Справа №200/14734/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2017 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровську Шевцова Т.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи Управління-служба у справах дітей Шевченківської районної у м.Дніпрі ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування частини квартири, -

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи Управління-служба у справах дітей Шевченківської районної у м.Дніпрі ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування частини квартири.

31.10.2017 року позивачем подано до канцелярії суду заяву про забезпечення позову, відповідно якої просить накласти арешт на квартиру 178 буд.35 на ж/м Тополя-2 в м.Дніпрі.

Заява обгрунтована тим, що вказана квартира є предметом спору та є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4, може бути відчужена без її згоди на користь третіх осіб, про що свідчить віднайдене в інтернеті оголошення. У випадку продажу квартири, при невжитті заходів забезпечення позову, виконання рішення суду може бути утруднено або взагалі неможливе.

Дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», - розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, пункт 3 постанови №9 від 22.12.2006 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз’яснює, що згідно з п. 1 ч 1 ст. 152 ЦПК України, позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

У відповідності до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантують принцип непорушності права власності.

Згідно з ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути обмежений в своїй власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що цивільно-правовий спір, який виник між сторонами, має немайновий характер та стосується виключно дійсності договору дарування ? частин квартири 178 буд.35 на ж/м Тополя-2 в м.Дніпрі. При цьому, визнання договору дарування ? частин квартири 178 буд.35 на ж/м Тополя-2 в м.Дніпрі на має своїм наслідком для позивача набуття права власності на ? частини вказаної квартири, оскільки відчужувачем є ОСОБА_4, яка є відповідачем по справі.

Можливе рішення суду при задоволенні позовних вимог не підлягатиме примусовому виконанню, отже не може бути утрудненим до виконання чи таким, що взагалі не може бути виконаним.

Суд враховує, що позивач, як власник ? частки квартири, не може бути позбавлена відповідачами належної їй частки, тому її доводи є неприйнятними.

Отже, враховуючи, що оскільки стороною позивача заявлено позов немайнового характеру, а відповідно до постанови №9 від 22.12.2006 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» накладення арешту можливе лише у позовах з майновими вимогами, позивач просить накласти арешт на належну, в тому числі і їй квартиру, що суперечить положенням п. 1 ч 1 ст. 152 ЦПК України, якою визначено, що арешт може бути накладено на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст.151, 153, 293, 294 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И Л А:

В заяві позивача про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня винесення ухвали.

Апеляційна скарга повинна бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя Т.В. Шевцова