справа № 1- 60 \ 07

ВИРОК ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

1 лютого 2007 року

Рівненський міський суд

головуючий Герасимчук М.К., при секретарі Тимощук С.С., з участю прокурора Карпінець В.Ю., захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Рівному кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рівне, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, судимого вироком Рівненського міського суду від 5 березня 2003 року за ст. 307 ч. 1 КК України на 3 роки позбавлення волі, постановою Володимирецького районного суду Рівненської області умовно-достроково звільненого з місць позбавлення волі на невідбутий строк покарання 9 місяців 2 дні, мешканця АДРЕСА_1,

за ст. 185 ч. 1, 289 ч. 2 КК України, -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Рівне, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не судимого, АДРЕСА_2,

за ст. 289 ч. 2 КК України, -

встановив:

В  середині жовтня 2006 року, ОСОБА_2, поблизу будинку АДРЕСА_3, з автомобіля „ВАЗ 2106" державний номерний знак НОМЕР_1, таємно викрав, належні ОСОБА_4 два дзеркала, підлокітник, вогнегасник, комплект інструментів та інші речі, всього на суму 765 грн.

9  листопада 2006 року, біля 3 години, ОСОБА_2, та ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в  дворі АДРЕСА_4, незаконно заволоділи автомобілем ВАЗ 2104 державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_5.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2, за обставин, вказаних у вироку, винним себе визнав повністю, суду пояснив, що в середині 2006 року, з автомобіля „ВАЗ 2106", який стояв поблизу будинку АДРЕСА_3, викрав два дзеркала, підлокітник, вогнегасник, комплект інструментів та інші запчастини. 9 листопада 2006 року, вночі, разом  з ОСОБА_3, вирішили  заволодіти автомобілем, який стояв  в дворі АДРЕСА_4. Автомобіль не заводився і вони відштовхали його на вул. Литовська, де були затриманні працівниками міліції. Повністю визнав цивільні позови потерпілого. Розкаявся у вчиненому.

В судовому засіданні ОСОБА_3 повністю визнав себе винним у скоєнні злочину за обставин, вказаних у вироку, і суду показав, що 9 листопада 2006 року, разом з ОСОБА_2 проходячи вночі через двір АДРЕСА_4, вирішили заволодіти автомобілем „ВАЗ 2104" щоб покататись. Оскільки автомобіль не заводився, вони відштовхали його на вул. Литовську, де їх затримали працівники міліції. Повністю відшкодував збитки потерпілому.

При вирішенні питання про обсяг дослідження доказів у порядку ч.З ст. 299 КПК України ОСОБА_2, ОСОБА_3 та учасники судового розгляду погодилися з недоцільністю дослідження доказів, які підтверджують вчинення підсудними злочину за обставин, вказаних у вироку, а також розміром цивільного позову потерпілого. При цьому вони завірили суд, що розуміють наслідки своєї згоди та неможливість в подальшому оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.

Наведеними доказами встановлена винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та ОСОБА_2 - у таємному викраденні чужого майна.

Дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ст. 289 ч. 2 КК України та ОСОБА_2 за ст. 185 ч.1 КК України.

Призначаючи покарання суд враховує ступінь тяжкості злочину, особи винних, які повністю визнали себе винними, щиро розкаялися у вчиненому. ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю відшкодував збитки потерпілому ОСОБА_5, а тому необхідним й достатнім для його слід обрати покарання з застосуванням ст. 75 КК України. Обираючи покарання ОСОБА_2 суд враховує, що він раніше судимими і знову вчинив умисний злочин, а тому його виправлення можливе в умовах ізоляції від суспільства.

Цивільний позов ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 765 грн., та моральної в розмірі 1500 грн. повністю визнав підсудний, він узгоджується з матеріалами справи та вимогами ст. 23 ЦК України, а тому підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 323- 324 КПК України, суд,

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним та призначити покарання за

за ст. 185 ч. 1 КК України - 1 рік позбавлення волі,

за ст. 289 ч. 2 КК України - 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з поміщенням його до кримінально - виконавчої установи.

ОСОБА_3 визнати винним за ст. 289 ч. 2 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання звільнити з випробуванням на 1 рік.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з 9 листопада 2006 року.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_2 залишити попередній - тримання під вартою, ОСОБА_3 змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти із залу суду.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь НДЕКЦ при УМВС України в Рівненській області судові витрати, пов'язані з проведенням експертизи в розмірі 721 грн. 72 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 у відшкодування майнової шкоди 765 грн., та 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди

Речові докази - двоє ножиць, та їх частина, що зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів СВ Рівненського МВВС, знищитити.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 15 діб, а засудженим ОСОБА_2 в той же строк з моменту отримання його копії.