Справа № 371/267/17 Головуючий у І інстанції Поліщук А. С.

Провадження № 11-кп/780/1433/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 18 28.12.2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2017 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Габрієля В.О.

суддів Говорухи В.І., Полосенка В.С.

при секретарі Коломиченко А.В.

з участю прокурора Савченка В.О.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Миронівського районного суду Київської області від 06 листопада 2017 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який не працює, не одружений, раніше судимий 15 вересня 2016 року Миронівським районним судом Київської області за ч.2 ст.185, ст.ст.75, 76 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,-

визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України і призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України шляхом часткового складання покарання за цим вироком, та покарання призначеного за вироком Миронівського районного суду Київської області від 15 вересня 2016 року, визначено остаточне покарання ОСОБА_3 за сукупністю вироків у виді 3 років позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у виді тримання під вартою залишено без змін та продовжено строк його дії до набранням вироком законної сили.

Строк відбування покарання засудженому ухвалено рахувати з 22 квітня 2017 року (моменту його затримання), із урахуванням норми ч.5 ст.72 КК України (у редакції чинній до 21 червня 2017 року) зарахувавши йому строк попереднього ув’язнення з розрахунку один день тримання під вартою як два дні позбавлення волі.

Згідно вироку суду ОСОБА_3 засуджено за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, вчинених за наступних обставин.

ОСОБА_3 будучи раніше судимим Миронівським районним судом Київської області 15 вересня 2016 року за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік. На шлях виправлення не став, належних висновків не зробив та вчинив нові корисливі злочини за наступних обставин.

Так, 02 лютого 2017 року приблизно о 16 годині ОСОБА_3 перебуваючи у будинку своєї знайомої ОСОБА_4, за адресою: вул. Некрасова, 33/3, м. Миронівка, Київської області вживав алкогольні напої.

Вийшовши з будинку ОСОБА_4, перебуваючи на подвір’ї її домоволодіння, ОСОБА_3 помітив трубу водяної свердловини, розташованої на території вказаного домоволодіння, яка виступала з землі та до якої була підведена труба для води з електрокабелем. Зрозумівши, що у вказаній трубі розташований водяний насос, обвинувачений вирішив здійснити його крадіжку.

Реалізуючи злочинний умисел, направлений на протиправне заволодіння чужим майном, ОСОБА_3, 02 лютого 2017 року приблизно о 17 годині, перебуваючи на території домоволодіння ОСОБА_4, яке розташоване за адресою: вул. Некрасова, 33/3, м. Миронівка, Київської області, діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом. Із метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, користуючись тим, що його дії залишаються непомітними, підійшов до труби водяної свердловини, зняв з неї металеву кришку та потягнув за трубу витягнувши таким чином водяний насос «Урожай». Тримаючи водяний насос «Урожай» в руках, ОСОБА_3 від’єднав трубу від насоса та потягнув за електрокабель живлення насоса, від’єднавши його в місці кріплення електровмикача. Після цього ОСОБА_3 відшукав на території домоволодіння ОСОБА_4 білий поліетиленовий мішок, що для власника не становить матеріальної цінності, до якого поклав водяний насос «Урожай» вартістю 213 грн. 20 коп., алюмінієвий двожильний електрокабель довжиною 9,7 м. вартістю 66 грн. 35 коп. та електровмикач вартістю 31 грн. 98 коп., здійснивши їх таємне викрадення.

Із викраденим майном ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми протиправними, винними діями ОСОБА_3 завдав ОСОБА_4 майнової шкоди на загальну суму 311 грн. 53 коп.

Крім того, 22 березня 2017 року у ОСОБА_3 виник умисел на вчинення таємного викрадення будь-якого майна з метою його подальшої реалізації.

Із метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), ОСОБА_3 в нічний час з 22 березня 2017 року на 23 березня 2017 року, точного часу судом не встановлено, взяв велосипед, який належить ОСОБА_5, із території власного домоволодіння та поїхав на ньому на вул. Трансформаторну в м. Миронівка, Київської області, де користуючись вільним доступом діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, із метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, проник на територію домоволодіння №56, яке належить ОСОБА_6, та відшукав і таємно викрав дві металеві решітки, які по черзі виніс із території вказаного домоволодіння, помістив на велосипед та з викраденим майном попрямував до місця свого проживання. Таким чином розпорядившись ним на власний розсуд.

Перебуваючи за місцем свого проживання, ОСОБА_3 поламав викрадені решітки в кількості дві штуки на дрібні металеві частини, які запакував до білого поліетиленового мішка, який помістив на велосипед та в ранковий час 23 березня 2017 року приблизно о 8:00 – 8:30 годині повіз ці уламки металу на вул. Благовіщенську міста Миронівка з метою їх подальшої реалізації. Перебуваючи на вул. Благовіщенській, 10, в м. Миронівка, Київської області, ОСОБА_3 продав вказані металеві уламки ОСОБА_7 за 250 грн., яка не була обізнана про те, що вказане майно було здобуто злочинним шляхом.

Своїми умисними, протиправними, винними діями ОСОБА_3 завдав ОСОБА_8 майнової шкоди на загальну суму 312 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції обвинуваченим ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, у якій він не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, оскаржуваний вирок вважає таким, що підлягає зміні у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості скоєного та особі засудженого внаслідок його суворості. Просить призначити більш м’яке покарання.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що він повністю визнав вину у скоєному, має на утриманні неповнолітню дитину та є ВІЛ-інфікованим. Разом з цим, апелянт зазначає, що зробив для себе належні висновки та обіцяє більше не порушувати вимог закону.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, із наступних підстав.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.2 ст.185 КК України учасниками судового провадження не оскаржуються, а тому у відповідності до вимог ст.404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються. Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів доведеність вини обвинуваченого, не встановлено.

Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно положень ст.65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, згідно положень п.п.2,3 ч.1 ст.65 КК України та п.п.1-3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7, при призначенні покарання в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до ст.12 КК України, вчинені ОСОБА_3 кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.185 КК України, віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст.66 КК України, суд першої інстанції врахував активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставиною, що згідно ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 судом першої інстанції було визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

При призначенні покарання ОСОБА_3 районний суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини та наслідки протиправних діянь, кількість епізодів злочинної діяльності, дані про особу обвинуваченого: його вік, стан здоров’я, соціальне становище, перебування на обліку у лікаря нарколога з синдромом залежності від алкоголю, а також те, що він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення майнових злочинів, будучи притягненим до кримінальної відповідальності за вироком Миронівського районного суду Київської області від 15.09.2016 року за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, із однорічним іспитовим строком, на шлях виправлення не став, знову вчинив умисні злочин проти власності, в цілому характеризується негативно, не працює, згідно висновку досудової доповіді органу пробації, його виправлення без позбавлення волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства, застосування соціально-виховних заходів, які необхідні для впливу на поведінку обвинуваченого з метою його виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень неможливо здійснити без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Відповідно до ст.71 КК України до покарання призначеного ОСОБА_3 за цим вироком суд першої інстанції обґрунтовано приєднав не відбуте обвинуваченим покарання за вироком Миронівського районного суду Київської області від 15.09.2016 року.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 не можливе без ізоляції від суспільства та про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в повній мірі відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним та достатнім для їх виправлення, попередження нових злочинів і домірне скоєному, а вимоги апеляційної скарги про призначення більш м’якого покарання є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Підстав для застосування до ОСОБА_3 положень ст.ст.69, 75 КК України апеляційний суд не вбачає.

Таким чином, доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3 щодо суворості призначеного йому покарання є необґрунтованими та безпідставними, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, колегією суддів під час апеляційного розгляду встановлено не було.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України №838-VIII від 26 листопада 2015 року зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Законом України від 18 травня 2017 року «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» внесені зміни в ч.5 ст.72 КК України, якими попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Враховуючи, що ОСОБА_3 перебував під вартою з 22.04.2017 року, строк попереднього ув’язнення йому продовжений до набрання вироком законної сили, який набирає законної сили під час дії Закону України від 18 травня 2017 року, становище обвинуваченого при застосуванні до нього вимог ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону від 18 травня 2017 року погіршується.

Однак, відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно положень ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Оскільки положення Закону України №2046-VIII від 18 травня 2017 року «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» погіршують становище обвинуваченого ОСОБА_3, з урахуванням вимог ст.58 Конституції України, ст.5 КК України, він зворотної дії в часі не має, а тому колегія суддів застосовує положення ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року та зараховує в строк відбування покарання ОСОБА_3 строк попереднього ув’язнення з 22.04.2017 року по день набрання вироком суду законної сили з розрахунку 1 день попереднього ув’язнення за 2 дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Миронівського районного суду Київської області від 06 листопада 2017 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк призначеного покарання строк його попереднього ув'язнення з 22 квітня 2017 року по день набрання вироком суду законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Головуючий:

Судді: