Борівський районний суд Харківської області

справа: № 614/834/17

провадження: 2/614/291/17

категорія: 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.12.2017 року Борівський районний суд Харківської області в складі

головуючого Гуляєвої Г.М.

при секретарі Євтіхієвій С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Борова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про визнання правочину недійсним

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, в якому вказав, що в 2009 р. він працював юрисконсультом КС «Карат», до нього з проханням звернувся ОСОБА_2 про те, що йому винна кошти ОСОБА_3 і так як на той час вона була винна кошти в КС «Карат», він запропонував викупити її борг, так як забезпечення виконання умов договору кредиту вона передала під заставу майно, а саме: нежитлову будівлю (магазин) за адресою: пров. Торговий,1, с. Підлиман, Борівського р-ну Харківської обл.

Так як на той момент ОСОБА_3 не виконувала рішення суду, погодився на пропозицію ОСОБА_2, та запропонував цей варіант керівництву КС «Карат», на що керівництво погодилося і було вирішено укласти договір переуступки права вимоги.

ОСОБА_2 працював в Борівському РВВС на посаді начальника ДСБЕП, тому було вирішено оформити договір переуступки на його матір ОСОБА_4 02 листопада 2009 р. між КС «Карат» та ОСОБА_4 був укладений договір переуступки на суму 40543 (сорок тисяч п’ятсот сорок три) грн. 95 коп.

В подальшому в листопаді 2010 р. ОСОБА_2 звернувся до позивача з проханням представляти його інтереси в суді, та стягнути борг за борговими розписками від ОСОБА_3 ОСОБА_1 написав ОСОБА_2 позовну заяву і 22 грудня 2010 р. зареєстрували її в Борівському районному суді Харківської обл., в подальшому позивач пояснив відповідачу, що для представлення його інтересів в суді необхідна нотаріально посвідчена довіреність, про що останній не заперечував, але попросив написати йому розписку на суму коштів, так як цього вимагає його матір, мотивуючи це тим, що сума чимала і вона повинна бути впевнена, що ОСОБА_1 не скористається довіреністю в своїх інтересах. 22 грудня 2010 р. позивач власноручно написав розписку про отримання коштів у сумі 119000 (сто дев’ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., в даній розписці не брав на себе зобов’язання, як того вимагає постанова ВСУ від 11 листопада 2015 р. у справі №6-1967цс15.

Розписка від 22 грудня 2010 р. була надана як гарантія того, що кошти, які в подальшому будуть стягнуті з ОСОБА_3 будуть повернуті ОСОБА_2, тобто як забезпечення виконання умов договору, щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, і сама по собі не несла ніяких зобов’язань.

11 січня 2011 р. відповідач видав довіреність на ім'я позивача на представлення його інтересів з усіма правами.

В подальшому сторони домовилися відкрити спільний бізнес, ОСОБА_2 запропонував це зафіксувати документально, для цього на прилюдних торгах описаного та арештованого майна позивач збирався придбати приміщення магазину за адресою: вул. Радянська,4 а, с . Підлиман Борівського р-ну Харківської обл., але так як відповідач на той час працював в органах внутрішніх справ, і за законом йому заборонено займатися підприємницькою діяльністю, то вони домовилися з ним, що стороною в договорі про спільну діяльність з його матір'ю ОСОБА_4

01 жовтня 2011 р. позивач із ОСОБА_4 уклали договір про спільну діяльність.

17 жовтня 2011 р. з прилюдних торгів позивач придбав приміщення магазину за адресою: вул. Радянська,4 а, с. Підлиман Борівського р-ну Харківської обл. 20 жовтня 2011 р. приватним нотаріусом Борівського районного нотаріального округу Харківської обл. на його ім'я було видане свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.

В подальшому колишній власник придбаного приміщення відмовлявся його звільняти. 01 листопада 2011 р. позивач звернувся до суду з позовною заявою про усунення перешкод права користування та розпорядження своїм майном, а колишній власник ОСОБА_3 звернулася з заявою про визнання торгів недійсними, справа тривалий час розглядалася, лише в березні 2013 р. було ухвалене рішення на підставі якого був виданий виконавчий лист.

В подальшому в придбаному приміщенні був зроблений ремонт та в цьому приміщенні був відкритий магазин, керуючим в магазині була мати відповідача – ОСОБА_4

В кінці листопада 2013 р. ОСОБА_2 звернувся до позивача з проханням видати на його ім'я розписку про те, що він отримав кошти в рахунок продажу частини приміщення магазину за адресою: вул. Радянська,4 а, с. Підлиман Борівського р-ну Харківської обл., мотивуючи це тим, що це буде гарантією того, що сторони будуть спільно вести бізнес.

29 листопада 2013 р. позивач видав на ім'я відповідача розписку про те, що він отримав кошти в рахунок продажу частини приміщення магазину за адресою: вул. Радянська,4 а, с. Підлиман Борівського р-ну Харківської обл., хоча передача коштів не проводилася.

Отримавши розписку ОСОБА_2 в усній формі звернувся до позивача з вимогою переоформити на нього частину приміщення, а якщо той не погодиться, то він притягне його до кримінальної відповідальності за шахрайство. Усну пропозицію відповідача позивач не прийняв, після чого від імені своєї матері ОСОБА_4 10 січня 2014 р. звернувся до Борівського районного суду з позовною заявою про визнання права власності на частку в нерухомому майні. Під час розгляду справи відповідач будучи свідком пояснив, що спірне приміщення магазину було куплене його матір'ю та ОСОБА_1 рівними долями та за 1/2 частину даного приміщення він передав позивачу гроші матері в сумі 50000 грн., про що свідчить розписка на суму 100 000 грн. та 119 000 грн., дана інформація була встановлена в суді.

Тобто, в цивільній справі №614/17/14-ц від 19 лютого 2014 р. про визнання права власності на частку в нерухомому майні, свідок ОСОБА_2 стверджував, що гроші були передані для придбання приміщення, хоча договір про спільну діяльність був укладений 01 жовтня 2011 р., а розписка на суму 119 000 грн. 00 коп. датований майже роком раніше – 22 грудня 2010 р.

Позивач вказує, що кошти в сумі 119 000 грн. за розпискою від 22 грудня 2010 р., за твердженням відповідача були передані для придбання частини приміщення, то цей правочин є фіктивним, так як він не створює наслідки для даного правочину; та стверджує, що розписка від 29 листопада 2013 р. була написана ним під впливом омани, на той момент він не усвідомлював, що відповідач, з яким він знаходився в дружніх стосунках, інтереси якого він неодноразово захищав в суді, представляв інтереси в організаціях та підприємствах, від якого у нього було доручення з усіма правами та обов’язками для представлення інтересів довірителя, з правом підписання документів та отримання майна та грошових коштів, так може ввести його в оману, для того щоб заволодіти його майном.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги за обставин, викладених у ньому, просив позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, заперечував щодо його задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено наступне.

Відповідно копії договору про спільну діяльність від 01.10.2011 р., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про придбання нежитлового приміщення за адресою вул. Радянська,4 А, с. Підлиман Борівського р-ну Харківської обл., з прилюдних торгів на аукціоні, для подальшої організації підприємницької діяльності (а.с.13-14).

Згідно копії розписки від 29.11.2013 р. ОСОБА_1 отримав кошти у сумі 100 000 грн., аванс в якості завдатку в рахунок продажу 1/2 частини нежитлового будинку за адресою: вул. Радянська,4 А, с. Підлиман Борівського р-ну Харківської обл. (а.с.16).

Згідно копії розписки від 22.12.2010 р. ОСОБА_1 взяв в борг у ОСОБА_2 119 000 грн. (а.с.17).

Відповідно до копії повідомлення ОСОБА_2 – ОСОБА_1, останньому було запропоновано повернути кошти ОСОБА_2, які були отримані ОСОБА_1 по розпискам (а.с.8).

Згідно копії рішення Борівського районного суду Харківської обл. від 19.02.2014 р., в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку в нерухомому майні та виділ частки – відмовлено; позовні вимоги за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.10.2011р. – задоволено у повному обсязі; договір про спільну діяльність від 01.10.2011р. укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 визнано недійсним з моменту його вчинення (а.с.9-10).

Рішенням Борівського районного суду Харківської обл. від 25 квітня 2014 р., позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 219 000 грн. боргу по боргових розписках, 3332 грн. інфляційних витрат, 751,36 грн. – 3% річних та судовий збір 3230,83 грн.

Рішення Борівського районного суду Харківської обл. від 25 квітня 2014 р. залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської обл. від 1 грудня 2016 р.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 р., рішення Борівського районного суду Харківської обл. від 25 квітня 2014 р. та ухвалу апеляційного суду Харківської обл. від 1 грудня 2016 р. – залишено без змін.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та процесу.

Позивач зобов’язаний довести відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину лежить саме на ньому.

Суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, не свідчать про те, що боргові розписки були фіктивними та укладалися без наміру створити правові наслідки.

Позивачем не доведено також, що саме діям обох сторін властива ознака фіктивності (що обидві сторони діяли лише для вигляду).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що боргові розписки є фіктивними.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об’єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з’ясувавши всі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

 Керуючись ст.ст.12,13,89,259,264,265,268 ЦПК України, на підставі ст.ст.203,215,234 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Борівський районний суд шляхом подачі в 30-денний строк з дня складення повного тексту судового рішення апеляційної скарги.

Рішення  суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення виготовлено 27.12.2017 р.

Головуючий Гуляєва Г. М.