Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18 грудня 2023 року                                                             Справа№219/14633/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

                                                      В С Т А Н О В И В:

У 2019 році ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі – відповідач), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про:

- визнання протиправним та скасування рішення об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленого Протоколом засідання об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №8 від 22.12.2018 року, затвердженим командиром військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язання прийняти рішення про поновлення ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 особи: дружина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , син дружини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на квартирному обліку та включити ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 особи до списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умовах шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та списків військовослужбовців, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням відповідача, оформленим Протоколом засідання об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 8 від 22.12.2018, про зняття з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 , позивача зі складом сім`ї 4 особи знято з квартирного обліку та виключено зі списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та списків військовослужбовців, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень у військовій частині НОМЕР_1 , у зв`язку з переміщенням позивача до іншого місця служби у м. Київ. Однак, при прийнятті спірного рішення відповідачем не враховано, що позивач має вислугу на військовій службі більше 20 років та є особою з інвалідністю 2 групи, а отже відповідачем фактично порушено житлові права позивача, оскільки внаслідок прийняття відповідачем спірного рішення позивач позбавився права на забезпечення житлом для постійного проживання. Крім того, Рішенням об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленої Протоколом засідання об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 4 від 14.07.2021, позивачу відмовлено щодо зміни статусу службового житла, що планується до виключення з числа службового житла МОУ, та надання житла для постійного проживання на підставі не перебування на квартирному обліку.

У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що позивач зі складом сім`ї 4 особи був знятий з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 та виключений зі списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання та списків військовослужбовців, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень у військовій частині НОМЕР_1 , у зв`язку з переміщенням військовослужбовця до іншого місця служби на підставі: витягу з наказу першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 14.12.2015 , п. 17 розділу VI наказу від 31.07.2018 року №380 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» (який передбачає, що «...у разі переміщення військовослужбовця, який перебуває на обліку, по військовій службі до іншої військової частини житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) на підставі наказу про переміщення до нового місця служби на найближчому засіданні, приймає рішення щодо виключення з обліку у військовій частині...») та листа начальника КЕВ м. Луганськ від 13.09.2018 №3971. Також, позивачу було відмовлено щодо зміни статусу службового житла, що планується до виключення з числа службового житла Міністерства оборони України та надання житла для постійного проживання на підставі не перебування на квартирному обліку. На сьогодні на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_2 знаходяться ті військовослужбовці які проходять службу там де перебувають на обліку. Позивач не скористався правом стати на облік за новим місцем служби та отримати житло для постійного проживання з урахуванням терміну перебування на квартирному обліку за попереднім місцем служби, не звертаючи увагу на те, що для отримання житла для постійного проживання потрібно проходити службу там де перебуваєш на обліку. Відповідач вважає, що діяв в межах норм чинного законодавства України, тому просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

У відповіді на відзив представник позивача підтримав обґрунтування заявлених вимог, викладених в позовній заяві. Також додатково вказав, що посилання відповідача на положення наказу Міністра оборони України від 31.07.2018р. № 380 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» є безпідставними, оскільки вказаний наказ є підзаконним актом та за ієрархією нормативно-правових актів має нижчу юридичну силу порівняно із положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Житлового кодексу Української РСР. Положення зазначеного наказу та прийнятої на його підставі Інструкції не заперечують право особи з наявною вислугою військової служби більше 20 років та яка є інвалідом та учасником бойових дій і прослужила у відповідній частині більше 10 років, на збереження житла для постійного проживання. Також, безпідставним є довід відповідача про необхідність позивача направити клопотання до начальника Генерального штабу про постановку на квартирний облік за новим місцем служби, оскільки саме відповідач зобов`язаний був направити особову справу позивача за новим місцем його служби одночасно з вирішенням питання про зняття його з квартирного обліку незалежно від наявності відповідного клопотання позивача. Відтак, без одночасного направлення особової справи позивача за новим місцем його служби відповідач не мав права виключати його з квартирного обліку. В той же час позивач з наведених вище підстав мав право залишатись на квартирному обліку у відповідача в силу прямих вказівок чинного законодавства, яке не вимагало від позивача будь-яких додаткових клопотань та узгоджень, тим більше, що його особова справа до нового місця служби направлена не була і залишалась саме у відповідача.

Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.02.2023 року справу №219/14633/21 передано на подальший розгляд Дружківському міському суду Донецької області.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 23.05.2023 року у справі №219/14633/21 позов ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , зобов`язання прийняти рішення про поновлення на квартирному обліку, та включення до списку військовослужбовців які потребують поліпшення житлових умов – задоволено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03.10.2023 року у справі №219/14633/21 рішення Дружківського міського суду Донецької області від 23.05.2023 року скасовано, провадження у справі закрито, та роз`яснено, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10.10.2023 року передано справу №219/14633/21 до Донецького окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2023 року адміністративну справу №219/14633/21 передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Чучку В.М.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.10.2023 року позовна заява залишена без руху та позивачу було надано десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали усунути недоліки поданого адміністративного позову шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада відкрито провадження у справі №219/14633/21, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи, поновлено строк звернення до суду з даним позовом.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є учасником бойових дій та особою з інвалідністю 2 групи.

Згідно з Витягом з послужного списку позивача з 01.08.1994 по 31.08.1999 він був курсантом Харківського військового університету, з 31.08.1999 по 14.01.2019 проходив військову службу у Збройних Силах України.

Наказом начальника Головного управління персоналу – заступника начальника генерального штабу Збройних Сил України від 14.01.2019 №9 позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» за підпунктом «б» (за станом здоров`я).

У період з 26.05.2003 по 14.12.2015 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та до 22.12.2018 перебував на квартирному обліку у вказаній військовій частині разом з членами сім`ї.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2010 № 48 позивачу було розподілено службову 3-х кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , без зняття з квартирного обліку.

Згідно службовому ордеру на житлове приміщення від 22.06.2010 № 000327, виданого Виконавчим комітетом Артемівської міської ради, позивачу з сім`єю з 4 осіб надано право на заняття житлового приміщення – квартири за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до рішення виконкому від 21.06.2010 № 282.

Рішенням об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленим Протоколом засідання об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 8 від 22.12.2018, затвердженим командиром військової частини НОМЕР_1 , знято з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 позивача зі складом сім`ї 4 особи: дружина ОСОБА_5 , син дружини ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , у зв`язку з переміщенням військовослужбовця (позивача) до іншого місця служби у м. Київ з 22.12.2018 та виключено позивача зі складом сім`ї 4 особи зі списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та списків військовослужбовців, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень у військовій частині НОМЕР_1 .

У зв`язку з прийняттям відповідачем спірного рішення Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ листом від 11.08.2021 № 524/2692 повідомив позивача про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018р. № 380.

Водночас обов`язковою умовою для виключення квартир з числа службових є, зокрема, перебування військовослужбовців і осіб, звільнених у запас або відставку, на квартирному обліку в Збройних Силах України.

Отже оскільки позивач та члени його сім`ї не перебувають на квартирному обліку, що ведеться у гарнізонах Збройних Сил України, відсутні підстави для виключення з числа службового житла Міністерства оборони України та надання позивачу для постійного проживання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де на даний час фактично проживає та зареєстрований позивач з членами своєї сім`ї.

Рішенням об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленої Протоколом засідання об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 4 від 14.07.2021 позивачу відмовлено щодо зміни статусу службового житла, що планується до виключення з числа службового житла МОУ, та надання житла для постійного проживання на підставі не перебування на квартирному обліку.

Позивач вважає такі дії та рішення відповідача протиправними, тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких громадянин має змогу побудувати житло, придбати його у власність, або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступною платою відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України №2011-XII) передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 37 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК УРСР) облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв`язку з виходом на пенсію

Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов згідно зі ст.38 ЖК УРСР встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Відповідно до ч.1 ст.40 ЖК УРСР громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок №1081).

Вказаний порядок визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

Порядком № 1081 визначено алгоритм обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень для постійного проживання. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що військовослужбовці мають право на забезпечення їх та членів їх сімей жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення. Для реалізації такими особами зазначеного права необхідним є їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Відповідно до п. 26 Порядку №1081 військовослужбовці які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

З метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 року затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція № 380).

Інструкція № 380 визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Пунктом 1 р. ІІ Інструкції № 380 визначено що, для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах (далі - військова частина) утворюються житлові комісії (далі - житлова комісія військової частини).

Відповідно до п. 7, 8 р. ІІ Інструкції № 380 житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) має право приймати, серед іншого, рішення про взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею).

Рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом, підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі.

Отже, з наведених норм вбачається, що військовослужбовець зараховується на квартирний облік на підставі рішення житлової комісії військової частини, за результатом розгляду поданого ним рапорту. Житлова комісія водночас наділена й повноваженнями щодо зняття військовослужбовців з такого обліку.

Як встановлено судом, відповідно до протоколу засідання житлової комісії відповідача № 1 від 28.06.04 року позивача вирішено постановити на квартирний облік.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2010 № 48 позивачу було розподілено службову 3-х кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , без зняття з квартирного обліку.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 336 від 20.12.2015 року позивача з 20.12.2015 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та останній вважається вибувшим до нового місця служби, забезпечений службовим житлом із залишенням на квартирному обліку військової частини НОМЕР_1 , 3 кімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленим Протоколом засідання об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 8 від 22.12.2018, затвердженим командиром військової частини НОМЕР_1 , знято з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 позивача зі складом сім`ї 4 особи: дружина ОСОБА_5 , син дружини ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , у зв`язку з переміщенням військовослужбовця (позивача) до іншого місця служби у м. Київ з 22.12.2018 та виключено позивача зі складом сім`ї 4 особи зі списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та списків військовослужбовців, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень у військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач вказує на порушення відповідачем його житлових прав через зняття з квартирного обліку у зв`язку з вибуттям до нового місця служби, оскільки він має вислугу на військовій службі більше 20 років та є особою з інвалідністю 2 групи.

В контексті даних тверджень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 21 р. VI Інструкції №380 зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі:

- поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті;

- подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким випадком, передбаченим законодавством, є, зокрема, п. 17 р. VI Інструкції № 380, яким встановлено, що у разі переміщення військовослужбовця, який перебуває на обліку, по військовій службі до іншої військової частини житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) на підставі наказу про переміщення до нового місця служби на найближчому засіданні, але не пізніше місяця з дати виключення зі списків особового складу військової частини приймає рішення щодо виключення з обліку у військовій частині та направляє за встановленим порядком відповідну особову справу військовослужбовця до нового місця його служби.

Отже, підставою зняття військовослужбовця з квартирного обліку є, в тому числі, його вибуття до іншого місяця служби, а відповідне рішення приймається житловою комісією військової частини не пізніше місяця з дати виключення такого військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Оскільки судом встановлено та сторонами не заперечуються, що позивача переведено з військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження служби до іншого місця служби, що і виступило підставою для зняття позивача з квартирного обліку.

З урахуванням наведеного, у суду відсутні правові підстави для скасування рішення про зняття позивача з квартирного обліку, оскільки вказане рішення є правовірним.

Щодо направлення особової справи позивача до нового місяця служби, то суд зазначає що вказані обставини не свідчать про протиправність спірного рішення та не є підставою для його скасування.

Крім того, матеріали справи не містять доказів направлення або не направлення відповідачем облікової справи позивача після зняття його з квартирного обліку до нового місця служби.

Щодо посилань позивача на те, що рішенням об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленої Протоколом засідання об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 4 від 14.07.2021, позивачу відмовлено щодо зміни статусу службового житла, що планується до виключення з числа службового житла МОУ, та надання житла для постійного проживання на підставі не перебування на квартирному обліку, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Рішення, яким позивачу відмовлено щодо зміни статусу службового житла, що планується до виключення з числа службового житла МОУ, та надання житла для постійного проживання на підставі не перебування на квартирному обліку, не відноситься до предмету розгляду даної справи, оскільки предметом спору у цій справі є не питання виселення позивача зі службового приміщення, яке планується до виключення з числа службового житла МОУ, та надання житла для постійного проживання, чи приватизації вказаного житла та отримання його у власність, а питання законності зняття позивача з квартирного обліку.

Що стосується позовних вимог зобов`язати прийняти рішення про поновлення позивача на квартирному обліку та включити його зі складом сім`ї 4 особи до списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умовах шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та списків військовослужбовців, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень суд виходить з наступного.

Вказана позовна вимога є похідною від вимоги скасувати рішення відповідача про зняття з квартирного обліку, а отже також задоволенню не підлягає, оскільки судом не встановлено наявності підстав для визнання протиправним рішення житлової комісії в частині зняття позивача з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Крім того, позивач не проходить військову службу у частині НОМЕР_1 , оскільки був переведений до іншого місця служби. Більш того, відповідно до наказу начальника Головного управління персоналу – заступника начальника генерального штабу Збройних Сил України від 14.01.2019 №9 позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» за підпунктом «б» (за станом здоров`я).

Разом з цим, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З огляду на наведене, на думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах вимог ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.

Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано, а отже позовні вимоги  задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

                                                               В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Судове рішення складене 18 грудня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.     

Суддя                                                                                   В.М. Чучко