АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 658/4122/16-ц Головуючий у І інстанції Венглєвська Н.Б.

Номер провадження 22-ц/791/1757/17 Доповідач Семиженко Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого Семиженка Г.В.,

суддів: Базіль Л.В.,

Бугрика В.В.,

секретар Рябченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Генічеського районного суду Херсонської областівід 18 серпня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог Орган опіки та піклування Корабельної районної у місті Херсоні ради, Служба у справах дітей Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини, звільнення від обов'язку сплати аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

у грудні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в остаточних вимогах якого посилався на те, що під час шлюбу з відповідачкою ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4, до вересня 2015 року вони проживали однією родиною у квартирі позивача, з народження сина позивач приділяв багато уваги його здоров'ю, добробуту, відпочинку, відповідачка в першу чергу бажала займатися мережевим бізнесом з продажу косметики, мати позивача ОСОБА_5 також приділяла дитині багато уваги, протягом 2015 року за ініціативою та згодою відповідачки син мешкав по черзі тиждень з позивачем та відповідачкою, тиждень з бабою ОСОБА_5, 21 вересня 2015 року відповідачка без попередження позивача переїхала з сином до своїх батьків у місті Каховка, у листопаді без згоди позивача виписала сина з місця його проживання у місті Херсоні, з цього часу вона перешкоджає позивачу у спілкуванні з сином, 16 травня 2016 року рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області шлюб між сторонами було розірвано, перешкоди у спілкуванні з сином стали ще більшими, у червні 2016 року відповідачка повністю припинила спілкування позивача з сином, не дозволила йому та його родині привітати сина з днем народження, з серпня 2016 року змінила номер мобільного телефону, зняла сина з медичного обслуговування у місті Каховка та змінила місце проживання, фактично син зростає без відчуття родинних стосунків до позивача як батька, який працює, матеріально забезпечений, має власне житло, для сина створені усі умови для проживання і відпочинку, що підтверджується відповідним актом обстеження умов проживання від 04 травня 2016 року, веде здоровий спосіб життя, сплачує аліменти, з народження сина придбав для нього накопичувальний страховий поліс тривалістю на 16 років за яким щорічно сплачує відповідні внески, має можливість забезпечувати сина всім необхідним для його розвитку та виховання, позивач нещодавно одружився, дружина працює у приватному бізнесі, забезпечена, інших дітей вони не мають, вважає, що відповідачка не може створити для сина належних умов для розвитку та виховання, не має власного житла, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, приховує місце проживання та іншу інформацію стосовно дитини, психологічно тисне на сина, що може зашкодити нормальному розвитку дитини, у позові просив визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 до повноліття дитини, припинити обов'язок батька ОСОБА_2 щодо сплати аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської областівід 18 серпня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2з посиланням на незаконність та необґрунтованість рішення суду просив його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі з підстав, що у ньому зазначені. В обґрунтування скарги покликався на те, що Службою у справах дітей Генічеської районної державної адміністрації було здійснено обстеження умов проживання та надано висновок щодо будинку АДРЕСА_2, коли відповідачка вказує фактичну адресу свого проживання з сином квартиру АДРЕСА_1, вказане першим приміщення орендується на усній домовленості без жодних документів, у акті обстеження не вказано будь-яких конкретних даних щодо обладнання будинку та які саме створені умови для проживання дитини, відповідачка декілька разів переїжджала, малолітня дитина повинна була кожного разу звикати до нових умов на новому місці, теперішнє місце проживання дитини знаходиться у прикордонному районі з тимчасово окупованою територією України в умовах підвищеної небезпеки, де регулярно проводяться масштабні антитерористичні навчання, відповідачка проживає з дитиною сама, її родичі знаходяться за сотні кілометрів і нікому доглянути дитину чи надати допомогу у разі здійснення військових обов'язків відповідачки, хвороби чи непередбачуваних обставин, дитина може опинитися у небезпеці, згідно висновку Служби у справах дітей Генічеської районної державної адміністрації та довідки, наданої відповідачкою, вона є військовослужбовцем Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України, контрактна служба передбачає певні військові обов'язки, судом першої інстанції не встановлено, з ким та де при таких обставинах перебуває дитина після шкільних занять та у вільний час, в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції вважає за доцільне визначити місце проживання дитини з матір'ю, коли така вимога не заявлялася, свідок ОСОБА_6 позивачу не знайома, свідок ОСОБА_7 є членом родини відповідачки та має до позивача неприязні відносини, покладаючи в основу судового рішення згоду дитини на проживання з матір'ю, суд першої інстанції повинен був проаналізувати, чи не порушує така згода положень Конвенції та привести мотиви, з яких він дійшов висновку про необхідність взяти за основу саме думку малолітньої дитини і надати їй перевагу по відношенню до інших доказів, суд першої інстанції не взяв до уваги, що в обґрунтування своїх усних вимог та заперечень відповідачка не надала довідок з наркологічного та психоневрологічного диспансерів, довідки про судимість чи від дільничного поліції, жодних письмових доказів про стан свого здоров'я, витягу з контракту військовослужбовця, наявності у неї постійного місця проживання, судом першої інстанції не було прийнято до уваги свідоме бажання позивача виховувати свою дитину та умови, які він для цього має.

У судовому засіданні ОСОБА_2 при апеляційному розгляді справи вимоги скарги підтримав, пояснив, що має з відповідачкою не завершений судовий спір з приводу порядку його спілкування з дитиною, вважає позивачку непоганою людиною та гарною матір'ю для їх спільного сина, вважає, що може надати кращі матеріально-побутові умови для проживання дитини, оскільки має квартиру, дохід, гнучкий характер роботи, саме по собі проживання в обласному центрі має для дитини більше переваг в можливостях її розвитку, представники позивача ОСОБА_8 та ОСОБА_9 наполягали на задоволенні скарги, уточнивши, що позов у даній справі заявлено саме з підстав забезпечення кращих умов проживання та розвитку дитини сторін, які не може створити відповідачка, в обґрунтування своїх вимог покликалися на висновок у рішенні Європейського суду з прав людини від 01 липня 2017 року у справі "М. С. проти України" (M.S. v. Ukraine).

ОСОБА_3 щодо вимог скарги заперечувала, пояснила, що у них з дитиною існує тісний душевний контакт, вона є військовослужбовцем, що для малолітнього сина є предметом гордості, у неї дохід значно більший за дохід позивача, вона має облаштоване житло, яке орендує, син вчиться в школі і після занять відвідує групу продовженого дня, відвідує гуртки, характер її служби не перешкоджає належним чином виконувати батьківські обов'язки, відібрання дитини від неї та поміщення в сім'ю позивача, який проживає з чужою для дитини жінкою, завдасть дитині душевної травми, представник відповідачки ОСОБА_10 вважав, що передбачені законом підстави для задоволення вимог позову та апеляційної скарги відсутні.

Представник Органу опіки та піклування Корабельної районної у місті Херсоні ради Скиба О.В. вважала позов та скаргу підставними до задоволення, на думку представника Служби у справах дітей Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області Малецького Я.М. судом першої інстанції у справі прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін вони мають спільного малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір'ю у місті Генічеську, позивач проживає у місті Херсоні, рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 16 травня 2016 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 березня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття, між сторонами існує невирішений спір з приводу спілкування батька з дитиною, який розглядається в іншому судовому провадженні, батьки дитини характеризуються позитивно, будь-яких даних, які б свідчили про неможливість для дитини проживати з будь-ким із батьків матеріали справи не містять, житлово-комунальні умови кожного з них є прийнятними для проживання дитини, щомісячний дохід відповідачки, яка є військовослужбовцем, значно переважає дохід позивача, останній перебуває у шлюбі з іншою жінкою ОСОБА_13, малолітній ОСОБА_4 з 01 вересня 2016 року зарахований до 1-Б класу Генічеської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 Генічеської районної ради, за час навчання зарекомендував себе як старанний, здібний учень, має хороші здібності по засвоєнню навчального матеріалу, мовлення розвинуте добре, мати цікавиться навчанням дитини та відповідально ставиться до її виховання, відвідує батьківські збори, бере активну участь у класних та загальношкільних заходах, дитина легко вступає в контакт, має знання про себе, свою сім'ю, навколишній світ, моторні навички графічної діяльності сформовані, мова розвинена добре, словник багатий, спокійний, врівноважений, сором'язливий, має дружні відносини з однокласниками, є вихованцем «Народного художнього колективу» ансамблю сучасної хореографії «Мозаїка» Генічеського районного Палацу творчості дітей та юнацтва, вихованцем гуртка «Природа крізь призму англійської мови для молодших школярів» Комунального закладу Генічеської районної станції юних натуралістів Генічеської районної ради Херсонської області, ОСОБА_3 разом із дитиною проживає у будинку АДРЕСА_2, за повідомленням Виконавчого комітету Корабельної районної у місті Херсоні ради від 18 квітня 2017 року висновок щодо місця проживання малолітнього ОСОБА_4 орган опіки та піклування не може надати, оскільки дитина не проживає на території Корабельного району міста Херсона, у зв'язку з неможливістю обстежити умови проживання дитини, отримати інші відомості, які стосуються справи, такому висновку без належного обґрунтування суперечить протилежна позиція представника даного органу Скиби О.В. у судовому засіданні при апеляційному розгляді справи, за висновком Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області від 13 травня 2017 року орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 з матір'ю ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_2.

Відповідно до положень ст. ст. 3, 5 Конвенції ООН «Про права дитини» 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов'язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім'ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

За положеннями принципу 6 Декларації прав дитини ООН 1959 року дитина для повного та гармонійного розвитку потребує любові та розуміння, вона повинна, коли це можливо, зростати під піклуванням та відповідальністю своїх батьків та в любому випадку в атмосфері любові, морального і матеріального забезпечення, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли мають місце виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Ст. 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року встановлює право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, забороняє органам державної влади втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві для захисту прав і свобод інших осіб, ст. 14 даного міжнародного нормативного акту забороняє дискримінацію в користуванні правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, за ознакою статі, майнового стану чи будь-якою іншою ознакою.

Ст. 51 Конституції України та ст. 5 СК України встановлено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою, за положеннями ч. ч. 7, 8 ст. 7, 141 вказаного Кодексу дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

За положеннями ст. ст. 160, 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом, під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Позивач, як батько спільної малолітньої дитини сторін, має встановлене законом право на особисте виховання дитини та піклування щодо неї, яке є рівним праву матері дитини, проте дитина сторін в силу свого віку та розвитку природньо потребує в більшій мірі присутності саме матері, до якої має більшу прихильність та емоційну спорідненість, матеріали справи не містять даних щодо наявності виключних обставин, за яких дитина мала б бути розлучена зі своєю матір'ю, у даному випадку законні права та інтереси дитини переважають права позивача за відсутності дискримінації останнього за ознакою статі, кращі матеріально-побутові умови у даному випадку не можуть бути визначальними, посилання сторони позивача на краще його забезпечення, як і посилання на рід занять відповідачки, мають ознаки її дискримінації за ознаками майнового стану та роду занять, позицію представника Орган опіки та піклування Корабельної районної у місті Херсоні ради з приводу предмету спору колегія суддів знаходить необ'єктивною та не підкріпленою вагомими та переконливими аргументами, яка суперечить офіційному висновку даного органу від 18 квітня 2017 року, у зв'язку з відсутністю передбачених законом підстав для зміни місця проживання дитини, яка проживає з матір'ю, відсутні і підстави для припинення стягнення аліментів на її утримання з позивача.

На думку колегії суддів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність законних підстав для визначення місця проживання дитини з матір'ю та відсутність таких підстав для розлучення з нею, даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-2445цс16, яка у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України в його редакції на день ухвалення рішення місцевим судом має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, підстави для відступлення від такої правової позиції відсутні, посилання сторони позивача на висновок Європейського суду з прав людини від 01 липня 2017 року у справі "М. С. проти України" (M.S. v. Ukraine) не може бути прийнято до уваги, оскільки обставини в ній суттєво різняться з обставинами у даній справі в частині дотримання інтересів дитини при визначенні її місця проживання з матір'ю.

За приведених обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не містять обґрунтованих посилань на норми права чи обставини у справі, які б могли бути підставою для задоволення її вимог, скаргу слід відхилити, рішення у справі залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської областівід 18 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, на неї протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Г.В. Семиженко

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.В. Базіль

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Бугрик