УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І.,

суддів: Євграфової Є.П., Мазур Л.М.,

Завгородньої І.М., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання правочинів недійсними та відшкодування моральної шкоди; за касаційними скаргами ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду

м. Києва від 26 листопада 2015 року, рішення апеляційного суду м. Києва від 6 квітня 2016 року та додаткове рішення апеляційного суду м. Києва від

18 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 17 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу майна, за умовами якого останньому було надано кредит в сумі 15 550 дол. США зі сплатою 13 % річних та строком користування до 17 квітня 2014 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором

17 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_4 було укладено договір поруки.

30 січня та 20 березня 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та

ОСОБА_3 були укладені додаткові угоди, за умовами яких були перенесені строки виконання зобов'язань та встановлено повернення кредиту шляхом сплати щомісячних ануїтетних платежів.

Крім того, 30 січня 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду до договору поруки, за умовами якого погоджено зміни щодо строку виконання основного зобов'язання.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 27 травня 2015 року становила 7 811,45 дол. США - заборгованість за кредитом,

5 302,24 дол. США - заборгованість за процентами, 40 002 грн 12 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 31 871 грн 27 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, які ПАТ «УкрСиббанк», з урахуванням уточнень позовних вимог, просив стягнути солідарно з боржника та поручителя.

У січні 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», в якому просили визнати на підставі ст. 230 ЦК України недійсним договір про надання споживчого кредиту та заставу майна та договір поруки від 17 квітня 2007 року в частині визначення суми кредиту у розмірі 6 057,92 дол. США, застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з ПАТ «УкрСиббанк» грошові кошти в розмірі 472,22 дол. США, а також моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

На обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначали, що кредитний договір та договір поруки були укладені під впливом обману, зокрема щодо суми отриманого кредиту. Сума отриманого ОСОБА_3 кредиту складала 47 935 грн, що становило дійсну вартість придбаного автомобіля.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до

ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доПАТ «УкрСиббанк» про визнання правочинів недійсними та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 6 квітня 2016 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк».

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користуванням кредитом та пені, за договором про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 від 17 квітня 2007 року у розмірі

13 113,69 дол. США, з яких 7 811,45 дол. США - кредитна заборгованість,

5 302,24 дол. США - заборгованість за процентами та 71 873 грн 39 коп. - пеня, з яких 40 002 грн 12 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 31 871 грн 27 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням апеляційного суду м. Києва від 18 травня

2016 року у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання правочинів недійсними та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

У касаційних скаргах ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову; рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову та додаткове рішення апеляційного суду скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2016 року справу призначено до судового розгляду.

У лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» (далі - ТОВ «Українська факторингова компанія») та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про залучення правонаступника у справі, обґрунтовуючи свої заяви тим, що на підставі договору факторингу від 17 листопада 2016 року

№ 46 право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11141989000 від 17 квітня 2007 року перейшло від ПАТ «УкрСиббанк» до ТОВ «Українська факторингова компанія».

Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Згідно з роз'ясненнями, наданими у п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2012 року № 10 «Про судову практику розгляду цивільних справ у касаційному порядку», у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, зміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках зміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, якщо правонаступництво допускається, воно може мати місце на будь-якій стадії цивільного процесу, у тому числі на стадії касаційного оскарження судового рішення. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив. Тому право касаційного оскарження судових рішень у межах установлених ст. 325 ЦПК строків належить і правонаступнику такої особи. У зазначених випадках на стадії касаційного провадження питання про процесуальне правонаступництво при поданні відповідних заяви і доказів вирішує суд касаційної інстанції.

Враховуючи, що на підставі договору факторингу від 17 листопада 2016 року № 46, реєстру боржників до вказаного договору та акта приймання-передачі прав вимоги від 22 листопада 2016 року, до ТОВ «Українська факторингова компанія» перейшло право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11141989000 від 17 квітня 2007 року, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залучення до участі у справі правонаступника ПАТ «УкрСиббанк» - ТОВ «Українська факторингова компанія».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк», суд першої інстанції виходив з їх недоведеності, оскільки позивачем не надано доказів отримання ОСОБА_3 кредитних коштів у розмірі 15 550 дол. США.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки відсутні докази здійснення посадовими особами ПАТ «УкрСиббанк» протиправних шахрайських дій, внаслідок яких був укладений договір на більшу суму.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» та відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 був отриманий кредит, кошти він використав на придбання автомобіля, здійснював відповідні платежі за тілом кредиту та процентами, а тому зазначав про безпідставність висновку суду першої інстанції щодо неотримання кредитних коштів позичальником. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо недоведення факту протиправних шахрайських дій з боку працівників банку.

Колегія суддів не може повністю погодитися із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Встановлено, що 17 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу майна

№ 11141989000, за умовами якого останньому було надано кредит в сумі

15 550 дол. США зі сплатою 13 % річних за користування кредитом та строком користування до 17 квітня 2014 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором

17 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_4 зобов'язалась нести солідарну відповідальність з ОСОБА_3 за зобов'язаннями останнього за кредитним договором від

17 квітня 2007 року № 11141989000.

30 січня та 20 березня 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та

ОСОБА_3 були укладені додаткові угоди до кредитного договору, за умовами яких було встановлено порядок сплати щомісячних платежів.

Крім того, 30 січня 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду до договору поруки, за умовами якого погоджено зміни щодо порядку погашення основного зобов'язання.

Станом на 27 травня 2015 року заборгованість за кредитом становила

7 811,45 дол. США, заборгованість за процентами - 5 302,24 дол. США, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 40 002 грн

12 коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 31 871 грн 27 коп.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк», суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, натомість позичальник не сплачує заборгованість відповідно до погодженого графіку.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «УкрСиббанк» на підтвердження виконання своїх зобов'язань за кредитним договором було надано копію заяви на видачу готівки від 17 квітня 2007 року (т. 1, а. с. 101), оригінал якого було знищено. Інших доказів видачі ОСОБА_3 суми грошових коштів у розмірі 15 550 дол. США позивачем не надано.

Крім того, судом апеляційної інстанції не було враховано, що в матеріалах справи міститься два графіки погашення кредиту, які є різними за своїм змістом (т. 1, а.с. 171-175).

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції при вирішенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» не визначився із характером спірних правовідносин, не встановив факт надання позивачем відповідачу кредитних коштів у повному обсязі, а також не перевірив наданий банком розрахунок заборгованості та обсяг відповідальності поручителя, з урахуванням ст. 559 ЦК України, у зв'язку із чим дійшов передчасного висновку про задоволення позову ПАТ «УкрСиббанк» в повному обсязі.

Крім того, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції керувався ст. ст. 203, 215 ЦК України та виходив із їх недоведеності, зазначивши, що позивачі за зустрічним позовом не надали доказів протиправних шахрайських дій працівників банку.

Водночас судом апеляційної інстанції не було враховано, що правовою підставою зустрічного позову була ст. 230 ЦК України, зокрема вчинення правочину під впливом обману.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з роз'ясненнями, наданими у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

При вчиненні правочину під впливом обману формування волі потерпілого відбувається не вільно, а вимушено, під впливом недобросовісних дій інших осіб, які полягають у навмисному створенні у потерпілого помилкового уявлення про обставини, які мають істотне значення: природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Внутрішня воля потерпілого на вчинення правочину відповідає його зовнішньому волевиявленню, однак її формування відбувається не вільно, а під впливом обману з боку інших осіб. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до вчинення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції не врахував зазначеного, формально підійшов до розгляду справи, не перевірив вказаних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обставин щодо вчинення оспорюваних правочинів під впливом обману та не зазначив про мотиви їх неприйняття.

З урахуванням зазначеного колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що вказані вище обставини свідчать про неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення та додаткового рішення апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 343-345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про залучення правонаступника у справі задовольнити.

Залучити правонаступника публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» до участі у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання правочинів недійсними та відшкодування моральної шкоди.

Касаційні скарги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 6 квітня 2016 року та додаткове рішення апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Євтушенко

Судді: Є.П. Євграфова

І.М.Завгородня

Л.М.Мазур

О.В. Попович