Справа № 2-402/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2007 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. при секретарі - Філімович І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання угоди дійсною та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ: 22 січня 2004р. благодійний правозахисний фонд „Рутенія" в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності та її розділ, в якому просив визнати право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1за ОСОБА_1, визнати право спільної сумісної власності на майно за ОСОБА_1, здійснити розділ спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках.

25 лютого 2004р. позивач звернувся з додатковою позовною заявою про визнання договору купівлі-

продажу недійсним, визнання квартири особистою приватною власністю ОСОБА_1, примусове та невідкладне

вселення її в квартиру.

27 травня 2004р. позивач виключив вимогу про примусове та невідкладне вселення ОСОБА_1 в квартиру.

26 березня 2004р. ОСОБА_2 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з

позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про

визнання угоди дійсною та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2004р. позов було задоволено.

Ухвалою Малиновського районного суду від 14 червня 2004р. рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2004р. було скасовано за нововиявленими обставинами, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1був об'єднаний в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності та її розділ, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання квартири особистою приватною власністю ОСОБА_1

Рішенням Малиновського районного суду від 23 вересня 2004р. позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 був задоволений частково. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 був задоволений. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1, при цьому частки визнано рівними. Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 дійсним та укладеним з моменту набрання чинності рішенням суду.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2005р. рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2004р. було скасовано, зокрема з таких підстав, які рекомендовано врахувати при новому розгляді справи: суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 71,76,80 ЦК України (1963р.) не розглянув питання, коли ОСОБА_1 дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права, з яких причин не зверталась до суду з 1994р., з яких причин пропустила строк позовної давності, та чи є такі причини пропуску строку поважними; суд першої інстанції в порушення вимог ст.215 ч.1 п.4 ЦПК України не розглянув позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним; ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання квартири АДРЕСА_1особистою приватною власністю і спільною сумісною власністю, необхідно уточнити позовні вимоги; суд неправильно застосував норми матеріального права ЦК України (2003р.), оскільки правовідносини між сторонами виникли ІНФОРМАЦІЯ_1р. і суд повинен керуватися ЦК України (1963р.)

При новому розгляді справи 10 жовтня 2006р. ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, просить суд майно, набуте нею з ОСОБА_2, поділити. Виділити ОСОБА_1. і визнати за нею право власності на однокімнатну

квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_2 виділити холодильник, відеомагнітофон, пральну машину, газову плиту.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5про визнання угоди дійсною та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1залишився незмінним.

ОСОБА_1 обґрунтовує свій позов тим, що вона перебувала з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах з січня 1991р. по лютий 2001р. Вони вели спільне домашнє господарство. В 1994р. мати ОСОБА_1 за 4 ООО дол. США продала ОСОБА_10 дачний будинок, щоб купити квартиру ОСОБА_1. Гроші від ОСОБА_10 отримав ОСОБА_2, придбав за них квартиру АДРЕСА_1, але оформив її на себе. За період спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вони також придбали холодильник, відеомагнітофон, пральну машину, газову плиту. ОСОБА_1 вважає квартиру та майно спільною сумісною власністю з ОСОБА_2 та просить виділити їй більшу частину із спільного майна - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 заявив про застосування позовної давності. Проти позову заперечує за підстав пропуску ОСОБА_1 строку для звернення з позовом, а також тому, що він знаходився з ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах після придбання ним зазначеної квартири за особисті кошти і до березня 2000р., коли ОСОБА_1пішла від нього за власної волі, шлюб вони в органах РАГС не реєстрували, цивільно-правових договорів стосовно квартири не укладали, отже, будь-якого права на його квартиру ОСОБА_1 не має.

ОСОБА_2 обґрунтовує свій позов до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1тим, що сторони за договором досягли згоди з усіх суттєвих його положень. Договір купівлі-продажу квартири виконаний повністю, розрахунки проведені, він мешкає в цій квартирі та несе всі витрати за нею.

Вислухавши пояснення сторін, свідків по справі, вивчивши матеріали справи, а також витребувані документи, суд вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а в позові ОСОБА_1 належить відмовити за наступними обставинами.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом при розгляді справи встановлено, що

ІНФОРМАЦІЯ_1р. за договором № НОМЕР_1, що був укладений на Одеській товарній біржі між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ст. ЗО ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до дозволу НОМЕР_2 голови виконкому Білгород-Дністровської міської ради від 04 червня 1995р., ОСОБА_6 (мати ОСОБА_1) дозволено розділити дачну ділянку № НОМЕР_3 та передати виділену ділянку № НОМЕР_3-А ОСОБА_1.

Цим спростовуються доводи ОСОБА_1 про те, що дачний будинок був проданий в 1994р. ОСОБА_10.

Відповідно до ст.13 КпШС України (1969р.), права та обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений в державних органах запису актів громадянського стану. Час виникнення прав та обов'язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах запису актів громадянського стану.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шлюб не реєстрували. Отже, право на придбану ОСОБА_2 квартиру з огляду на діюче в період 1994-2000р. сімейне законодавство України у ОСОБА_1 відсутнє.

Згідно ст.86 ЦК України (1963р.), відносини власності регулюються законом України „Про власність".

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про власність", підставами набуття права власності є, крім іншого, укладення угод, не заборонених законом.

У відповідності до ст.44 ЦК України (1963р.), угоди громадян між собою на суму понад сто гривень, повинні укладатися у письмовій формі.

Будь-які договори між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відсутні.

Згідно зі ст.59 ЦПК України (2004р.), п.8 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 21.12.1990р., не може підтверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, які виходять з угод, для яких законом передбачена письмова форма.

Письмові докази про право ОСОБА_1 на квартиру (її частину) відсутні.

Отже, право на придбану ОСОБА_2 квартиру з огляду на діюче в період 1994 р. цивільне законодавство України у ОСОБА_1 відсутнє.

Згідно зі ст.71 ЦК України (1963р.), загальний строк позовної давності - три роки.

Відповідно до ст.76 ЦК України (1963р.), право на позов виникає з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

ОСОБА_1 з дня придбання квартири і до 22 січня 2004р. ніяких вимог на квартиру АДРЕСА_1не заявляла. В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що їй стало відомо про оформлення квартири на ОСОБА_2 в 2000р.

ОСОБА_1 добровільно виселилася із спірної квартири в березні 2000р., про що підтвердили свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, опитані при первісному розгляді справи, без будь-яких вимог на квартиру.

ОСОБА_1 про поновлення строку позовної давності не просить, докази про поважні причини пропуску строку позовної давності не надала. Отже, ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності для звернення з позовом.

Згідно ст.80 ЦК України (1963р.), закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

За таким обставинами суд вважає, за необхідне в позові ОСОБА_1 відмовити.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_1, було укладено ІНФОРМАЦІЯ_1р. між ОСОБА_2 (Покупець) та ОСОБА_3, що діяв від свого імені та від імені своєї неповнолітньої дочки, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (Продавці) та зареєстровано на Одеській товарній біржі (р.н.НОМЕР_1 від 18.05.1994р.) Сторони за договором досягай згоди з усіх суттєвих його положень. Договір купівлі-продажу квартири виконаний повністю, розрахунки проведені до його підписання, про що зазначено в п.6 договору. Квартира була зареєстрована за ОСОБА_2 в ОМБТІ та РОН. Продавці виселилися з квартири, ОСОБА_2 вселився, мешкає там до цього часу та сплачує за комунальні послуги.

Згідно ч.2 ст.220 ЦК України (2003р.), якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Суд задовольняє вимоги ОСОБА_2, тому що вони обґрунтовані та законні.

Керуючись ст. ст. 10, ЗО, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.80 ЦК України (1963р.), ч.2 ст.220 ЦК України (2003р.), суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу № НОМЕР_1 нерухомого майна від ІНФОРМАЦІЯ_1р., укладений на Одеській товарній біржі.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

В позові ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовій збір в сумі 51 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси, шляхом подачі заяви про його апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і подачі апеляційної скарги, протягом 20-ті днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.