НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ      

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

      23 листопада 2009 року    справа № 2-1316-09    м. Нововолинськ  

    Нововолинський міський суд Волинської областів складі:  

  головуючого                                          судді Ференс-Піжук О.Р.  

при секретарі                                                   Шевчук О.М.  

за участю  

позивача                                                           ОСОБА_1  

представника позивача                                  ОСОБА_2  

представника відповідача                              ОСОБА_3  

  розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Волиньвугілля" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві, суд, —  

  встановив:  

  25 серпня 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до державного підприємства "Волиньвугілля" (далі ДП "Волиньвугілля") про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві в розмірі 56700 гривень та стягнення понесених судових витрат.  

  На обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що з 1979 року працював на вугільних підприємствах відповідача гірничим працівником очисного забою. Внаслідок дії комплексних виробничих факторів – важкості праці та вібрації, шкідливого мікроклімату, пилу та шуму, отримав професійне захворювання з діагнозом – хронічна попереково-крижова радікулопатія, стійкий больовий синдром і ситикодинамічні порушення в середній мірі.  

  Після проходження курсу лікування рішенням Нововолинського МСЕК йому встановлено 45% втрати професійної працездатності, що стверджується довідкою МСЕК від 12 березня 2009 року (а.с. 21).  

  Вважає, що у зв'язку з ушкодженням його здоров'я на виробництві йому спричинено моральну шкоду, яку зобов'язаний відшкодувати заподіювач шкоди, яким являється ДП "Волиньвугілля".  

  Обґрунтовуючи позов, позивач ОСОБА_1 пояснив, що заподіяна йому шкода випливає з трудових правовідносин і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці.  

  Моральна шкода заподіяна ОСОБА_1 полягає у тому, що позивач змушений постійно лікуватись, профзахворювання та його наслідки викликали емоційні переживання, порушення нормальних життєвих зв’язків, призвели до необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, матеріально-економічні труднощі – переживання через зменшення прибутків та зростання витрат на лікування, харчування, побутові потреби..  

  Беручи до уваги характер та ступінь моральних страждань, заподіяних позивачу ОСОБА_1 трудовим каліцтвом, просить присудити до стягнення в його користь з ДП "Волиньвугілля" моральну шкоду в розмірі 56700 гривень.  

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі із зазначених в позовній заяві підстав, просять суд їх задоволити.  

  Представник ДП "Волиньвугілля"   ОСОБА_3   визнав факт професійного захворювання позивача та що могла бути завдана моральна шкода, але суму  моральної шкоди не визнає та покладається в цьому питанні  на розсуд суду.  

  Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.  

  В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 1979 року працював на вугільних підприємствах відповідача гірничим працівником очисного забою. За період роботи він отримав професійне захворювання з діагнозом - хронічна попереково-крижова радікулопатія, стійкий больовий синдром і ситикодинамічні порушення в середній мірі. Даний факт підтверджується рішенням профпатологічної ЛКК № 67 від 17.12.2007 року (а.с.24).  

  Рішенням Нововолинського МСЕК ОСОБА_1 встановлено 45% втрати професійної працездатності. Даний факт підтверджується довідкою МСЕК від 12.03.2009 року (а.с. 21).  

  Нормами Конституції України, зокрема ст.21, ст.43, ст.46 передбачені права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці.  

  Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.  

  Згідно зі ст.2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.  

  В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 отримав захворювання на виробництві, у зв'язку з чим йому було встановлено 45% втрати працездатності, підтвердженням цьому є письмові докази (а.с. 21, 24).  

  ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода, яка полягає у матеріально-економічних труднощах, а саме переживання через зменшення прибутків та зростання витрат на лікування, харчування, побутові потреби.  

  Із копії акту розслідування хронічного професійного захворювання від 29 січня 2008 року (а.с. 29-32) дослідженого в судовому засіданні вбачається, що позивач ОСОБА_1  працював в шкідливих умовах праці у зв'язку з чим отримав професійне захворювання — хронічна попереково-крижова радікулопатія, стійкий больовий синдром і ситикодинамічні порушення в середній мірі.  

  Представником відповідача не надано до суду доказів, які б свідчили про вину ОСОБА_1 у порушенні вимог нормативних актів про охорону праці.  

  Відповідно до вимог частин 2,3,5 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений  ним орган.  

  Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.  

  Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.  

  Вищенаведені обставини дають суду підстави вважати, що діями відповідача ДП "Волиньвугілля" відокремленим підрозділом якого є шахта № 5 "Нововолинська", який не забезпечив безпечні умови праці  заподіяно позивачу ОСОБА_1  моральну шкоду, яка виразилась у наступному.  

  Захворювання позивача пов’язане зі стійким больовим синдромом, а тому позивач протягом тривалого часу відчуває сильні болі в спині, постійно змушений лікуватися – приймати медичні препарати, звертатися за допомогою до лікарів. Профзахворювання та його наслідки викликали емоційні переживання, які полягають в тому, що порушилися нормальні життєві зв’язки, позивач не може продовжити роботу на шахті де пропрацював все життя. Профзахворювання та його наслідки також викликали необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обмеження занять фізичною працею в домашньому господарстві, надання звичної і необхідної допомоги близьким.  

  Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, які вона зазнає.  

  Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.  

  Той факт, що моральна шкода у зв'язку з одержаним трудовим ушкодженням здоров’я на теперішній час не відшкодована підтверджено в судовому засіданні поясненнями представника відповідача та іншими матеріалами справи.  

  Отже, спір з приводу відшкодування позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди у зв'язку з отриманим ушкодженням здоров'я на виробництві раніше не був предметом судового розгляду.  

  Відповідно до роз'яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31.03.1995 року №4 розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.  

  Враховуючи характер моральних та фізичних страждань, їх тривалість, спосіб заподіяння і виходячи з засад справедливості та розумності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, в користь позивача слід стягнути 17 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.  

  Заявлені вимоги про стягнення в користь позивача судових витрат слід відмовити, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про будь які витрати понесені позивачем при розгляді справи за його позовом.  

  Керуючись ст.10, ст.11, ст.88, ст..ст.212-215 ЦПК України, на підставі ст.153, ст.173, ст.2371 КЗпП України, Закону України "Про охорону праці", суд, —  

  вирішив:  

  Позов задоволити частково.  

  Стягнути з державного підприємства "Волиньвугілля" в користь ОСОБА_1 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві.      

Стягнути з ДП «Волиньвугілля» в дохід держави 8 (вісім) грн.. 50 коп. судового збору та 1 (одну) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду на р/р 31213259700005 ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050000 (за розгляд справи Нововолинським міським судом Волинської області).  

  Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, то рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

  Рішення можна оскаржити до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

  Головуючий                                підпис  

Згідно з оригіналом  

Суддя                                                         О.Р. Ференс-Піжук