Справа № 22ц-8743/2009 Головуючий 1-ї інстанції – Діденко С.О.
Категорія - 32 Доповідач - Кондратьєва О.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2009 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої - Кондратьєвої О.М.,
суддів – Могутової Н.Г., Бабенко П.М.,
при секретарі – Петрушенко А.О.,
за участю – ??сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Добропіллявугілля» відокремлений підрозділ «Шахта «Добропільська» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 вересня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропіллявугілля» відокремлений підрозділ «Шахта «Добропільська» про відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В :
ДП «Добропіллявугілля» ВП «Шахта «Добропільська» звернулось до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Добропільського міськрайсуду від 18 вересня 2009 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: поновлено строк для звернення до суду і стягнуто з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 15000 грн., у решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати зазначене рішення, постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Зазначав, що Законом України № 1105-ХIV „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” передбачено, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, а тому правових підстав для стягнення сум у відшкодування моральної шкоди з ДП «Добропіллявугілля» не існує.
Крім того, ніяких доказів, підтверджуючих заподіяння моральної шкоди, які б можна було дослідити у судовому засіданні, позивач не надав. Акт розслідування професійного захворювання за формою П-4 є документом, що підтверджує факт його наявності. Довідка МСЕК є підставою для розрахунку та відшкодування матеріальної шкоди – частини втраченого заробітку і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Тобто документи, на які посилається позивач, ніяким чином не можуть бути доказом заподіяння моральної шкоди.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ОСОБА_1, виходив з того, що позивач знаходився в трудових відносинах з ВП «Шахта «Добропільська», де працював на роботах з повним робочим днем в підземних умовах. Під час роботи в шкідливих умовах виробництва отримав профзахворювання на хронічну вертеброгенну попереково-крижову радикулопатію. Висновком МСЕК від 15.01.2008 року ОСОБА_1 було первісно встановлено 50% втрати професійної працездатності в зв»язку з вказаною хворобою безстроково з встановленням 3-ї групи інвалідності.
Факт наявності ушкодження здоров’я позивача підтверджений актом розслідування хронічного професійного захворювання, висновком МСЕК про втрату працездатності у зв’язку із профзахворюванням, встановленням йому групи інвалідності. Виходячи з вимог ст. 237-1 КЗпП України та засад розумності і справедливості, суд визнав за необхідне поновити позивачу строк для звернення до суду і стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 15000 грн.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ??сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд 1-ї інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційним судом встановлено, що судом при розгляді даної справи порушень зазначених норм припущено не було, тому підстави для скасування рішення відсутні.
Задовольняючи позов, суд 1-ї інстанції вірно встановив обставини по справі і обґрунтовано виходив з того, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди і обов»язок по її відшкодуванню покладений на відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що право позивача на відшкодування шкоди, заподіяної здоров»ю в зв»язку з професійним захворюванням на хронічну вертеброгенну попереково-крижову радикулопатію вперше було встановлено висновком МСЕК від 25.01.2008 року (а.с.11).
Пунктом 27 ст. 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34; частини п»ятої статті 47 Закону України „Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності”. Таким чином, на час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди норма закону щодо обов»язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам, не діяла.
Тому, вирішуючи спір, суд обґрунтовано послався на вимоги ст. 273-1 КЗпП України, якою передбачено право на відшкодування моральної шкоди працівнику власником або уповноваженим ним органом.
Таким чином, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надані докази заподіяння моральної шкоди не заслуговують на увагу. В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров»я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов»язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. Факт ушкодження здоров»я позивача підтверджений висновком МСЕК. Визначений судом розмір суми відшкодування відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Добропіллявугілля» відокремлений підрозділ «Шахта «Добропільська» відхилити.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: