Справа № 2-A-203/07
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2007 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Рижиков В.Г.
при секретарі Петканич Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-3432 про стягнення грошової компенсації за продовольче та речове забезпечення ,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А-4324 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення, в якій просить суд винести рішення яким: 1. Визнати дії командування військової частини А-3432 незаконними; 2. Стягнути з військової частини А-3432 компенсацію за продовольче забезпечення в сумі 14 385 (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят п'ять) грн. 86 коп., та грошової компенсації за недоотримане речове майно на суму 6453 грн. 94 коп. ( шість тисяч чотириста п'ятдесят три) грн.. 80 коп., а всього 20839 грн. 80 коп. ( двадцять тисяч вісімсот тридцять ) грн. 80 коп.; 3. Судові витрати покласти на відповідача по справі.
Позов мотивує тим, що він ОСОБА_1 з 1993 року проходив військову службі у військовій частині А3432.
Згідно наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних сил України від 19 червня 2006 року №165 він був звільнений з військової служби у запас за пунктом 67, підпункт "Б" ( в зв'язку зі станом здоров'я ) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) ЗСУ... . Згідно наказу командира військової частини А3432 від 1 серпня 2005 року за №150 він був виключений з 1 серпня 2006 року із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. При звільненні його в запас відповідач по справі повинен був виплатити всі належні йому суми. Всупереч діючому законодавству в/ч А-4324 не розрахувалась з ним в повному обсязі та не виплатила йому компенсації вартості продовольчого забезпечення починаючи з 10.03.2000 р. та компенсації замість не отриманого речового майна.
Згідно ч. 2 ст. 17 Конституції України "... Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей". До того ж ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" свідчить "... військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, по їх бажанню, грошову компенсацію". А згідно ч. 4 ст. 9 порядок і розміри грошового і матеріального забезпечення військовослужбовців і компенсації замість продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта грошових доходів.
На вимогу вищезгаданих законів, з метою раціонального забезпечення військовослужбовців продовольством, Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 316 від 12.03.1996 року "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань.".
Відповідно до вищезгаданої Постанови до 10.03.2000 року він забезпечувався продовольчим пайком по нормі №7 (згідно посади), а з 11.03.2000 року Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів" від 17.02.2000 року, була припинена дія ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців" в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків і речового майна або, по їх бажанню, грошової компенсації. Але цей пункт не відміняє ч. 1 ст. 9 даного Закону, який гарантує матеріальне, продовольче і інші види забезпечення військовослужбовцям. Ніхто не має права обмежувати військовослужбовців і членів їх сімей в правах і свободах, встановлених законодавством.
Отже, у зв'язку з тим, що дія норми № 7 постанови Кабінету Міністрів України припинена, йому повинні були перевести на іншу норму продовольчого забезпечення. Оскільки якнайменшу вартість цих всіх норм продовольчого забезпечення має норма № 1 , то його повинні були забезпечувати саме за даною нормою.
Згідно ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" в редакції від 05 жовтня 2000 року вказано, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і осіб, звільнених в запас, а також гарантує отримання за рахунок держави фінансової, речової, продовольчої і інших видів забезпечення. Що в черговий раз підтверджує його гарантоване державою право на забезпечення його продовольством.
На виконання вимог ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" постанова Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002 року були затверджені норми харчування військовослужбовців і інших військових формувань.
Також слід вказати на те, що частина 3 статті 22 Конституції України вимагає: ".. .при ухваленні нових законів або внесенні змін до діючих законів не допускається зменшення змісту і об'єму існуючих прав і свобод".
Враховуючи вищесказане, він вважає, що порушено його законне гарантоване державою право на отримання продовольчого забезпечення за рахунок держави, унаслідок чого у військовій частині утворилася заборгованість перед ним в сумі - 12393 грн. 09 коп. (дванадцять тисяч триста дев'яносто ) грн. 09 коп., що підтверджується довідкою за № 1346 від 03 листопада 2006 року.
Суд на підставі наказу Командувача Повітряних Сил Збройних сил України від 09.12.2005 року за №370 "Про призначення правонаступників військових частин, що розформовуються у 2005 році" замінив первісного відповідача на належного відповідача військову частину А-4324.
Позивач в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі з наведених вище підстав і просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача військової частини А-4324 в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, будучи належним чином повідомлений про час місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши всі наявні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення за таких підстав.
Правовідносини між сторонами регулюються положеннями ст. 58 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно чинного законодавства, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актів Законодавства України, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання. У випадках коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи певного права.
Згідно вимог ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також продовольчий пайок або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість нього.
Відповідно до ч.І ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" у випадках, коли з набуттям чинності певним його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовує закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 1993 року проходив військову службі у військовій частині А3432 ( а.с. 8 ).
Згідно наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних сил України від 19 червня 2006 року №165 він був звільнений з військової служби у запас за пунктом 67, підпункт "Б" ( в зв'язку зі станом здоров'я ) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) ЗСУ... ( а.с. 9). Згідно наказу командира військової частини А3432 від 1 серпня 2005 року за №150 він був виключений з 1 серпня 2006 року із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення ( а.с. 7 ). При звільненні його в запас відповідач по справі повинен був виплатити всі належні йому суми.
Згідно довідки № 1135 від 11.12.2006 року та розрахунку військова частина А-3432 заборгувала позивачу компенсацію за продовольче забезпечення в розмірі 14385,86 грн. (а.с. 10,12).
Невиплата вказаної суми за весь період з 2000 р. є грубим порушенням чинного законодавства і його прав як військовослужбовця.
Згідно довідки №62/62 від 23.08.06 р. військова частина А-3432 заборгувала позивачу компенсацію замість належного до видачі речового майна в розмірі 6453 грн. 94 коп. (а.с. 11 ).
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст.ст. 159, 160-164,167 КАС України, суд -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини А-4324 про стягнення грошової компенсації за продовольче та речове забезпечення - задовольнити.
1. Визнати дії командування військової частини А-3432 незаконними.
2. Стягнути з військової частини А4324, правонаступника військової частини А-3432, компенсацію за продовольче забезпечення в сумі 14 385 (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят п'ять) грн. 86 коп., та грошової компенсації за недоотримане речове майно на суму 6453 грн. 94 коп. ( шість тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 80 коп., а всього 20839 грн. 80 коп. (двадцять тисяч вісімсот тридцять) грн. 80 коп.
На постанову суду протягом 10-ти днів може бути подана заява про її апеляційне оскарження та на протязі 20-ти днів з дня подачі заяви може бути подана апеляційна скарга.
Головуючий