А Н О В И В:
За наслідком уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України ПП “Фасад-Сервіс” просило стягнути з ВЕП “Держпром” 1836782 грн. вартості виконаних робіт, 58992 грн. збитків, спричинених вчиненням недійсних договорів, 100000 грн. моральної шкоди, а всього -1995774 грн.
ВЕП “Держпром” проти задоволення позовних вимог заперечувало та посилалось на факт визнання судом підрядних договорів № 17 від 14.05.2004 р. та № 12/2 від 05.03.2004 р. недійсними.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.02.2006 р. (судді: Тихий П.В., Светлічний Ю.В., Калініченко Н.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 р. (судді: Афанасьєв В.В., Бухан А.І., Шевель О.В.), позов задоволено частково: стягнуто з ВЕП “Держпром” на користь ПП “Фасад-Сервіс” 1836782 грн. з підстав правомірності та обґрунтованості позовних вимог в цій частині; в решті позову відмовлено; в позові до другого відповідача відмовлено.
Не погоджуючись з постановою в частині задоволення позову, до Вищого господарського суду України звернулись ВЕП “Держпром” з касаційною скаргою та прокурор Дзержинського району м. Харкова з касаційним поданням, в яких заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та про прийняття нового рішення про відмову в позові повністю з мотивів порушення і неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги та касаційного подання, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга та касаційне подання не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 05.03.2004 р. між ПП “Фасад-Сервіс” (підрядник) та ВЕП “Держпром” (замовник) в особі відокремленого підрозділу укладено договір підряду № 12/2, відповідно до умов якого позивач зобов'язався здійснити виконання реконструкційно-реставраційних робіт фасаду пам'ятника архітектури будинку “Держпром” за адресою: пл. Свободи, 5, вартістю робіт на суму 1862418 грн. Додатковою угодою від 30.06.2004 р. вартість робіт встановлена у сумі 4930436,45 грн. Згідно з п. 5.2 цього договору, замовник забезпечує підрядника проектно-кошторисною документацією. Факт виконання та обсяги виконаних робіт підтверджуються актами ф. КБ-3 та ф. КБ-2в: у березні 2004 р. на суму 343819,20 грн., у квітні 2004 р. на суму 414974 грн., у травні 2004 р. - на суму 606460 грн., у червні 2004 р. - на суму 497788,60 грн., у липні 2004 р. - на суму 405358,42 грн., у серпні 2004 р. - на суму 367373 грн., у листопаді 2004 р. - на суму 1966585 грн., у грудні 2004 р. на суму 328078 грн., а також тотожними їм актами, за якими 1-й відповідач приймав роботи від спеціалізованого ремонтно-будівельного управління (СРБУ). Всього у 2004 р. виконано робіт на загальну суму 4930436,42 грн. Крім того, у квітні 2005 р. виконано робіт на суму 72017 грн.
При визначенні вартості робіт і відповідності оцінки державним будівельним нормам позивач врахував корегування суми в акті контрольно-ревізійного управління у Харківській області № 05/1-20/494 від 25.10.2005 р. і зменшив оцінку виконаних робіт на 146250 грн., тому вартість виконаних позивачем на замовлення 1-ого відповідача робіт за 2004 р. становить 4784186,42 грн., а всього 4856203,42 грн.
В свою чергу, 1-й відповідач в особі відокремленого підрозділу здійснив розрахунки в сумі 3233335,03 грн.
Крім цього, 14.05.2004 р. між ПП “Фасад-Сервіс” (підрядник) та ВЕП “Держпром” (замовник) в особі відокремленого підрозділу укладено договір підряду № 17, у відповідності до якого позивач зобов'язався здійснити виконання підрядних робіт з капітального ремонту та реконструкції фасаду будівлі Харківської обласної державної адміністрації по вул. Сумська, 64, вартістю робіт на суму 1484109,08 грн. Згідно з п. 5.2 цього договору замовник забезпечує підрядника проектно-кошторисною документацією.
Позивач виконав роботи у червні 2004 р. на суму 375841 грн., у серпні 2004 р. на 184354 грн., у листопаді 2004 р. на 923914 грн., всього на суму 1484109 грн., що підтверджується актами ф. КБ-3 та ф. КБ-2в, а також тотожними їм актами, за якими 1-й відповідач приймав роботи від СРБУ.
Судами досліджено, що відповідність обсягів та оцінки виконаних робіт державним нормам за зазначеним договором було досліджено під час перевірки Контрольно-ревізійним управлінням у Харківській області. Відхилень не встановлено.
На виконання договору підряду №17 від 14.05.2004 р. відповідач в особі відокремленого підрозділу сплатив позивачу 1270195 грн.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Під час розгляду даної справи судом першої інстанції, ВЕП “Держпром” звернулось до господарського суду Харківської області з позовами про визнання підрядних договорів № 12/2 від 05.03.2004 р. та № 17 від 14.05.2004 р. недійсними.
Рішеннями господарського суду Харківської області від 17.08.2005 р. у справі № 47/318-05 та від 23.01.2006 р. у справі № 35/695-05 згадані підрядні договори визнано недійсними. Рішення набрали законної сили.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного за недійсним правочином.
Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
В силу ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відносяться, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін; дослідили обставини виконання позивачем робіт та їх прийняття відповідачем-1; встановили недобросовісність дій відповдача-1 та розмір витрат позивача на виконання робіт; дійшли мотивованих висновків про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 1836782 грн.; водночас, суди підставно відмовили у задоволенні вимог про стягнення 58992 грн. збитків та 100000 грн. моральної шкоди.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано та правомірно задоволено позов частково.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВЕП “Держпром” та касаційне подання прокурора Дзержинського району м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 р. у справі № 29/113-05 залишити без змін.
Головуючий, суддя В. Карабань
С у д д і: Л. Ковтонюк
О. Подоляк