Справа № 363/500/17 Головуючий у І інстанції Баличева М. Б.

Провадження № 22-ц/780/5688/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 26 28.12.2017

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 грудня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Кулішенка Ю.М.,

секретар: Лисиця Ю.С., Топольський В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 вересня 2017 року  у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2017 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 25 жовтня 2011 року шляхом оформлення заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у «Приватбанк» ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 4 000 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30%  на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що підтверджується розрахунком заборгованості та свої зобов'язання не виконала, у зв'язку з цим станом на 31 грудня 2016 року має заборгованість за договором у розмірі 44025,63 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 3510,49 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 34542,49 грн., заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3400,00 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500,00 грн., та штрафу (процентна складова) в розмірі 2072, 65 грн. У зв’язку з цим просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.10.2011 року в розмірі 44025,63 грн. та судові витрати в розмірі 1600,00 грн..

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 14 вересня 2017 року у задоволені позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на його незаконність, не відповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не звернув увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України відбувся перебіг позовної давності, оскільки відповідачем було здійснено платежі 04.02.2014 року, а тому позивач звернувся у межах строку позовної давності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що між позивачем - банком і відповідачем 25 жовтня 2011 року було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого строк дії договору мав закінчитись 25 жовтня 2012 року. Однак відповідно до пункту 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг, передбачено що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання, а якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, то він автоматично лонгується на той самий строк. Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки жодна із сторін не проінформувала іншу сторону про припинення дії договору, строк дії вказаного договору в результаті лонгації був продовжений до 25 жовтня 2013 року, при цьому наступна лонгація в Умовах та правилах надання банківських послуг не передбачена. З огляду на вищевикладені обставини, суд зазначив, що ПАТ КБ «ПриватБанк» мав право звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості в строк до 25 жовтня 2016 року, однак позов було подано до суду лише 07 лютого 2017 року.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 25 жовтня 2011 року ОСОБА_3 було підписано анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанку», в якій зазначено, що вона разом із пам’яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.6, 6-зворот).

В анкеті-заяві міститься інформація про те, що ОСОБА_3 ознайомилася з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді та погодилася з ними. Також ОСОБА_3 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами складає між нею та банком договір, про що свідчить її підпис в заяві (а.с.6 - зворот).

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.6).

Згідно з умовами та правилами надання банківських послуг після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Підписання цього договору є пряма і безумовна згода клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком ( п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг).

Згідно з п.п. 2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов’язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, за переривання платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ОСОБА_3 не виконала своїх зобов'язань за кредитним договором від 25 жовтня 2011 року, внаслідок чого станом на 31 грудня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 44025,63 грн., яка включає в себе 3510,49 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 34542,49 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 3400,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 2072,65 грн. – штраф (процентна складова) (а.с.4-5).

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п’ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

За договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України).

До такого висновку дійшов Всерховний Суд України у правовій позиції у справі №6-61цс14.

Судом апеляційної інстанції встановлено, і не спростовано сторонами, що картка діє до останнього календарного дня вказаного місяці. Строк дії перевипущеної для відповідача картки встановлено до останнього дня 09/2015 року, а тому строк повернення кредиту в повному обсязі спливає 30 вересня 2015 року. В свою чергу, позивач звернувся до суду із позовом 31 січня 2017 року, тобто в межах строку позовної давності.

Також, колегія суддів зазначає, що пролонгація договору полягає в продовженні його строку зі збереженням тих умов, на яких його було укладено, якщо інше не передбачено договором, зокрема щодо самої умови про порядок пролонгації договору. Таким чином, така дія як пролонгація договору не є разовою, а діє до розірвання сторонами договору.

Тобто при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити з того, що між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст.634 ЦК України. Позивач звернувся до суду у строк визначений законом, а тому підстави для відмови у задоволенні позову відсутні.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що оскільки наступна лонгація в Умовах та правилах надання банківських послуг не передбачена, ПАТ КБ «ПриватБанк» мав право звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості в строк до 25 жовтня 2016 року, оскільки такий висновок не грунтується на положеннях закону.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 3510,49 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 34542,49 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом колегія суддів вважає, що така заборгованість має стягуватись до 31 серпня 2014 року включно, оскільки саме до цього часу діяла встановлена процентна ставка – 30%.

Відповідно до Умов та правил надання банківських послугрозмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком у випадку інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку та погодження клієнта на нові умови, а також шляхом надсилання СМС-повідомлень.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних доказів на підтвердження повідомлення відповідача про зміну процентної ставки позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано, а тому останнім не виконано умов п.1.1.3.2.4 Умов та правил банківських послуг, і нарахування за зміненою процентною ставкою колегією суддів до уваги не береться.

Таким чином, заборгованість по процентам за користування кредитом складає 27503,97 грн..

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 3400,00 грн. – заборгованості за пенею та комісією колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, заборгованість за пенею та комісією необхідно нараховувати з 29 лютого 2016 року по 31 грудня 2016 року (дата у розрахунках заборгованості зазначена позивачем), і яка складає 1100,00 грн..

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 500,00 грн. – штрафу (фіксована частина), і 2072,65 грн. – штрафу (процентна складова) колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Керуючись статтею 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такі висновки викладені у правовій позиції Верховного ОСОБА_1 України в Постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог відповідно до ст.374 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 вересня 2017 року скасувати повністю і ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» 3510,49 грн. - заборгованості за кредитом, 27503,97 грн. - заборгованості по процентам, 1100,00 грн. - заборгованості по пені та комісії.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 3360,00 грн..

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного ОСОБА_1 протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «28» грудня 2017 року.

Головуючий:

Судді: