Справа № 2a-38/2009 p. ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

25 лютого 2009 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області в складі: головуючого судді Румілової Н.М.,

при секретарі Цибуліної С.М.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Горлівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Горлівської міської ради  про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому зазначив, що 22 липня 2008 року він звернувся до відповідача із зверненням у порядку ст. 1 Закону України «Про звернення громадян». В своєму зверненні з метою реалізації своїх прав як мешканця територіальної громади, на підставі Конституції України, Закону України «Про інформацію», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про звернення громадян» просив надати відповідь на наступні питання : 1. З якими підприємствами, установами, організаціями були укладені договори, направлені на поліпшення соціально-економічного розвитку міста за період 2003-2008 pp. 2. Хто є відповідальною особою за координацію роботи по укладенню таких договорів. 3. Суми коштів, які виділені підприємствами на соціально-економічного розвитку міста за період 2003-2008рр.; 4. Яким чином витрачалися кошти, виділенні підприємствами на поліпшення соціально-економічного розвитку міста. 5. В які структури перераховувались, які були виділені на покращення соціально-економічного розвитку міста. Відповідач не надав повної відповіді на вищевказане звернення, а саме не відповів з якими підприємствами, установами, організаціями були укладені договори, направлені на поліпшення соціально-економічного розвитку міста за період 2003-2008 pp. Вважає, що його право на звернення, яке гарантоване Конституцією України, Законом України «Про інформацію», Законом України «Про звернення громадян», Указом Президента України № 109/2008 від 07 лютого 2008 року «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування», було порушене, тому просив визнати бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації незаконною, зобов'язати відповідача надати відповідь на інформацію , вказану у зазначеному зверненні, а саме з якими підприємствами, установами, організаціями були укладені договори, направлені на поліпшення соціально-економічного розвитку міста за період 2003-2008 pp.

У судовому засіданні позивач підтвердив викладені у позовній заяві обставини, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, вважає, що інформація , що надана відповідачу , відповідає вимогам законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають   задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96 - ВР (далі Закон № 393) «Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення».

Статею 19 Закону № 393 встановлено : «Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах

своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги ^..забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;...у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи».

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про інформацію» від 2 жотвня 1992 року № 2657-ХЩдалі Закон № 2657) «Всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій».

«Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування— це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування. Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого і регіонального самоврядування. Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом публікування її в офіційних друкованих виданнях або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо- та аудіовізуальні засоби масової інформації; безпосереднього доведення її до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами); надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами; оголошення її під час публічних виступів посадових осіб. Джерела і порядок одержання, використання, поширення та зберігання офіційної інформації державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування визначаються законодавчими актами про ці органи» (ст. 21 Закону № 2657).

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року № 280/97- ВР (далі Закон № 280) «До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:... делеговані повноваження: 1) забезпечення вимог законодавства щодо розгляду звернень громадян, здійснення контролю за станом цієї роботи на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності...».

В судовому засіданні встановлено, що позивач з метою реалізації своїх конституційних прав на звернення, отримання інформації, які також гарантовані Законами №№ 393, 2657, 280, 22 липня 2008 року звернувся до виконавчого комітету Горлівської міської ради за отриманням інформації на наступні питання : 1. З якими підприємствами, установами, організаціями були укладені договори, направлені на поліпшення соціально-економічного розвитку міста за період 2003-2008 pp. 2. Хто є відповідальною особою за координацію роботи по укладенню таких договорів. 3. Суми коштів, які виділені підприємствами на соціально-економічного розвитку міста за період 2003-2008рр.; 4. Яким чином витрачалися кошти, виділенні підприємствами на поліпшення соціально-економічного розвитку міста. 5. В які структури перераховувались, які були виділені на покращення соціально-економічного розвитку міста.

На його звернення позивачу була надіслана відповідь, копія якої додана до матеріалів справи, від 4.08.2008 року за №1-Л-376 за підписом Міського голови ОСОБА_3 , з якої вбачається, що рішенням міської ради від 30.01.2008р. № V/27 -1 була затверджена Концепсія розвитку шахт державного підприємства «Артемвугілл» на період до 2012 року, метою якої є визначення пріоритетних напрямів і завдань для розвитку територіальної громади та підвищення престижності шахтарської праці, підприємствами за

період 2003-2008рр кошти на покращення соціально-економічного розвитку    міста не виділялись, тому кошти не витрачались та в жодні структури не перераховувались.

З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання бездіяльності виконавчого комітету Горлівської міської ради незаконною. Доводи позивача безпідставні та спростовуються матеріалами справи.

На підставі вищенаведеного, Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96 - ВР, Закону України «Про інформацію» від 2 жотвня 1992 року № 2657-ХІІ, керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 69-71, 99, 100, 159-163, 256 КАСУ,

ВИРІШИВ:

В  задоволенні позовних вимог     ОСОБА_1 до виконавчого комітету Горлівської міської ради  відмовити.

Постанова набирає законної сили, якщо після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження (десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі) заяву про апеляційне оскарження не буде подано або якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений ст. 186 КАС України (протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження ).

Постанова може бути оскаржена в Донецький Адміністративний Апеляційний суд через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки шляхом подання заяви про оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.