ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь  представники :

В С Т А Н О В И В  :

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14.01.2005 порушено провадження у справі  №8/8 про банкрутство Приватного підприємства «Харчові інгредієнти та технології»“ХІТ” (далі: “Боржник”) за загальною процедурою та введено мораторій на задоволення грошових вимог кредиторів у справі.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 07.04.2006 зобов’язано Державну податкову інспекцію у Рівненському районі (далі –ДПІ у рівненському районі) звільнити активи банкрута ПП «ХІТ»з податкової застави, зареєстрованої Рівненською філією ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України 28.09.2004 за №1335585.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою ДПІ у Рівненському районі подала апеляційну скаргу, в якій просило скасувати зазначену ухвалу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 апеляційну скаргу ДПІ у Рівненському районі залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Рівненської області від 07.04.2006 залишено без змін.

Не погоджуючись з винесеною постановою, ДПІ у Рівненському районі звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати зазначені ухвалу та постанову, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ліквідатора ПП «ХІТ», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а зокрема, п.8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.43 ГПК України.

Перевіривши на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням такого.

Згідно з частиною 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі : “Закон про банкрутство”) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство. Мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно пункту “З” частини 8.7.1 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків звільняються з податкової застави з дня прийняття окремого рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства. Відповідно до преамбули зазначеного закону він не регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Системний аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про підставність звільнення активів платника податків у процедурах банкрутства від будь-яких обтяжень, включно податкової застави відповідно до судового рішення в межах процедури банкрутства.

Як встановлено судами, ліквідатором було подано письмове клопотання про звільнення активів боржника з податкової застави, про скасування арешту на все майно та інших заборон на відчуження нерухомого майна банкрута, а також про виключення ПП «ХІТ»з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна. Ухвалою суду 07.04.2006 зобов”язвано касатора звільнити активи банкрута з податкової застави.

Доводи касатора про відсутність правової підстави для такого звільнення та доводи про відмінність поняття “звільнення активів з податкової застави”, яке передбачено податковим законодавством, з поняттям “припинення будь-яких заходів , спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів)”, яке передбачено законодавством про банкрутство, колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані. При цьому колегія суддів зазначає про пріоритетне застосування норм Закону про банкрутство до правовідносин погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, які перебувають у процедурах банкрутства.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, не вбачає підстав для скасування ухвали господарського суду Рівненської області від 07.04.2006 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2006.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі залишити без задоволення.

2.          Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 та ухвалу господарського суду Рівненської області від 07.04.2006 залишити без змін

Головуючий                                                                             Н. Ткаченко

Судді                                                                                                Л.Катеринчук

               С. Разводова