"28" грудня 2017 р. Справа № 363/1244/15-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2017 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Рудюка О.Д., за участю секретаря – Давидової А.О., прокурора – Грущака Д.М., обвинуваченого – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Вишгорода обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014110150001584 щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт складений у кримінальному провадженні № 12014110150001584.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області призначено підготовче судове засідання.

Під час підготовчого судового засідання прокурор висловив думку, за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Обвинувачений підтримав думку прокурора.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього документи у відповідності до положень ст. 314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Так, згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частинами 1, 2 статті 91 КПК України встановлюють обов’язкові обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.

Правова кваліфікація дій обвинуваченого в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі об’єктивної сторони, умислу.

А тому формулювання обвинувачення має містити дані щодо події злочину із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити наявність в діях обвинуваченого складу злочину.

При дослідженні обвинувального акту судом встановлено, що згідно змісту обвинувального акту, фактичні обставини кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України, викладені поверхово, не конкретно, формулювання обвинувачення в цілому є неконкретним і не містить обставин, що підлягають доказуванню відповідно до статті 91 КПК України, взагалі не визначено даних про подію правопорушення, зокрема час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 не містить в собі відомості про час вчинення злочину тобто відомості про те в який конкретно час ОСОБА_1 здійснив розповсюдження. В обвинувальному акті не конкретизовано впродовж якого часу ОСОБА_1 надавав абонентам користувачам інтернет-послуги за місцем свого проживання являючись провайдером та в подальшому використовуючи комп'ютерний системний блок, що відповідно є FTP-сервером завдяки підключення до мережі «інтернет», та накопичувач на жорстких магнітних дисках «самсунг» моделі HD753LG забезпечив вільний доступ до безперешкодного копіювання відеофайла тривалістю 00:19:05 під назвою «fuck with daughteron happbirth» який відноситься до дитячої порнографії.

Отже, відсутність вказаних обставин є недостатньо визначеним з точки зору вищевказаних вимог Закону і свідчить про неналежне встановлення події злочину.

Всі викладені вище обставини складають об’єктивну й суб’єктивну сторону злочину, підлягають обов’язковому доказуванню в ході кримінального провадження.

Відповідно до статтею 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, з чого випливає, що формулювання обвинувачення повинно бути конкретним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті.

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 01.03.2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «Ь» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відсутність в обвинувальному акті вказаних фактичних обставин або даних про неможливість їх встановити позбавляє суд прийняти будь-яке процесуальне рішення по суті справи, яке можна було б безспірно визнати законним і справедливим, виходячи навіть з того, що є неможливим з огляду на зміст даного обвинувального акта вирішити питання про визначення ступеня відповідальності обвинуваченого, а будь-яке конкретне уточнення з цього приводу у подальшому виходитиме за межі такого поверхового і неконкретного обвинувачення. Така неконкретність обвинувачення заздалегідь перекладає по суті на суд обов’язок по збиранню доказів обвинувачення, зокрема в частині розкриття конкретного змісту вказаних вище обставин, що є неприпустимим з огляду на принцип змагальності сторін у кримінальному процесі що регламентовано статтею 22 КПК України.

Отже, без висунутого конкретизованого обвинувачення щодо ОСОБА_1, у випадку постановлення судом будь-якого виду вироку за результатами розгляду обвинувального акту у даному кримінальному провадженні у тому вигляді, в якому поданий обвинувальний акт до суду, зазначені дії призведуть до порушення гарантованих законом процесуальних прав обвинувачених, зокрема права на захист, а ухвалення судового рішення буде незаконним у зв’язку із істотним порушенням вимог процесуального права.

Крім того, статтею 293 КПК України встановлено, що одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014110150001584, постановою ст. слідчого СВ Вишгородського РВ ОСОБА_2 залучено захисника.

Як вбачається з матеріалів справи, дані норми процесуального законну прокурором дотримані не були, оскільки відсутні відповідна розписка про отримання захисником копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Судом не береться до уваги заява ОСОБА_1 від 12.10.2017 року про відмову від участі захисника ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12014110150001584, оскільки слідчий з цього приводу ні яких процесуальних рішень не приймав.

Отже, не вручення захиснику копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, який прокурор зобов’язаний був під розписку надати захиснику, свідчить про порушення вимог статтею 293 КПК України.

Враховуючи вище зазначене та беручи до уваги, що органами досудового розслідування не дотримано вимог кримінально процесуального закону при направленні до суду обвинувального акту, суд вважає що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору в порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 314, ст.ст. 369-372, 392 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014110150001584, по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 301 КК України повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 02.01.2018 року о 10-00год.

Суддя О.Д. Рудюк