Справа № 2-а-2463/2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2009 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Бездідько В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуки у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання незаконними дій та зобов»язання здійснити нарахування щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач в своїй позовній заяві вказує, що відповідно до положень Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” він, як інвалід війни 3-ї групи має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Однак, відповідачем зазначену допомогу в 2008-2009 роках виплачено не в повному обсязі, а тому, позивач і просить суд визнати незаконними дії відповідача та зобов»язати його здійснити перерахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008-2009 роки, як інваліду війни 3-ї групи, в розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком відповідно до ч.5ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
В судове засідання позивач не з‘явився, однак у подав заяву в якій просить задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі та слухати справу за його відсутності у письмовому провадженні.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області до суду також не з‘явився, але подав письмове клопотання про розгляд даної справи у письмовому провадженні, та заперечення в якому просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на ті обставини, що допомога була виплачена позивачу відповідно до вимог чинного законодавства, крім того просить суд відмовити у задоволенні вимог позивача за 2008 рік унаслідок пропуску 1-річного строку позовної давності.
Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Відповідно до положень ч.5 ст. 13 Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту “ від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон) учасникам війни щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Позивач ОСОБА_1 являється інвалідом війни 3-ї групи, що підтверджується копією посвідчення ( а.с. 7-8) і відповідно до положень ч.5 ст. 13 Закону має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
В запереченні представник відповідача не заперечувала проти того, що позивачу даним законом передбачена виплата як інваліду війни 3-ї групи разової грошової допомоги в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, але стверджувала, що така виплата допомоги на цей час не була передбачена державним бюджетом України на 2008-2009 роки і кошти для реальних виплат допомоги в зазначеному розмірі фактично не виділялися.
Із відповіді Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міськради ( а.с.5) вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183 та від 18.03.2009року №211 «Про розміри грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ та «Про жертви нацистських переслідувань» фактично виплачено разову грошову допомогу до 5 травня в 2008 році в сумі 350 грн. та в 2009році 380 грн., яка була виплачена згідно чинним законодавством (а.с.9-10).
Відповідно до положень ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип
Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати
їй. Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними особами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої ст. 6 ч. 2 , ст. 19 ч.1, ст. 68 Конституції України вони є загальнообов”язковими, однаковою мірою повинні додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою соціальних зобов”язань щодо окремих осіб ставить громадян в нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно приводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Зупинення дій положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст і обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України ( лише в умовах воєнного або надзвичайного стану в певний строк).
Рядом Рішень Конституційного Суду України роз”яснено, що окремі положення Законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій є такими, що не відповідають Конституції України.
Окрім того, встановлений ч.2 ст. 95 Конституції України, ч.2 ст. 38 Бюджетного Кодексу України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України є вичерпним, а тому цей Закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов”язків, пільг, компенсацій і гарантій передбачених іншими законами України, зокрема і Законом України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання соціальних відносин.
За змістом положень ч.2,3 ст. 22 Основного Закону України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватися від прийняття будь-яких актів, які призвели б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, встановлення Законами України “ Про Державний бюджет України...” відповідно на 2008 та 2009 роки розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, виходячи з обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету, обмежило обсяг прав громадян визначених Законом України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Залишивши незмінним зміст права на отримання щорічної разової грошової допомоги, Закони України “ Про Державний бюджет України ...” відповідно на 2008 та 2009 роки звузили обсяг цього права, встановивши інший (менший) розмір такої виплати і водночас фактично скасували конституційну гарантію забезпечення належних умов існування ветеранів війни.
Таким чином в даному випадку необхідно керуватися положеннями Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” а не положеннями Законів України” Про державний бюджет України ....” відповідно на 2008 та 2009 роки.
Згідно приписам ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов”язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов”язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд, застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Конституцією України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина. Її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов”язком держави (стаття 3), права і свободи людини є є невідчуджуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Окрім того, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007року №8 “Про незалежність судової влади” звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1п.19).
За таких обставин суд не вважає заслуговуючою на увагу позицію відповідача про відсутність правових підстав задовольнити вимоги позивача, а тому, враховуючи фактично отриманий розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2009року позивачем ОСОБА_1 у розмірі 380 грн., суд вважає необхідним зобов»язати відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2009 рік, як інваліду війни 3-ї групи, в розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком відповідно до ч.5ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993р. № 3551-Х11.
При цьому, суд вважає необхідно частково задовольнити вимоги позивача, відмовити йому у задоволенні вимог за 2008рік враховуючи позицію представника відповідача та керуючись положеннями ст.ст. 99, 100 КАС України, оскільки позивач без поважних причин пропустив 1-річний строк звернення до суду в цій частині позовних вимог.
На підставі викладеного та ст.ст.3,6,8,19,21,22,95 Конституції України, ст.2ч.3, ст.13ч.5 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993року,ст. 38 Бюджетного Кодексу України, керуючись ст. ст. 122 ч.3, 158-164,167 2, 18, 69-71, 99, 100, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області в частині недонарахування ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2009 року.
Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2009 року, як інваліду війни 3-ї групи, в розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком відповідно до ч.5ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993р. № 3551-Х11 (з наступними змінами).
В задоволенні решти вимог позивачу ОСОБА_1 відмовити унаслідок пропуску строку звернення до суду.
Постанову суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, апеляційна скарга на постанову суду має бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.5ст.186 КАС України.
Головуючий суддя Бездідько В.М.