ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.12.2009 року Справа № 5/287-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)
суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 02.12.2009р. № 975)
при секретарі: Ковзикові В.Ю.
за участю представників сторін:
позивача –ОСОБА_1, нотаріально посвідчена довіреність № 1434 від 07.08.2009р.;
відповідача –Негольшов С.М., дов. № б/н від 07.08.2009р.;
відповідача –Чередниченко Е.А., дов. № 273 від 02.12.2009р.;
третьої особи –Качан Т.О., дов. № 3 від 12.10.2009р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський ливарний завод” м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2009 року
у справі № 5/287-09
за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_5, м.Запоріжжя
до товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський ливарний завод”, м.Дніпропетровськ
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –товариство з обмеженою відповідальністю “АВС Електротехсервіс”, м.Запоріжжя
про стягнення 16 396 грн. 00 коп.
За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2009р. (суддя Шевченко С.Л.) по справі № 5/287-09 за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_5, м.Запоріжжя (далі –ФОП ОСОБА_5) до товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський ливарний завод”, м.Дніпропетровськ (далі –ТОВ “Дніпропетровський ливарний завод”), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –ТОВ “АВС Електротехсервіс” про стягнення 16 396 грн. 00 коп. позов було задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 16 396 грн. основного боргу, 164 грн. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом несплати відповідачем суми поставленого третьою особою товару на вимогу позивача, пред’явлену згідно договору про відступлення права вимоги, укладеному останнім з третьою особою.
Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі –ТОВ “Дніпропетровський ливарний завод” м.Дніпропетровськ, посилається на порушення господарським судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, на неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема:
- господарським судом не був з’ясований факт чи мала на момент відступлення права вимоги третя особа грошові вимог до відповідача в сумі 16 396 грн.;
- також, на думку скаржника, господарським судом не було досліджено те, що відступлення права вимоги за своєю правовою природою є похідним від основного юридичного факту, який її породжує, але між відповідачем та третьою особою не існувало жодних зобов’язань;
- господарським судом на думку скаржника, безпідставно встановлено, що третя особа має грошові вимоги до відповідача на суму 16 396 грн., оскільки станом на 02.09.2008р. ТОВ “АВС Електротехсервіс” заявляло вимог до відповідача лише на суму 6 930 грн. 40 коп.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач по справі –ФОП ОСОБА_5 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Третя особа –ТОВ “АВС Елетротехсервіс” –у відзиві на апеляційну скаргу також проти її задоволення заперечувала, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін , виходячи з наступних підстав.
05.02.2009р . між позивачкою СПД ОСОБА_5 (“новий кредитор” за договором, позивач по справі) та ТОВ “АВС Електротехсервіс” (“первісний кредитор” за договором, третя особа по справі) був укладений договір № 6-у, відповідно до якого “новий кредитор” набув право вимоги від боржника –ТОВ “Дніпропетровський ливарний завод” (відповідач по справі) по оплаті вартості поставленого “первісним кредитором” на адресу боржника товару, поставленого по накладним № 302 від 15.05.2008р., № 463 від 07.08.2008р. на суму 16 396 грн. 00 коп. (п.п.1-4 договору (а.с.10)).
Згідно з п.8 цього договору до “нового кредитора” переходять усі права “первісного кредитора”, які існують на момент укладення даного договору.
Докази визнання недійсним договору № 6-у повністю або частково в встановленому законом порядку, докази розірвання або зміни цього договору відсутні в матеріалах справи, не надавались жодною із сторін, третьою особою в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.33, 35 ГПК України.
Позивач посилається на те, що ним набуто право вимоги по отриманню оплати по наступним накладним:
- № 302 від 15.05.2008р., по якій відвантажено товар на суму 19 372 грн. 50 коп. на підставі довіреності № 653854 від 14.05.2008р. (а.с.8, на звороті); на оплату 19 372,50 грн. позивачем було оформлено рахунок № 358 від 12.05.2008р. (а.с.69);
- № 463 від 07.08.2008р., по якій відвантажено продукцію на суму 18 657 грн. 00 коп. на підставі довіреності № 653914 від 07.08.2008р. (а.с.9, на звороті); на оплату 18 657 грн. 00 коп. було оформлено позивачем рахунок № 553 від 07.08.2008р.
Зазначені рахунки № 358, № 553 було отримано відповідачем, що не заперечується, підтверджується посиланнями відповідача на зазначені рахунки в цільовому призначенні платежу в платіжних дорученнях відповідача при часткових оплатах вартості поставленої продукції.
Частково, протягом травня-серпня 2008 року відповідач сплатив заборгованість по оплаті вартості поставленої продукції по накладній № 302 (рахунок № 358):
- в сумі 2000 грн . 12.05.2008р. по платіжному дорученню № 1726 (а.с.70);
- в сумі 5000 грн. 23.05.2008р. по платіжному дорученню № 1755 (а.с.71);
- в сумі 2972 грн. 50 коп . 04.06.2008р. по платіжному дорученню № 1793 (а.с.72);
- в сумі 5000 грн . 06.08.2008р. по платіжному дорученню № 1923 (а.с.75);
всього в сумі 14 972 грн.; залишок заборгованості по накладній № 302 (рахунок № 358) становив станом на 05.02.2009р. (день укладення договору про відступлення права вимоги, звернення позивача з позовом) 4400 грн .; також у серпні 2008 року відповідач сплатив “первісному кредитору” частково вартість поставленої продукції по накладній № 463 (рахунок № 553) (а.с.9) в сумі 6661 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 12.08.2008р. № 1936 (а.с.79); отже, залишок заборгованості по накладній № 463 (рахунок № 553) становив 11996,00 грн ., як станом на 05.02.2009р. (день укладення договору про відступлення права вимоги, так і звернення позивача з позовом).
Таким чином, позивачка по справі станом на 05.02.2009р. набула право вимоги по оплаті решти частини заборгованості по накладним №№ 302, 463 в сумі 16 396 грн. (4400 грн. по накладній № 302 та 11996 грн. по накладній № 463).
Докази повернення товару або перерахування відповідачем 16 396 грн. як позивачу, так і третій особі –первісному кредитору, відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником судам обох інстанцій при розгляді справи у відповідності до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.
Листом від 05.02.2009р . № 103 “первісний кредитор” повідомив відповідача про відступлення права вимоги, докази надсилання цього листа містяться в матеріалах справи (а.с.11-12).
27.03.2009р . новий кредитор вдруге звернувся до відповідача з вимогою про оплату 16396 грн. (а.с.13-14).
Згідно зі ст..174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, внаслідок подій, з якими закон пов’язує настання правових наслідків.
У відповідності до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.
Статтями 525, 526 ЦК України регламентовано, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.11 ЦК України регламентовано, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
Отже, шляхом виписки рахунків №№ 553, 358, здійсненням передоплати в сумі 2000 грн. 12.05.2008р., оформленням накладних №№ 302, 463, прийняття товару, господарський суд дійшов до правильного висновку, що в такий спосіб між сторонами (відповідачем та третьою особою) було узгоджено всі істотні умови та склались правовідносини щодо поставки продукції.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частинами 1, 2 ст.692 ЦК України регламентовано, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника якщо інше не встановлено договором або законом.
Посилання скаржника на двічі проведені заліки зустрічних однорідних вимог не приймаються в силу ч.2 ст.601 ЦК України, оскільки скаржником не надано будь-яких доказів надсилання таких заяв “первісному кредитору”, а останній в суді апеляційної інстанції взагалі спростовує як факт отримання таких заяв від 02.09.2008р., 05.08.2008р ., так і факт проведення будь-яких заліків по спірним накладним.
Доводи скаржника про наявність двох актів звірки, підписаних первісним кредитором станом на 04.07.2008р., на 02.09.2008р. не приймаються, оскільки скаржником не надано жодного первинного документу бухгалтерського обліку на обґрунтування акту від 04.06.2008р., зокрема, щодо оплат, проведених відповідачем за період з січня 2008 року по 04.06.2008р. (платіжні доручення тощо), докази проведення заліку 30.05.2008р.
Враховуючи викладене, правові підстави щодо зміни або скасування оскаржуваного удового рішення відсутні, висновок, викладений в резолютивній частині оскаржуваного рішення відповідає вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, а посилання скаржника на порушення норм процесуального права не приймаються апеляційним господарським судом в силу ч.2 ст.104 ГПК України.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2009р. по справі № 5/287-09 –залишити без змін; апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський ливарний завод” м.Дніпропетровськ –залишити без задоволення.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд в місячний строк.
Головуючий О.М. Виноградник
Судді О.В. Джихур
О.М.Лисенко