ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 204/2018/15-к

провадження № 51-4837 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

засудженої ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014040680000020, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2023 року ОСОБА_7 засуджено:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України на 1 рік обмеження волі;

- за ч. 4 ст. 358 КК України на 1 рік 1 місяць обмеження волі;

- за ч. 2 ст. 190 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_7 від покарання, призначеного за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 та ч. 1 ст. 190 КК України, на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження №42014040680000020 від 19.06.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України закрито у зв`язку із закінчення строків давності.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2023 року вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання та звільнення від його відбування змінено. Постановлено вважати ОСОБА_7 засудженою:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці. На підставі ч. 5 ст. 74 КК України з урахуванням ч. 1 ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності;

- за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді арешту на строк 4 місяці. На підставі ч. 5 ст. 74 КК України з урахуванням ч. 1 ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

- за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 5 ст. 74 КК України з урахуванням ч. 1 ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Виключено з резолютивної частини вироку рішення про призначення ОСОБА_7 остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, а також про закриття кримінального провадження №42014040680000020 від 19 червня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, як зайве.

В іншій частині вирок суду залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватою та засуджено за пособництво в наданні іншим співучасникам порад та вказівок у підробці офіційного документу, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і надає права з метою його використання; у використанні завідомо підробленого документу; у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому, вчинених за наступних обставин.

ОСОБА_7 , будучи власницею кв. АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі продажу від 09 жовтня 2001 року, приблизно у серпні 2013 року в невстановлений досудовим розслідуванням час у невстановленому досудовим розслідуванням місці, надала невстановленій досудовим розслідуванням особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, відомості про адресу нерухомого майна, свої особисті данні (ПІБ), дані про померлого в 2000 році ОСОБА_9 , 1928 р.н., та інші дані, необхідні для реалізації спільних злочинних намірів, спрямованих на виготовлення завідомо підробленого рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2008 року, при цьому не надаючи законних повноважень (довіреності на представництво її інтересів в суді), виступила пособником у підробці офіційного документу, який видається державною установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання підробленого рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2008 року б/н для власних цілей.

В подальшому, невстановлена в ході досудового розслідування особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за пособництвом ОСОБА_7 виготовила рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2008 року б/н, відповідно до якого: позов ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про визнання права власності на квартиру задоволено; договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_3 між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 визнаний дійсним; за ОСОБА_7 визнано право власності на кв. АДРЕСА_3 , загальною площею 22,1 кв.м.

Після виготовлення вказаного завідомо підробленого документу ОСОБА_7 16 серпня 2013 року, прибула до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Старокозацька, 56, де достовірно знаючи, що не являється власником вказаної квартири, діючи із корисливих мотивів, надала спеціалісту Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_10 завідомо підроблене рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2008 року б/н, тим самим використала завідомо підроблений документ, який надає право оформити право власності на кв. АДРЕСА_3 та повідомила йому неправдиві відомості, замовчуючи відомості щодо дійсного власника майна, а саме ОСОБА_9 , смерть якого згідно з копією актового запису про смерть №478 настала 13 березня 2000 року.

Після чого, провідний спеціаліст Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_11 зареєстрував право власності на кв. АДРЕСА_3 за ОСОБА_7 .

Таким чином ОСОБА_7 , використовуючи завідомо підроблений документ, шляхом обману представників Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області заволоділа чужим майном, а саме кв. АДРЕСА_3 , ринкова вартість якої станом на серпень 2013 року складала 90 493 грн., завдавши при цьому потерпілому ОСОБА_12 , який є єдиним спадкоємцем за законом після померлого ОСОБА_9 , значної шкоди.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Захисник вважає постановлену судом апеляційної інстанції ухвалу такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки в ній відсутні відповіді на всі доводи його апеляційної скарги, які на думку сторони захисту, потребують належної перевірки.

Під час касаційного розгляду захисник та засуджена підтримали касаційну скаргу сторони захисту і просили її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Представник потерпілого ОСОБА_12 - ОСОБА_13 надіслав заперечення на касаційну скаргу в яких, посилаючись на безпідставність наведених захисником доводів, просив оскаржуване судове рішення залишити без зміни.

Прокурор під час касаційного розгляду вважав що підстав для задоволення касаційних вимог захисника немає.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, яке повинно відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження доводи касаційної скарги захисника про невідповідність ухвали апеляційного суду наведеним вимогам кримінального процесуального закону свого підтвердження не знайшли.

Так, не погодившись з вироком суду першої інстанції захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій ставив питання про його скасування і призначення нового розгляду в суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Захисник не погоджувався з оцінкою судом доказів та вважав, що вирок не відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Апеляційний суд, здійснюючи перевірку доводів апеляційної скарги сторони захисту в порядку апеляційної процедури, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, надав їм належну оцінку та належним чином обґрунтував прийняте рішення.

Як убачається з ухвали, апеляційний суд погодився з вироком суду першої інстанції та погодився з наданою судом першої інстанції оцінкою наявним у справі доказам в їх сукупності, визнавши обґрунтованою доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України. Приймаючи рішення про залишення доводів апеляційної скарги захисника про неповноту судового розгляду і невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження без задоволення, апеляційний суд ретельно перевірив посилання захисника про протилежне та, з урахуванням установлених судом сукупності фактів, що належать до предмета доказування у провадженні, погодився з висновком суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження апеляційним судом не виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів у провадженні, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність кваліфікації її дій. Наявні у провадженні докази відповідають вимогам закону щодо належності та допустимості доказів. Під час досудового розслідування та при судовому розгляді були встановлені і досліджені всі обставини, з`ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження, проведені необхідні експертизи, належним чином з`ясовані обставини, що характеризують об`єкт і об`єктивну сторону кримінальних правопорушень.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги захисника про порушення, на його думку, права на захист, а також про те, що розгляд провадження щодо ОСОБА_7 було здійснено упереджено та з обвинувальним ухилом, колегія суддів апеляційного суду правильно визнала їх безпідставними, оскільки судом кожному з доказів дана належна оцінка, що спростовує доводи захисника в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції вимог ст. 349 КПК України.

Водночас, апеляційний суд надаючи оцінку наведеним у апеляційній скарзі прокурора доводам про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання ОСОБА_8 та застосуванні положень ст. 49 КК України, апеляційний суд обґрунтовано визнав їх такими, що заслуговують на увагу і вирок суду першої інстанції в цій частині змінив.

З прийнятим рішенням апеляційного суду та наведеними в ньому висновками погоджується і колегія суддів та вважає, що ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а посилання захисника про протилежне вважає безпідставними. Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційні скарги сторони захисту та прокурора належним чином перевірив всі їх доводи та прийняв правильне рішення, яке відповідає положенням ст. 370 КПК України.

Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, як про це ставить питання захисник у своїй касаційній скарзі, колегією суддів не встановлено, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_14