ухвала

іменем україни

13 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Кафідової О.В., Гримич М.К., Іваненко Ю.Г., Закропивного О.В., Леванчука А.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про спонукання до виконання умов мирової угоди шляхом стягнення заборгованості за мировою угодою, за касаційною скаргою представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської ОлениСтепанівни - Міщук Анни Сергіївни на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду з цим позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що ухвалою Тлумацького районного суду від 13 січня 2012 року було затверджено мирову угоду, укладену між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6, ОСОБА_7 для врегулювання спору, який виник внаслідок невиконання ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором від 11 травня 2007 року станом на 19 липня 2011 року.

Відповідачі не виконали умови мирової угоди, тому банк звернувся із заявою про примусове виконання мирової угоди шляхом стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості на загальну суму 1 713 764, 69 гривень, з яких: 34 485, 78 доларів США (еквівалентно 828 124,19 грн) - строкова заборгованість за кредитом, 15 004,18 доларів США (359 867,75 грн) - прострочена заборгованість за кредитом, 850 730,75 грн - пеня за прострочення заборгованості за основним боргом кредиту, відсотками, комісією. Оскільки на момент затвердження мирової угоди ухвала суду не відносилась до рішень, що підлягають виконанню виконавчою службою, просив стягнути заборгованість за мировою угодою.

Заочним рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за мировою угодою, затвердженою ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2012 року у цивільній справі № 2-0916552/2011, за період з 01 вересня 2013 року по 23 листопада 2015 року у сумі 15 004,18 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 359 867,75 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати в сумі 383,67 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати в сумі 563,67 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2016 року заочне рішення Тлумацького районного суду від 09 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове.

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про спонукання до виконання умов мирової угоди шляхом стягнення заборгованості за мировою угодою задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за мировою угодою, затвердженою ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківського від 13 січня 2012 року у цивільній справі № 2-0916552/2011 у розмірі 21 744,50 доларів США по основному боргу, що еквівалентно 521 433,11 гривень на час пред'явлення позову, 15 004,18 доларів США простроченої заборгованості основного боргу та процентів, що еквівалентно 359 867,75 гривень та 98 621,64 гривень пені.

Всього стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» у солідарному порядку 36 748,68 доларів США, що еквівалентно 881 233 гривень на час звернення до суду та 98 621,64 гривень заборгованості за мировою угодою, затвердженої ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківського від 13 січня 2012 року.

У задоволенні вимог про стягнення суми, що направляється на погашення відсотків по травень 2022 року відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» по 3 672,27 гривень судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 187 гривень витрат пов'язаних із публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

У касаційній скарзі представник уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської О.С. - Міщук А.С. просить скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови у стягненні суми на погашення відсотків та в частині стягнення пені, ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В іншій частині судові рішення не оскаржуються та касаційним судом не переглядаються.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день звернення до суду строк виконання зобов'язань відповідачів за мировою угодою зі сплати щомісячних платежів за період з 24 листопада 2015 року по 10 травня 2022 року ще не настав, дострокове стягнення заборгованості в повній сумі умовами мирової угоди не передбачено, позивачем вимог про дострокове стягнення всієї суми заборгованості на адресу відповідачів не направлялось, будь-які докази з цього приводу в матеріалах справи відсутні, тому стягнення грошових кошті за вказаний період є передчасним.

Вимога про стягнення з відповідачів в солідарному порядку пені в сумі 850 730,75 гривень не підлягає задоволенню, оскільки п. 2 мирової угоди передбачено, що визначений графіком щомісячний платіж включає в себе частину заборгованості відповідачів зі сплати кредитних коштів, процентів та пені. При цьому будь-якими іншими пунктами мирової угоди не передбачено зобов'язань відповідачів за пенею, в тому числі зі сплати пені нарахованої як за умовами кредитного договору на момент укладення мирової угоди, так і зі сплати пені за невиконання зобов'язань за мировою угодою.

Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що мирова угода визнана ухвалою Тлумацького районного суду від 13 січня 2012 року є новим зобов'язанням, а не кредитним договором, тому розмір пені не може визначатися як передбачено кредитним договором.

Умовами цієї мирової угоди встановлено, що розмір пені, який повинні сплатити відповідачі визначений 12 372,40 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 98 621,64 гривень.

Цією мировою угодою не передбачено встановлення іншого розміру нарахування пені у разі прострочення сплати боргу до травня 2022 року. Тому до стягнення підлягає визначений та погоджений сторонами розмір пені в сумі 98 621,64 гривень, а не 850 730,75 гривень, як зазначає банк.

Відповідно до поданих розрахунків загальної суми заборгованості за мировою угодою на 23 листопада 2015 року, прострочена заборгованість відповідачів становить 15 004,18 доларів США та строкова заборгованість, яка включає суму основного боргу та нарахованих процентів становить 21 744,50 доларів США, тому саме ця сума підлягає для дострокового стягнення.

Колегія суддів апеляційного суду вважала необґрунтованими доводи позивача, що із відповідачів підлягає до стягнення 34 485,78 доларів США, що складається із основного боргу і процентів, оскільки ця сума визначена з врахуванням сплати процентів по травень 2022 року, тобто позивач просить стягнути достроково заборгованість із вже нарахованими процентами до 2022 року, строк сплати яких ще не настав.

Як установлено судами попередніх інстанцій, між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 01 грудня 2011 року була укладена мирова угода, яка затверджена ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2012 року у цивільній справі № 2-0916552/2011.

Відповідно до частин першої, четвертої, п'ятої статті 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди.

Укладаючи вищевказану мирову угоду, сторони розуміли, що вона є досягненою в ході судового розгляду і під контролем суду, заснована на взаємних поступках, являється цивільно-правовою угодою, яка визначає їх права та обов'язки, є двостороннім волевиявленням сторін і спрямована на реальне настання правових наслідків обумовлених угодою. Враховуючи вказані обставини, можна прийти до висновку, що мирова угода вважається зобов'язанням у цивільно-правовому розумінні та на неї поширюються вимоги ст.ст. 610-612 та 625 ЦК України.

Мирова угода за своєю правовою природою у відповідності з нормами ЦК України є правочином, що згідно ст. 629 ЦК України підлягає обов'язковому виконанню.

Згідно із ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст. 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Банком позов пред'явлений про дострокове стягнення кредитної заборгованості за основним боргом та процентами на 23 листопада 2015 року, тому позовні вимоги можуть бути задоволені тільки в межах заявлених позовних вимог, а не з врахуванням стягнення процентів на майбутнє до 2022 року як вважає позивач.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування вказаних висновків апеляційного суду, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської Олени Степанівни - Міщук Анни Сергіївни відхилити.

Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Кафідова

Судді: М.К. Гримич О.В. Закропивний Ю.Г. Іваненко А.О. Леванчук