ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 752/3161/23

провадження № 51-4672 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника Київської міської прокуратури на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100010002503, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Вирішено питання речових доказів у провадженні.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося винятковим цинізмом із застосуванням предмета, заздалегідь підготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Так, 23.10.2022, близько 15:50 год ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння у громадському місці за адресою: м. Київ, вул. Ізюмська, 2, побачив двох раніше незнайомих йому жінок - ОСОБА_8 та її неповнолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які прямували по тротуару вздовж вулиці Ізюмська у м. Києві. Ігноруючи елементарні правила поведінки та моралі, ОСОБА_7 , застосовуючи металевий предмет, зовні схожий на розкладний ніж, підійшов впритул до ОСОБА_8 та неповнолітньої ОСОБА_9 і почав активно демонструвати та погрожувати останнім застосуванням вказаного предмету, висловлюючись, при цьому, нецензурною лайкою. Незважаючи на прохання ОСОБА_10 та малолітньої ОСОБА_9 припинити протиправні дії, тривалий час їх не припиняв, чим створив загрозу для життя та здоров`я останніх, завдавши таким чином їм психологічних страждань та стресу, поки його дії не були зупинені працівниками поліції.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді в зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги прокурора про м`якість призначеного ОСОБА_7 покарання та вважає, що відповідатиме вимогам ст. 65 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Прокурор, який брав участь в суді касаційної інстанції підтримав касаційну скаргу та просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 просив залишити без задоволення касаційну скаргу прокурора та оскаржуване судове рішення щодо ОСОБА_7 - без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 296 КК України, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння не оспорюється.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

У касаційній скарзі прокурор не погоджується з призначеним ОСОБА_7 покаранням та вважає його таким, що не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м`якості.

Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

У цій справі, як видно з її матеріалів, суд при призначенні ОСОБА_7 покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, наслідки для неповнолітньої потерпілої в результаті його злочинних дій, а також відсутність обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, та правильно визначив йому розмір покарання в межах санкції ч. 4 ст. 296 КК України.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо обраного ОСОБА_7 строку покарання та обґрунтовано не знайшов підстав для його збільшення. Всі обставини, на які посилався прокурор в апеляційній скарзі були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання засудженому, в зв`язку з чим доводи про м`якість призначеного покарання апеляційний суд визнав безпідставними.

З розміром призначеного ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі погоджується також колегія суддів та вважає, що саме таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Переконливих доводів про необхідність призначення більш суворого покарання ОСОБА_7 у касаційній скарзі прокурора не наведено, в зв`язку з чим вважати його таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, підстав не вбачається.

Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними та підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у цій справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог прокурора слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 02 травня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника Київської міської прокуратури - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_11