Справа № 2-а-26/2009р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2009 року
Чигиринський районний суд Черкаської області
в складі : головуючої – судді Ткаченко С.Є.
при секретарі – Пахомовій Н.І.,
з участю позивачів –. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Григор`євої З.І., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
представника позивача – ОСОБА_8,
представника відповідачів – ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чигирина справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_3, Григор`євої ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі про стягнення доплати до пенсії
ВСТАНОВИВ :
Позивачі звернулися до суду з вказаним адміністративним позовом, зазначивши, що з 01.01.2006 року набув чинності Закон України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно ст.1 якого вони є дітьми війни.
А ст.6 даного Закону передбачено, що їм з 01.01.2006 року повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
У 2006-2007 р.р. їм така державна соціальна допомога не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась у неповному розмірі.
Верховна Рада України своїм Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинила дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Однак Конституційний Суд України рішенням №6/рп/2007 від 09.07.2007 року визнав положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Розмір соціальної допомоги, згідно ст.6 вище вказаного Закону, становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з Законами України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, “Про державний бюджет України на 2007 рік” та “Про державний бюджет України на 2008 рік” прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить відповідно 01.01.2006 року становить 350грн., на 01.04.2006 року – 359грн., на 01.10.2006 року –366грн.; на 01.01.2007 року –380грн., на 01.04.2007 року – 406грн.та на 01.10.2007 року – 411грн.; на 01.01.2008 року –470грн., на 01.04.2008 року – 481грн.та на 01.07.2008 року – 482грн. на місяць.
Таким чином, невиплачена щомісячна державна соціальна допомога кожному з них за 2006 рік становить 1290,60грн.; за 2007 рік 1442,70грн.; за в 2008 рік - 1158,60грн., а загальна сума становить 3891грн.90коп.
Вони вважають, що невиплата їм соціальної допомоги є протиправною і суперечить Конституції України та законам України, цим порушено їх права та інтереси, державні гарантії на достатній рівень життя..
А тому вони просять визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача борг в сумі 3891грн.90коп. за період з 2006 року по 2008 рік та зобов`язати відповідача нараховувати їм щомісячну державну соціальну допомогу в подальшому.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1О підтримав свої позовні вимоги та прохав їх задовольнити та стягнути з обох відповідачів 30% надбавки до пенсії в сумі 3891,90грн.
Позивачка ОСОБА_2 також підтримала свої позовні вимоги та прохала їх задовольнити, пояснивши суду, що вона є дитиною війни і по закону їй повинні виплатити кошти в сумі 3891,90грн.
Позивачка ОСОБА_3 підтримала свої позовні вимоги та прохала визнати дії відповідачів неправомірними, стягнути з них борг в сумі 3891,90грн. та зобов`язати надалі виплачувати дану соціальну допомогу.
Позивачка Григор`єва З.І. теж підтримала свої позовні вимоги та прохала їх задовольнити, пояснивши суду, що їй повинні виплатити кошти за 2006-2008р.р.
В неї скрутне матеріальне становище, господарство розвалюється, а гроші відсутні.
Незаконність дій відповідачів в тому, що не виплачували кошти.
Позивачка ОСОБА_4М підтримала свої позовні вимоги та прохала визнати дії відповідачів неправомірними, стягнути з останніх борг в сумі 3891,90грн. і зобов`язати надалі виплачувати дану соціальну допомогу як дитині війни.
Позивачка ОСОБА_5П також підтримала свої позовні вимоги та прохала визнати дії відповідачів незаконними, стягнути з них борг за три роки в сумі 3891,90грн. та зобов`язати надалі виплачувати дану соціальну допомогу.
Позивач ОСОБА_6 підтримав свої позовні вимоги та прохав їх задовольнити, пояснивши суду, що згідно постанови Кабінету Міністрів України йому повинні доплачувати 30% до пенсії і він бажає, щоб борг був виплачений на протязі року.
Позивачка ОСОБА_7Я підтримала свої позовні вимоги та прохав їх задовольнити, пояснивши, що вона вимагає, щоб відповідачі виплатили їй доплату до пенсії за 2006-2008р.р. і платили її в подальшому.
Представник позивача ОСОБА_10 ОСОБА_8 підтримала позовні вимоги та прохала їх задовольнити, пояснивши суду, що Закон України “Про соціальний захист дітей війни” повинен був виконуватися ще в 2006 році, але на протязі 2006-2007р.р.
надбавку до пенсії в розмірі 30% не виплачували.
В 2007 році Верховна Рада України заборонила проводити дану доплату, але Конституційний Суд зобов`язав здійснювати виплату соціальної допомоги.
А тому вона просить стягнути з відповідача невиплачені кошти та зобов`язати його здійснювати їх в подальшому.
Представник відповідача ОСОБА_9В позов не визнав та пояснив суду, що відповідно до Положення про Пенсійний фонд України визначено вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, при цьому, згідно до п.10 цього Положення кошти ПФУ використовуються виключно за призначенням.
Статтею 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
В 2006-2008р.р.надбавка до пенсії в розмірі 30% виплачувалася лише тим, хто являється інвалідом війни.
А в 2008 році Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» передбачена виплата надбавки до пенсії дітям війни в розмірі 10% і кошти виділяються тільки на ці виплати.
А тому вони просять відмовити в задоволенні вимог позивачів.
Вислухавши позивачі, представника позивача та представника відповідачів , вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлено і підтверджується посвідченнями, наявними в матеріалах справи, що позивачі дійсно відносяться до дітей війни.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 вище вказаного Закону визнано неконституційним, то вона є діючою на даний час.
Однак, незважаючи на це, у виконання вимог Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не розроблено жодних нормативно-правових актів, які б передбачали порядок розрахунку та виплати даних надбавок до пенсії, адже мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст.28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, застосовується тільки для визначення розміру пенсій, що призначаються у відповідності до даного Закону.
Даний факт підтверджується ухвалою Конституційного Суду України від 19.05.2009 року, в якій зазначено, що у ч.3 ст.28 Закону №1058-ІV закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого в абзаці першому частини першої цієї статті, виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом.
В ст.7 Закону № 2195-ІV вказано, що фінансове забезпечення держаних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється тільки за рахунок коштів Державного бюджету України.
Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого в абзаці першому частини першої статті 28 Закону №1058-ІV, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів , крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбачених у статті 6 Закону № 2195-ІV.
Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися пенсії дітям війни або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замісить пенсії, зазначено у вище вказаній ухвалі Конституційного Суду України.
Як слідує зі ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідач же здійснює виплату коштів лише за рахунок Пенсійного фонду України.
При цьому відповідач діє на підставі Положення “Про Пенсійний фонд України”, в п.8 якого зазначено, що одним із джерел формування коштів Пенсійного фонду України є кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.
В судовому засіданні встановлено і вбачається з матеріалів справи, що коштів державного бюджету на виплату надбавок до пенсій дітям війни до бюджету відповідача не надходило.
Також в п.8 вказаного Положення передбачено, що бюджет Фонду щороку затверджує Кабінет Міністрів України, а в п.9 Положення дано вичерпний перелік того, на які цілі спрямовуються кошти Фонду.
Як встановлено судом, Законом України “Про державний бюджет України на 2006 рік” та в подальші роки кошти на виплату надбавок до пенсії дітям війни не виділялися, як і не приймалися рішення з цього приводу Кабінетом Міністрів України, і лише в 2008 році були внесені зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відповідно до яких дітям війни передбачено підвищення розміру пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни і, яку, як встановлено судом, позивач почав вже отримувати.
А тому суд, оцінюючи докази в їх сукупності, не вбачає вини відповідача в порушенні прав позивачів щодо невиконання вимог ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
На підставі викладеного та, керуючись ст., ст.6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Законом України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»”, п.3.2 ухвали Конституційного Суду України від 19.05.2009 року, ст., ст.17,.71, 159, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_3, Григор`євої ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Пенсійного фонду України в Чигиринському районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.
Головуюча