Справа № 363/1093/17 Головуючий у І інстанції Чірков Г. Є.

Провадження № 22-ц/780/5801/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 53 28.12.2017

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 грудня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Кулішенка Ю.М.

секретар: Топольський В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 листопада 2017 року  у справі за позовом ОСОБА_2 до Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, недоплачених сум вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеною позовною заявою обґрунтовуючи її тим, що 24 лютого 2017 року її звільнено з посади заступника директора ВРКП «Вишгородтепломережа» без законних на те підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40 і ст. 492 КЗпП України. Вважає, що зміни в організації виробництва і праці на підприємстві не відбулися, а відтак скорочення її посади незаконне. Крім того, під час її звільнення у зв’язку із скороченням штату працівників, роботодавцем її не переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві відповідно до її професії та спеціальності з огляду на наявність вакантних посад. У зв’язку з чим та уточнивши позовні вимоги просить суд скасувати наказ директора ВРКП «Вишгородтепломережа» від 26.09.2016 року №117 «Про внесення змін до організаційної структури підприємства», в частині скорочення посади заступника директора, скасувати наказ директора ВРКП «Вишгородтепломережа» від 27.10.2016 року №135 «Про скорочення штату працівників» в частині скорочення посади заступника директора, скасувати наказ  директора ВРКП «Вишгородтепломережа» від 23.02.2016р. №11-п «Про припинення трудового договору», поновити її на посаді заступника директора ВРКП «Вишгородтепломережа», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 84132,48 грн., стягнути недоплачену вихідну допомогу у розмірі 1161,82 грн., стягнути недоплачену компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 211,65 грн., стягнути середній заробіток за час затримки виплати сум при звільненні в розмірі 84132, 48 грн. та стягнути моральну шкоду у розмірі 7000,00 грн..

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07 листопада 2017 року позов задоволено частково, стягнуто з Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» на користь ОСОБА_2 невиплачену суму вихідної допомоги в розмірі 66 грн. 80 коп., невиплачену компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 58 грн. 90 коп. та розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5471 грн. 03 коп., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд невірно застосував положення ст. 40, ст. 49-2 та ст. 235 КЗпП. Вважає, що суд безпідставно не застосував ст. ст. 116, 117 КЗпП. Вважає, що для розрахунку вихідної допомоги судом невірно визначено розрахунковий період і, відповідно, враховано зарплату за один місяць, чим порушив норми п.п. 2,8,10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідач визнав позов частково. Суд зазначив, що згідно наданих штатних розкладів та розрахунків нормативу чисельності керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців ВРКП «Вишгородтепломережа» за функціями управління на підприємстві відбулося фактичне скорочення штату працівників. На підприємстві дійсно мали місце зміни в організації  виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності штату працівників, а звільнення позивачки роботодавцем проведено з дотриманням норм законодавства, що регулюють порядок вивільнення працівника. Суд дійшов висновку, що порушених прав позивача не встановлено, а отже, її позовні вимоги про скасування наказу директора ВРКП «Вишгородтепломережа» від 26 вересня 2016 року №117 «Про внесення змін до організаційної структури підприємства» в частині скорочення посади заступника директора; скасування наказу директора ВРКП «Вишгородтепломережа» від 27 жовтня 2016 року №135 «Про скорочення штату працівників» в частині скорочення посади заступника директора; скасування наказу директора ВРКП «Вишгородтепломережа» від 23 лютого 2016 року №11-п «Про припинення трудового договору» та поновлення її на посаді заступника директора ВРКП «Вишгородтепломережа», задоволенню не підлягають, оскільки є недоведеними та необґрунтованими. У зв»язку з цим, суд першої інстанції не вбачав підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 84132,48 грн.. Щодо вирішення позовних вимог в частині стягнення з відповідача не виплаченої вихідної допомоги, суд виходив із того, що наданий позивачем розрахунок є необґрунтованим, таким, що містить помилкові вихідні дані, і належними доказами не доведений. При вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходив із наявности порушеного права позивача та обов’язку сплатити відповідачем зазначені виплати.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані з ініціативи власника або уповноваженого ним органу лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізації підприємства, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_1 України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9 розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації  виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства,  установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення  працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений  ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

До такого висноку дійшов Верховний Суд України, виклавши його у правовій позиції Верховного ОСОБА_1 України у Постанові від 01 квітня 2015 року в справі 6-40цс15.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до п.п. а), є) п. 1 розділу 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 цей Порядок застосовується у випадках виплати працівникам компенсації за невикористані відпустки та вихідної допомоги.

Відповідно до п.2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Відповідно до п.3 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток частині, що відповідає кількості  місяців  у  розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Відповідно до п.8 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до п.10 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт  їх  підвищення.На госпрозрахункових  підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Відповідно до ч.1 ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в ст.117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

Встановлено, що з 11 вересня 1991 року на підставі наказу №193-лс ОСОБА_2 прийнята на посаду економіста по праці та заробітній платі Вишгородського міжрайонного підприємства теплових мереж «Вишгородтенпломережа».

01 жовтня 2009 року на підставі наказу підприємства №305-к від 05 жовтня 2009 року ОСОБА_2 призначена на посаду заступника директора ВРКП «Вишгородтепломережа».

У 1982 році ОСОБА_2 закінчила Брянський будівельний технікум ім. Жуковського, має середню-технічну освіту за спеціальністю планування в будівництві.

У період з 1991 року працювала на посаді економіста з праці і зарплати, з 2004 по 2007 роки - начальника планово-економічного відділу, з 2007 по 2009 роки - заступником директора по виробництву, з 2009 по 2017 роки - заступником директора.

Основними функціональними обов'язками за посадою заступника директора були: координація діяльності економічного відділу щодо розроблення фінансового плану, планових прогнозів надходження коштів на рахунки підприємства, удосконалення планування та поліпшення нормативної бази планування, норм витрат паливно-енергетичних ресурсів, здійснення методичного керівництва з впровадження удосконалення та підвищення ролі економічних методів управління, розроблення колективного договору, участь з удосконалення економічної відповідальності працівників.

Згідно свідоцтва №04/67 ОСОБА_2 18 червня 2004 року закінчила Учбовий центр «Жаклін» по спеціальності «Будівельна справа в будівельному виробництві».

З метою оптимізації структури підприємства та у зв'язку з виробничою необхідністю через незабезпечення об'ємом робіт за напрямками діяльності ВРПК «Вишгородтепломережа» прийнято наказ №117 від 26 вересня 2016 року про внесення змін до організації структури підприємства, згідно якого затверджено та введено в дію з 01 січня 2017 року нову структуру управління та внутрішніх функціональних взаємовідношень підрозділів підприємства.

Листом від 27 вересня 2016 року №1825/08 ВРКП «Вишгородтепломережа» на виконання вимог ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» направлено звернення до голови профспілкового комітету працівників підприємства про участь у проведенні консультацій з питання оптимізації організаційної структури підприємства та запланованого скорочення штату працівників.

Як вбачається з протоколу спільного засідання адміністрації та профспілки працівників підприємства від 27 вересня 2016 року погоджено техніко-економічне обґрунтування внесення змін з 01 січня 2017 року до внутрішньої (організаційної) структури ВРКП «Вишгородтепломережа» та скорочення штату працівників.

Наказом ВРКП «Вишгородтепломережа» від 27 жовтня 2017 року №135 «Про скорочення штату працівників» виключено зі штатного розпису підприємства з 01 січня 2017 року посади заступника директора, конторського службовця, оператора диспетчерського руху автомобільного транспорту, економіста та запропоновано працівникам, що підпадають під скорочення, переведення їх за їхньою згодою на вакантні посади згідно із кваліфікацією працівника.

28 жовтня 2016 року ОСОБА_2 персонально попереджено про скорочення штату працівників та повідомлено про те, що на даний момент на підприємстві відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані працівнику для подальшого працевлаштування. У разі виникнення підходящої за кваліфікацією вакансії до закінчення двомісячного терміну попередження, вона буде запропонована працівнику.

12 грудня 2016 року підприємством ОСОБА_2 надано перелік усіх вакантних посад згідно штатного розпису, а саме: бухгалтера, інженера виробничо-технічного відділу, фахівця відділу правового забезпечення претензійно-позовної роботи та боргових зобов'язань, слюсара по ремонту котельного, газового обладнання, обслуговування теплових пунктів, електромонтера по ремонту та обслуговуванню електроустаткування, слюсара по ремонту теплових мереж та механіка, із зазначенням, що якщо за рівнем освіти та кваліфікації, працівники відповідають запропонованим вакансіям, адміністрація підприємства розгляне питання працевлаштування у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно заяви ОСОБА_2 від 26 грудня 2017 року остання дала згоду на переведення її на вакантну посаду інженера виробничо-технічного відділу у зв'язку із скороченням посади заступника директора.

Як вбачається з протоколу засідання виробничої наради з розгляду заяви ОСОБА_2 щодо переведення на посаду інженера виробничо-технічного відділу від 26 грудня 2016 року, враховуючи відсутність рівня освіти, необхідної кваліфікації та стажу роботи, визначених кваліфікаційними вимогами посади інженера виробничо-технічного відділу, а також ділових якостей та достатнього практичного технічного досвіду у виконанні аналогічних робіт ОСОБА_2 відмовлено у працевлаштуванні за посадою інженера виробничо-технічного відділу.

Відповідно до довідки ВРКП «Вишгородтепломережа» від 24 квітня 2017 року №749/08 після проведеного на підприємстві скорочення штату працівників, нові посади (штатні одиниці) до штатного розпису не вводилися і вакантні посади не утворювалися.

В подальшому, листом №1931/08 від 28 жовтня 2016 року, у зв'язку із скороченням штату працівників ВРКП «Вишгородтепломережа» та неможливістю переведення на іншу роботу директор підприємства звернувся до голови профспілкового комітету професійної спілки працівників ВРКП «Вишгородтепломережа» із поданням про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_2 згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до витягу з протоколу №11 від 04 листопада 2016 року профспілковий комітет професійної спілки працівників ВРКП «Вишгородтепломережа» надав попередню згоду на звільнення ОСОБА_2 з посади заступника директора за скороченням штату відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України з наданням їй гарантій та компенсації передбачених чинним законодавством.

Наказом підприємства №11-п від 24 лютого 2017 року ОСОБА_2 звільнено з посади заступника директора у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України за згодою профспілкового комітету.

Як вбачається з наказів ВРКП «Вишгородтепломережа» №235 від 27 грудня 2016 року та №3-п від 24 січня 2017 року позивачка з 28 грудня 2016 року по 24 січня 2017 року та з 25 січня 2017 року до 23 лютого 2017 року перебувала у відпустці.

Як вбачається з наказів ВРКП «Вишгородтепломережа» №66/1 від 29 квітня 2016 року, №159/1 від 01 грудня 2016 року та 30 грудня 2016 року на підприємстві встановлено зменшений коефіцієнт коригування заробітної плати - 1.

Як вбачається з розрахунку вихідної допомоги при звільненні відповідача її розмір становить 9 47,62 грн., і саме цю суму виплачено позивачу, що вбачається з розрахункового листка за лютий 2017 року.

Як вбачається з платіжного доручення №284 від 06 листопада 2017 року відповідачем на відшкодування суми недоплаченої вихідної допомоги позивачці виплачено 611,57 грн..

Як вбачається з наказів ВРКП «Вишгородтепломережа» №233-п від 15 квітня 2016 року та №287-п1 від 13 липня 2016 року ОСОБА_2 з 04 по 05 травня 2016 року та з 19 по 31 липня 2016 року перебувала у відпустці без збереження заробітної плати (15 днів).

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог про, оскільки порушених прав позивача не встановлено, а отже, позовні вимоги про скасування наказу директора ВРКП «Вишгородтепломережа» від 26 вересня 2016 року №117 «Про внесення змін до організаційної структури підприємства» в частині скорочення посади заступника директора; скасування наказу директора ВРКП «Вишгородтепломережа» від 27 жовтня 2016 року №135 «Про скорочення штату працівників» в частині скорочення посади заступника директора; скасування наказу директора ВРКП «Вишгородтепломережа» від 23 лютого 2016 року №11-п «Про припинення трудового договору» та поновлення позивача на посаді заступника директора ВРКП «Вишгородтепломережа», задоволенню не підлягають. Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 84132, 48 грн.. та вирішення позовних вимог в частині стягнення з відповідача не виплаченої вихідної допомоги. Також колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо розміру стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Колегія суддів зазначає, що всі розрахунки, наведені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, є вірними, для розрахунку вихідної допомоги судом першої інстанції вірно визначено розрахунковий період.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд безпідставно не застосував ст.ст. 116, 117 КЗпП України відхиляються колегією суддів, як безпідставні і необґрунтовані, оскільки судом першої інстанції вірно визначені норми матеріального права, які підлягають до застосування та вірно встановлено відсутність порушених прав позивача при звільненні у зв’язку з скороченням, а також застосовані ст.ст. 116, 117 КЗпП України та виплаченій середній заробіток за час затримки розрахунку.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції викладених в рішенні не спростовують.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного ОСОБА_1 протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «28» грудня 2017 року.

Головуючий:

Судді: