ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2006 р. | № 45/383-3/656 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
| Ткаченко Н.Г. –головуючого Катеринчук Л.Й. (доповідач) |
Разводової С.С. |
розглянувши касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Київгаз” |
на рішення | господарського суду міста Києва від 07.04.2006 |
у справі господарського суду | №45/383-3/656 м. Києва |
за первісним позовом | Відкритого акціонерного товариства “Київгаз” |
до | Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної компанії “Нафтогаз України” Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу –Фірми “Торгсервіс ЛТД” |
про за зустрічним позовом до про | визнання недійсним договору уступки права вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу –Фірми “Торгсервіс ЛТД” Відкритого акціонерного товариства “Київгаз” стягнення 2 254 170,83 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники :
від ВАТ «Київгаз» | Комарова М.О. (дов. 03.03.2006 №02/06) |
від ДК «Укртрансгаз» | Толкунова Г.О. (дов. 30.12.2005) |
від ТОВ «Торгсервіс ЛТД» | не з’явились |
ВСТАНОВИВ :
З первісним позовом до господарського суду міста Києва ВАТ «Київгаз»(далі –Товариство) звернулось у вересні 2004 року, мотивувавши заявлену позовну вимогу тим, що укладений між Дочірньою компанією “Укртрансгаз” Національної компанії “Нафтогаз України” (далі –Компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю підприємством з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу –Фірмою “Торгсервіс ЛТД” (далі –Фірма) договір № 5-і/тг від 17.12.1997, на підставі якого Компанія уступила Фірмі право вимагати від Товариства оплати 1865310 доларів США, суперечить положенням статті 197 ЦК УРСР. На думку позивача на дату укладення спірного договору уступки вимоги Компанія не була його кредитором, а тому не володіла предметом уступки –дійсною вимогою до боржника.
Зустрічний позов Фірма подала у жовтні 2004 року на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 12.06.2002 у справі №4/525-14/88 за позовом Фірми до Товариства про стягнення боргу, що виник з оспореного в первісному позові договору уступки вимоги, в сумі 10144301,91 грн. (за курсом Національного банку України на дату пред’явлення зустрічного позову –1865310 доларів США). Оскільки Товариство не виконало зазначене судове рішення, то Фірма просила стягнути з відповідача суму інфляційних втрат за період з 23.06.2002 року до 12.10.2004 року (1553466,50 грн.), а також 3% річних за вказаний період (700704,33 грн.).
Справа слухалась судами неодноразово.
Постановою Верховного Суду України від 18.10.2005 постанову Вищого господарського суду України від 10.08.2005, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2005 та рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2004 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Скасовуючи попередні судові рішення Верховний суд України зазначив про незаконність відмови в задоволенні первісного позову з посиланням на преюдиційність фактів, встановлених Рішенням господарського суду Полтавської області 12.06.2002 у справі №4/525-14/88 за яким з Товариства на користь Фірми стягнуто 10144301,94грн. основного боргу за договором про уступку права вимоги №5-і/тг 17.12.1997 та помилковість надання преюдиційного значення описовому фрагменту судового рішення у зазначеній справі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2005 справу призначено до розгляду та Рішенням господарського суду міста Києва від 07.04.2006 в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено, стягнуто з ВАТ «Київгаз»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу –Фірми “Торгсервіс ЛТД” інфляційні нарахування за період з 23.06.2002 року до 12.10.2004 року (1553466,50 грн.), а також 3% річних за вказаний період (700704,33 грн.), 1700 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, ВАТ «Київгаз»звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати зазначене рішення в частині задоволення зустрічного позову про стягнення з ВАТ «Київгаз»2254170,83 грн., аргументуючи порушенням судом приписів ст.1, п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та незаконність стягнення з Товариства інфляційних та річних в час дії мораторію, введеного порушенням щодо Товариства справи про банкрутство, як таких, що є за своєю природою штрафними санкціями.
Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як зазначив Верховний Суд України у Постанові від 05.10.2004 у справі №6/408 оціночні висновки судів не мають преюдиційного значення при вирішенні іншої справи, преюдиційними є факти, встановлені судом при вирішенні справи.
Скасовуючи попередні судові рішення в даній справі Верховний Суд України зазначив про помилковість висновків суду про визнання преюдиційними описових фрагментів судового рішення, що зобов’язувало суди при новому розгляді справи встановити факти дійсності (або недійсності спірної угоди цесії), а не використовувати оціночні судження інших судових інстанцій при розгляді інших справ.
Відповідно до частин 1, 3 статті 201 Цивільного кодексу УРСР (далі: “Кодексу”) в редакції, чинній на момент укладення угоди про переведення боргу, перевід боржником свого боргу допускається лише за згодою кредитора. Порука і встановлена третьою особою застава припиняються з переводом боргу, якщо поручитель або заставодавець не виявив згоди відповідати за нового боржника. За приписами частини 1 статті 220 Кодексу зобов’язання припиняється угодою сторін.
Отже, переведення боргу з одного боржника на іншого є угодою, яка припиняє дію зобов’язань первісного боржника.
Згідно з частинами 1, 3 статті 197 Кодексу уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов’язана з особою кредитора. До набувача вимоги переходять права, що забезпечують виконання зобов’язання. За приписами статті 198 Кодексу первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником.
Отже, уступка права вимоги припиненого зобов’язання первісного боржника є передачею новому кредитору недійсної вимоги.
Як встановлено судом першої інстанції, Товариство зареєстровано Печерською райдержадміністрацією міста Києва 30.10.2003 та є правонаступником усіх майнових прав та обов’язків Державного комунального підприємства «Київгаз».
12.06.2002 господарським судом Полтавської області прийнято рішення у справі №4/525-14/88, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгсервіс ЛТД” до Державного підприємства “Київгаз” про стягнення заборгованості у сумі 10144301,91 грн. за поставлений в 1995-1996 роки газ, за договором уступки вимоги №5-і/тг від 17.12.1997 року. Вказаним рішенням задоволено позовні вимоги ТОВ “Торгсервіс ЛТД”.
Господарським судом Полтавської області по справі №4/525-14/88 було досліджено умови договору уступки вимоги №5-і/тг від 17.12.1997 року (його предмет, вимога, що уступається, наявність права вимоги у кредитора, що уступає вимогу, підстави виникнення останньої та ін.), умови договорів №24/42 від 07.04.1995 року та №2/59 від 30.10.1996 року, та встановлено (абзац 3 стор.6 мотивувальної частини рішення), що посилання відповідача на те, що позивач не є належним кредитором спростовується викладеним вище (змістом умов договорів, що досліджувались судом та іншими письмовими доказами) та підтверджується рішенням арбітражного суду міста Києва від 06.07.2001 у справі №13/49, рішенням арбітражного суду міста Києва від 11.10.2001 у справі №3/366 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2002 у справі №3/366. Вказане рішення (обставини встановлені в ньому), на думку суду повністю спростовує твердження позивача, що за договором уступки вимоги №5-і/тг від 17.12.1997 року, була уступлена вимога стороною, яка не була кредитором у зобов’язанні, яке виникло в результаті дії договору №24/42 від 07.04.1995 року.
Матеріалами справи підтверджується, що судовим рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2004 у справі № 35/508 (том 1, а.с. 158-163) було встановлено укладення 25.04.1997 між ДП «Київгаз»(боржник-1), ДП «Київтрансгаз»(кредитор) та АТЗТ «Транс комплекс»(боржник-2) трьохсторонньої угоди № 110/15 переведення боргу, відповідно до якої Боржник-1 переводить свій борг перед Кредитором за використаний природний газ в 1996 році, еквівалентний 1500000 дол. США на Боржника-2, а останній приймає на себе зобов’язання перед кредитором ДП «Київтрансгаз»по погашенню переведеного боргу в сумі 1150000 дол. США.
Згідно зазначеної угоди (п.2.1) передбачалось укладення угоди №111/15 про порядок розрахунків Боржника-2 з Кредитором шляхом виконання підрядних робіт на суму переведеного боргу (абзаци 4-7 сторінка 6 рішення суду, т.1 а.с.161). Судовим рішенням від 19.03.2004 встановлено виконання Боржником-2 своїх зобов’язань перед Кредитором: «З наведеного вбачається, що на виконання угоди № 110/15 від 25.04.1997 про переведення боргу було укладено угоду № 111/15 від 25.04.1997, яка належним чином виконана сторонами. Таким чином, суд дійшов висновку, що АТЗТ «Трансгазкомплекс»та ДП «Київтрансгаз»провели взаємний розрахунок на суму 1150000 дол. США. А, отже, АТЗТ «Трансгазкомплекс»виконано умови угоди № 110/15 про переведення боргу та угоди № 111/15 та погашено заборгованість перед відповідачем у сумі 1150000 дол. США.” На підставі викладеного, рішенням суду 19.03.2004 відмовлено в задоволенні позову до ВАТ “Київгаз” у справі №35/508.
Судом першої інстанції не було дано жодної оцінки наведеному, як обставинам, які мають значення для вирішення спору у даній справі для встановлення дійсності уступленої вимоги за договором №5-і/тг від 17.12.1997, який було укладено після припинення зобов’язань попередника Товариства згідно договору про перевід боргу № 110/15 від 25.04.1997.
Матеріалами справи підтверджується порушення ухвалою господарського суду міста Києва 18.08.2004 у справі №19/52 (том 2, а.с.74) провадження у справі про банкрутство Товариства, у зв’язку з чим можлива публікація оголошення про порушення справи про банкрутство та формування реєстру вимог кредиторів за результатами поданих кредиторами грошових вимог.
Встановлення обставин звернення Фірми з грошовими вимогами у справі про банкрутство №19/52 має значення для встановлення фактів припинення (погашення) її грошових вимог відповідно до частини 2 статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, однак зазначені обставини судом першої інстанції не перевірялися.
Доводи касатора про неправомірність нарахування річних та інфляційних збитків в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначені нарахування не є за своєю правовою природою неустойкою (штрафом, пенею) чи іншими санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань, нарахування яких забороняється відповідно частини 4 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. З такими висновками погодився Верховний суд України у Постанові № 06/212 від 16.05.2006.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час, в судовому рішенні необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні .
З огляду на викладене, та діючи в межах компетенції касаційного суду, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2006 зазначеним вимогам не відповідає, а тому його необхідно скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
При новому розгляді суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи з можливим залученням АТЗТ «Транс комплекс», як боржника, якому було переведено борг попередника Товариства по предмету спору , дослідити та додатково витребувати докази здійсненні публікації про порушення справи про банкрутство Товариства та подання грошових вимог кредитором-Фірмою “Торгсервіс ЛТД”, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Київгаз” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2006 скасувати, справу №45/383-3/656 направити на новий судовий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий Н. Ткаченко
Судді Л. Катеринчук
С. Разводова