справа №2-а-574/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2009 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Манька М.В.
при секретарі Вікторжевському О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сміла адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Сміла про визнання неправомірною відмову в перерахунку та виплати пенсії ,-
встановив:
ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, йому встановлена 3 група інвалідності, в зв’язку з чим він отримує пенсію та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-Х11, постанови КМУ № 1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», відповідно до якої базовою для обчислення розміру державної та додаткової пенсії є сума 19 грн. 91 коп., а також постанови КМУ № 654 від 16 липня 2008 року « Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
Відповідно до вимог вказаного закону державна пенсія позивача повинна складати 6 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія 50 % мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на те, що здійснюючи йому виплати державної та додаткової пенсії, виходячи з базової суми 19 грн. 91 коп., а також на підставі постанови КМУ № 654 від 16 липня 2008 року, відповідач порушує норми Конституції України, які не допускають звуження змісту та обсягу прав громадян України, а також норми законодавства, відповідно до яких нормативно - правові акти нижчого рівня не повинні суперечити нормативно – правовим актам вищого рівня, позивач звернувся в суд із позовом і просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Сміла Черкаської області, як суб’єкта владних повноважень, щодо призначення та виплати йому державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю як особі, віднесеної до 1 категорії 3 групи інвалідності, а також зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому державної та додаткової пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з підвищенням їх відповідно до ст.67 цього Закону України, починаючи із 1 липня 2008 року.
Представник відповідача, заперечуючи проти позову, вказав, що порядок обчислення пенсій по інвалідності, яка настала внаслідок каліцтва чи захворювання визначає Кабінет Міністрів України. Зокрема, згідно із постановою КМУ № 1 від 3 січня 2002 року розрахунок пенсій, призначених на підставі ч.4 ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснювався, виходячи із розміру 19 грн. 91 коп. В 2009 році обчислення підвищень та виплата відповідачу пенсій, передбачених вказаним законом здійснюється відповідно до постанов КМУ № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та № 654 від 16 липня 2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян». Тому порушень діючого законодавства в частині нарахування та виплат пенсій позивачу не допущено.
Позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової, або тимчасової втрати працездатності, а пунктами 1 та 6 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Таким чином, виключно законами України повинен регулюватись порядок призначення і виплати позивачу державної та додаткової пенсії. Таким законом ї Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 54 цього Закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності – шість мінімальних пенсій за віком. А статтею 50 цього Закону визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю: інвалідам 3 групи у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Тобто вихідним критерієм обрахування державної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком.
Статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначений мінімальний розмір пенсії за віком, який встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Положення ч.3 ст.28 цього Закону не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 ст. 28 цього Закону мінімального розміру пенсії за віком.
Здійснюючи виплати позивачу державної та додаткової пенсії, виходячи з базової суми 19 грн. 91 коп., а також на підставі постанови КМУ від 16 липня 2008 року № 654, відповідач порушив норми Конституції України, які не допускають звуження змісту та обсягу прав громадян України ( рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп ), а також норми законодавства, відповідно до яких нормативно-правові акти нижчого рівня не повинні суперечити нормативно-правовим актам вищого.
В даному випадку постанови КМУ від 3 січня 2002 року № 1 та від 16 липня 2008 року № 654 суперечать ст.ст. 50,54 та 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-Х11.
Таким чином, відповідач порушив право позивача на належний соціальний захист, визначений ч.3 ст. 22, ч.1 ст.46, пунктами 1 і 6 ст.92 Конституції України, ст.ст. 50,54 Закону України № 796-Х11.
Тому дії відповідача щодо призначення позивачу державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеної до 1 категорії 3 групи інвалідності, в розмірах, що є нижчими, ніж це передбачено зазначеним Законом України, слід визнати неправомірними.
Виходячи з вищевикладеного, відповідача слід зобов’язати здійснити перерахунок та виплату позивачу державної та додаткової пенсій відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з підвищенням їх відповідно до ст. 67 зазначеного Закону з 1 липня 2008 року.
Крім того, положеннями ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-Х11, передбачено, що в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1,2,3 та 4 категорії. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
В зв’язку з наведеним, при здійснені перерахунку пенсії позивача, відповідачу слід застосовувати відповідні закони, що визначають розмір мінімальної пенсії за віком згідно ч.3 ст. 67 цього Закону.
Приймаючи до уваги, що передбачене статтею 50 Закону № 796-Х11 додаткова пенсія є складовою частиною пенсії, суд не може погодитись з твердженням відповідача про те, що управління Пенсійного фонду не є тим органом, який повинен здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до цього Закону.
Відповідно до статті 72 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» одним із джерел формування коштів Пенсійного фонду є кошти Державного бюджету. Крім того, статтею 113 цього Закону передбачено покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частиною другою статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вище судом було зроблено висновок, що передбачене статтею 50 Закону № 796-Х11 додаткова пенсії є складовою частиною пенсії, а згідно статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
За таких обставин, суд не знаходить підстав для застосування положень Кодексу адміністративного судочинства України, що регулюють питання, пов’язані зі строками звернення до суду.
Враховуючи, що відповідач не виконав покладені на нього обов’язки, суд вважає, що мало місце порушення принципу законності встановленого статтею 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.
Оскільки відповідно до п. 18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати у справі необхідно віднести на рахунок держави.
На підставі наведеного, ст.ст. 19, 46, 92 Конституції України, ст.ст. 50, 54, 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст.ст.11, 70, 86, 94, 159-163 КАС України, суд ,-
вирішив:
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області – суб’єкта владних повноважень щодо призначення та виплати ОСОБА_1 державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі віднесеної до 1 категорії 3 групи інвалідності - неправомірними.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної та додаткової пенсій відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-Х11, починаючи із 1 липня 2008 року.
При здійснені перерахунку пенсії застосовувати відповідні закони, які визначають розмір мінімальної пенсії за віком.
Судові витрати у справі віднести на рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та подання протягом 20 днів після поданої такої заяви – апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і в 10-денний строк з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про його оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасовано.
Головуючий: