У Х В А Л А

28 грудня 2017 року

м. Київ

справа № 209/400/17

провадження № 61-383 ск 17

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2017 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року у вищевказаній справі.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України заяви та скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, касаційна скарга, подана до 15 грудня 2017 року, за формою та змістом має відповідати вимогам, встановленим ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-IV.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята до розгляду, оскільки заявником всупереч вимогам частини другої статті 328 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV не сплачено судовий збір за подання касаційної скарги.

Разом із цим до касаційної скарги ОСОБА_1 додала заяву про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на тяжке матеріальне становище.

У задоволенні клопотання слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» зі змінами, внесеними Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ (далі - Закон України «Про судовий збір»), та статті 82 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони.

Аналогічні положення містяться і у статті 136 ЦПК України у нині чинній редакції.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Заявник не надала суду касаційної інстанції жодних доказів на підтвердження її тяжкого матеріального становища, а лише зазначила в заяві про те, що такі докази були надані суду апеляційної інстанції та наявні в матеріалах справи. Однак при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження суд позбавлений можливості перевірити вказані докази, оскільки матеріали справи не витребувані.

Крім того, обставини, зазначені у заяві ОСОБА_1, а саме - факт безробіття її чоловіка, наявність у сім`ї дитини-інваліда та незначний, на її думку, розмір заробітної плати, не є безумовними підставами для звільнення її від сплати судового збору, оскільки не підтверджують з достовірністю її скрутний матеріальний стан, що перешкоджає їй виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої касаційної скарги судовим збором.

Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи встановлений законом обов'язок сплатити судовий збір та відсутність у ОСОБА_1 пільг щодо його сплати, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами відповідача стосовно можливості звернення до суду касаційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати касаційної скарги судовим збором) у даній справі дотримано.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 120 відсотків ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в даному випадку становить 8 205 грн. 80 коп. та має бути перерахований або внесений за реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі, ЄДРПОУ - 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, МФО - 820019, рахунок отримувача - 31213207700007, ККДБ - 22030102, призначення платежу: 101; ідентифікаційний код, а при його відсутності у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються паспортні дані; судовий збір за подання касаційної скарги у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк», Верховний Суд.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду оригінал квитанції (платіжного доручення), що підтверджує його сплату.

Приписами частини другої статті 328 та статті 121 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-IV визначено, що у разі надходження касаційної скарги, не оплаченої судовим збором, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала. Якщо заявник у встановлений строк сплатить суму судового збору, касаційна скарга вважається поданою в день її первісного подання. Інакше скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

Аналогічні положення містяться і в частині другій статті 393 ЦПК України у чинній редакції, згідно з якою у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, зокрема, якщо до скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Отже касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без руху з наданням їй можливості усунути вищевказані недоліки.

Керуючись статтями 185, 392, 393, пунктом 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, статтями 82,121, 328 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, Законом України «Про судовий збір»,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 25 січня 2018 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук