ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 335/3163/22

провадження № 51-5446 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні у суді першої інстанції, на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2023 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 08 червня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021082130001623 щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 лютого 2022 року за ч. 1 ст. 164, ч.ч. 1, 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць,

у вчиненні ним суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру за вчинення ним суспільно-небезпечного діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрито.

Вирішено питання речових доказів в провадженні..

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 08 червня 2023 року ухвалу суду першої інстанції про відмову у застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

Відповідно до клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру, ОСОБА_7 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, 18 грудня 2021 року, приблизно о 03 год, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_8 , умисно завдав потерпілому не менше 3-4 ударів руками по обличчю, одного травматичного впливу в ділянку шиї, не менше 2-3 ударів ногою в область грудної клітини, одного удару ногою в ділянку передньої поверхні живота, та 2-3 травматичні впливи в ділянку лівої гомілки, чим спричинив потерпілому численні тілесні ушкодження, в тому числі і тяжкі, які перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Після цього, ОСОБА_7 , за допомогою велосипеду, перевіз потерпілого на відкриту ділянку місцевості, розташовану біля будинку АДРЕСА_3 , де внаслідок масивної крововтрати, закритої тупої травми живота з розривом брижової артерії, 18 грудня 2021 року настала смерть ОСОБА_8 .

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 27 від 25 січня 2022 року, наданим Дніпровською філією СПЕ Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я», ОСОБА_7 у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, страждав і на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі стійкого психотичного маніакального розладу внаслідок перенесеної черепно-мозкової травми, яке позбавляло його можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними у період, що відноситься до інкримінованого йому діяння.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що в порушення норм кримінального процесуального закону, судом першої інстанції надано невірно оцінку відновленим матеріалам кримінального провадження з точки зору допустимості кожного доказу та визнано окремі докази недопустимим, тобто, на думку прокурора, судом фактично повторно надано оцінку, після ухвали слідчого судді про відновлення втрачених матеріалів. Як зазначає прокурор, слідчий суддя приймаючи таке рішення про відновлення втрачених матеріалів визнав докази достатніми для прийняття рішення в порядку ч. 2 ст. 283 КПК України та у розумінні ст. 94 КПК України, оскільки на думку прокурора, їм вже було надано оцінку. Такі порушення, як зазначив прокурор, залишилися поза увагою апеляційного суду, який постановив рішення без дотримання вимог ст. 419 КПК України.

Під час касаційного розгляду прокурор підтримав подану касаційну скаргу частково та просив судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 , зазначила про необхідність залишення без задоволення касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПКУкраїни, підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Прокурор у касаційній скарзі, крім іншого, вказує на те, що ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_7 не відповідає вимогам ст. 419 КПК України у зв`язку з відсутністю в ній мотивованих доводів на спростування тверджень, наведених в апеляційній скарзі сторони обвинувачення.

Під час вирішення питання про наявність таких порушень суд має керуватися ч. 1 ст. 412 КПКУкраїни, яка передбачає, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За приписами ст. 370 КПКУкраїни судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПКУкраїни. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПКУкраїни. Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Для постановлення такого судового рішення апеляційний суд із дотриманням визначеної главою 31 КПКУкраїни процедури за наявності відповідних доводів в апеляційній скарзі повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості (це передбачає оцінку оскарженого судового рішення на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам провадження та дослідженим у судовому засіданні доказам), а також ухвалити рішення, яке повною мірою відповідатиме вимогам ст. 370 КПК України, а також ст. 419 КПКУкраїни.

Як визначено ст. 419 КПКУкраїни, в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Недотримання зазначених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

На думку колегії суддів, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , суд апеляційної інстанції в повному обсязі не дотримався вказаних вимог закону.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що місцевий суд відмовив у задоволенні клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру за вчинення ним суспільно-небезпечного діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрив.

Не погоджуючись із цією ухвалою місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення судом вимог кримінального процесуального закону, неповноти судового розгляду, просив скасувати цю ухвалу суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування своїх доводів, прокурор вказував, що ухвала суду є невмотивованою та необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції не оцінив докази, надані стороною обвинувачення у їх сукупності, та визнаючи їх недопустимим, вдався до формалізму, незважаючи на факт відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, у зв`язку з військовою агресією та дійшов передчасного висновку про правильність відмови у задоволенні клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 .

Крім того, прокурор зазначав, що не надано оцінку показанням самого ОСОБА_7 , який в суді першої інстанції послідовно розповів про обставини завдання потерпілому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, їх механізм, кількість. Більш того, відповідно до цих показань останнім, ніхто більше не завдавав потерпілому тілесних ушкоджень.

Зазначав, що висновок суду про визнання доказів недопустимими (зібраних під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021082130001623), зокрема, через те, що у протоколі слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 від 22 грудня 2021 року відсутнє роз`яснення положень ст. 63 Конституції України та визнано про зацікавленість цього свідка в дачі неправдивих показів щодо ОСОБА_7 , є невірним, оскільки свідку роз`яснено права і обов`язки, відповідно до положень кримінального процесуального закону, а також він був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання та відсутність відносно свідка кримінального провадження за ст. 384 КК України.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції не надав мотивованих відповідей на зазначені доводи апеляційної скарги прокурора про незаконність відмови у задоволенні клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру і закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, чим порушив вимоги ст. 419 КПК, дійшовши передчасного висновку про законність ухвали суду першої інстанції.

Погоджуючись із висновками, викладеними в ухвалі, апеляційний суд зазначив, що прокурором під час судового розгляду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, у відповідності до вимог ст. 92 КПК України, поза розумним сумнівом належними, допустимим, достовірними та достатніми доказами недоводена причетність ОСОБА_7 до вчинення суспільно-небезпечного діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Зокрема, суд погодився з висновком місцевого суду про те, що ряд доказів наданих стороною обвинувачення, визнаних недопустимими, є відновленими у зв`язку з втратою цих матеріалів кримінального провадження в умовах воєнного стану.

Суд апеляційної інстанції покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити та оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, справедливість призначеного заходу кримінально-правового впливу, а також безпомилковість вирішення інших питань, що підлягають з`ясуванню при ухваленні судового рішення.

Обсяг розгляду в суді апеляційної інстанції має бути таким, щоб він дозволив відповісти на всі доводи апеляційної скарги і постановити законне та обґрунтоване рішення, чого в даному випадку зроблено не було.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 здійснено без належної перевірки наведених у апеляційній скарзі прокурора доводів та надання обґрунтованих відповідей на них.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

Враховуючи доводи касаційної скарги прокурора, вона підлягає до часткового задоволення, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, та постановити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні у суді першої інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 08 червня 2023 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_10