Справа № 357/9820/16-ц

2/357/934/17

Категорія 21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Протасова О. М. ,

при секретарі – Зінченко А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання договорів довічного утримання та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договорів довічного утримання та залишення за набувачами права власності на частину майна, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідачів про розірвання договорів довічного утримання та зазначила, що 29 грудня 2005 року між нею та відповідачами, було укладено два договори довічного утримання, посвідчені приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4, реєстр № 8278 та № 8275, відповідно до яких позивач передає, а набувачі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, отримують у власність житловий будинок та земельну ділянку ,що знаходиться за адресою вул. Лісова, б. 38, с. Яблунівка, Білоцерківського району. Відповідно до умов договору, набувачі зобов'язується надавати позивачу матеріальне утримання, яке оцінюється в 500 грн. щомісячно відповідно до кожного договору. Утримання визначається також у вигляді забезпечення відчужувачу збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваному будинку, забезпечення харчовими продуктами один раз в неділю, забезпеченням придатним для носіння одягом та взуттям, здійснення догляду на надання необхідної допомоги, надання побутових послуг, забезпечення належними лікувальними засобами. Однак, починаючи з дати укладення договору довічного утримання, набувачі майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не виконували визначені договором довічного утримання зобов'язання. Так відповідно до умов договору довічного утримання, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали надавати позивачу щомісячне грошове утримання в розмірі 500 грн., щомісячно, однак вони не надавали їй такого утримання. Крім того, вона є особою похилого віку, її вже виповнилось повних 84 років, вона часто хворіє, не може сама себе обслуговувати, потребує постійного стороннього догляду та допомоги, не може навіть дійти до магазину, щоб придбати необхідні її продукти харчування та речі побуту, а тому змушена просити допомогу в сусідів. За станом здоров'я позивачка потребує постійного стороннього догляду та піклування. Відповідачі, не підтримують із позивачем жодних відносин, не цікавляться її життям та станом здоров'я, не надають її визначеної згідно умов договору довічного утримання матеріальної допомоги та не забезпечують необхідними ліками. Позивач вважає, що набувачі згідно договору довічного утримання, взагалі не виконують зобов'язання згідно договору, а тому вона змушена звертатись до суду з вказаною позовною заявою.

17.01.2017 року відповідачі за первісним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися із зустрічним позовом до позивача ОСОБА_1, в якому після уточнення просили розірвати договори довічного утримання укладені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 29.12.2005 року в зв’язку з неможливістю подальшого їх виконання набувачами з підстав, що мають істотне значення, а саме через перешкоджання сторонніх осіб виконувати умови договорів та залишити у власності ОСОБА_5 1/4 частину житлового будинку № 38 по вул. Лісовій в с. Яблунівка Білоцерківського району власником якого вона є у відповідності до договору довічного утримання укладеного 29.12.2005 р., залишити у власності ОСОБА_5 1/4 частину земельної ділянки розміром 0.63 га біля будинку № 38 по вул. Лісовій в с. Яблунівка Білоцерківського району, власником якої вона є у відповідності до договору довічного утримання укладеного 29.12.2005 року, залишити у власності ОСОБА_3 1/4 частину житлового будинку № 38 по вул. Лісовій в с. Яблунівка Білоцерківського району власником якого вона є у відповідності до договору довічного утримання укладеного 29.12.2005 р., залишити у власності ОСОБА_3 1/4 частину земельної ділянки розміром 0.63 га біля будинку № 38 по вул. Лісовій в с. Яблунівка Білоцерківського району, власником якої вона є у відповідності до договору довічного утримання укладеного 29.12.2005 року.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності від 01.09.2016 року, підтримав первісний позов в повному обсязі, просив його задоволити з наведених у ньому мотивів, проти зустрічного позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи попереджена належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 74-76 ЦПК України шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 02.11.2016 року підрозділу територіального органу ДМС України УДМС України в Київській області (а.с.14): Україна, АДРЕСА_1, м. Біла Церква. Причини неявки визнані поважними невідомі, але її невка не перешкоджає розгляду справи по суті у її відсутність на підставі зібраних доказів.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи попереджена належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 74-76 ЦПК України шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 02.11.2016 року підрозділу територіального органу ДМС України УДМС України в Київській області (а.с.15): Україна, АДРЕСА_2, м. Біла Церква. Причини неявки визнані поважними невідомі, але її невка не перешкоджає розгляду справи по суті у її відсутність на підставі зібраних доказів.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши та оцінивши докази у справі суд дійшов наступних висновків.

Щодо первісного позову та зустрічного позову в частині тотожних вимог сторін про розірвання договорів довічного утримання, суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що 29 грудня 2005 року між позивачкою та відповідачами, було укладено два договори довічного утримання, посвідчені приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4, реєстр № 8278 та № 8275.

Відповідно до п.1.1 вище вказаних договорів позивач передала, а набувачі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, отримали у власність житловий будинок та земельну ділянку, що знаходиться за адресою вул. Лісова, б. 38, с. Яблунівка, Білоцерківського району. Відповідно до п. 1.8. договорів довічного утримання, набувачі зобов'язується надавати позивачу матеріальне утримання, яке оцінюється в 500 грн. щомісячно відповідно до кожного договору.

З цього ж договору судом встановлено, що утримання визначається також у вигляді забезпечення відчужувачу збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваному будинку, забезпечення харчовими продуктами один раз в неділю, забезпеченням придатним для носіння одягом та взуттям, здійснення догляду на надання необхідної допомоги, надання побутових послуг, забезпечення належними лікувальними засобами.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що починаючи з дати укладення договору довічного утримання, набувачі майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не виконували визначені договором довічного утримання зобов'язання і її твердження знайшло підтвердження в судовому засіданні, а саме, відповідно до умов договору довічного утримання, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають надавати позивачу щомісячне грошове утримання в розмірі 500 грн., щомісячно, відповідно до кожного з договорів довічного утримання, однак вони не надавали їй такого утримання, що підтверджується як показами представника позивачки даними безпосередньо в судовому засіданні, так і показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 допитаних в судовому засіданні.

Свідки суду дали покази, відповідно до яких їм зателефонували і попросили приїхати, бо бабуся погано почувається, коли вони приїхали, вона була в хворобливому стані було очевидно, що за нею ніхто не доглядає, в холодильнику був прокислий суп, одягу та ліків не було, бабуся попросила їх її забрати, вона була дуже схудла, не могла ходити. Вона повідомила свідкам, що про неї ніхто не піклується, хоча це повинні були робити Відповідачі. Свідки на прохання бабусі забрали її до себе, повертатись бабуся в свою хату не хоче, щоб за нею доглядали Відповідачі також не хоче.

Відповідно до Ухвали Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України у справі № 6-2867св12 від 03 жовтня 2012 року зазначено, що покази свідків, які містять інформацію про невиконання договору довічного утримання, повинні бути спростовані відповідачем у справі, який повинен довести належне виконання договору.

Судом встановлено, що Позивач є особою похилого віку, її виповнилось 84 роки, вона часто хворіє, не може сама себе обслуговувати, потребує постійного стороннього догляду та допомоги. За станом здоров'я позивачка потребує стороннього догляду та піклування. Відповідачі, не підтримують із позивачем жодних відносин, не цікавиться її життям та станом здоров'я, не надають її визначеної згідно умов договору довічного утримання матеріальної допомоги та не забезпечують позивача необхідними ліками.

Відповідно до п. 1.11 договорів довічного утримання, ці договори можуть бути розірвані за згодою сторін, а у випадку невиконання його умов і відмови від добровільного розірвання однією із сторін - у судовому порядку.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Крім того згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

У відповідності до вимог ст. 745 ЦК України такий договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

Відповідно до ст. 756 ЦК України, у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

Відповідно до Ухвали Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-53388св13 від 29 січня 2014 року зазначено, що з урахуванням підстав позову, обставин, які вказують на неналежне виконання договору, саме відповідач зобов’язаний довести належне виконання умов договору довічного утримання, що ним не здійснено.

На підставі наведених норм та встановлених обставин суд вважає, що позивачка довела, що вона виконала свої зобов’язання і передала набувачам у власність належну їй земельну ділянку та житловий будинок, а також те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неналежно виконували свої обов’язки і не надавали їй утримання (догляд) в обсязі, визначеному пунктами 1.1, 1.7 договорів, натомість відповідачі доказів належного виконання своїх обов’язків суду не надали.

Суд вважає за необхідне задоволити первісний позов з вимоги розірвання договорів довічного дарування оскільки позивачем доведено неналежне виконання відповідачами договорів довічного утримання, а при розгляді даного спору суд застосовує презумпцію вини боржника. Таким чином відповідачі зобов'язані довести належне виконання умов договорів довічного утримання.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність свої вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Суд вважає, що з даних підстав, з урахуванням причин вказаних у позові та наведеної вище презумпції вини боржника відповідачам необхідно відмовити в задоволенні зустрічного позову.

В разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків договір довічного утримання розривається на вимогу відчужувача незалежно від вини набувача.

Відповідачі до зустрічного позову додали квитанції про оплату житлово-комунальних послуг, купівлю будівельних матеріалів та придбання ліків. Оскільки оплата комунальних послуг та купівля будівельних матеріалів умовою договору не є, доводи відповідачів в цій частині правового значення для справи не мають, а доводи відповідачів щодо часткового виконання ними своїх обов’язків лише підтверджують наявність підстав для розірвання договору відповідно до п.1 ч.1 ст.755 ЦК України. Крім цього товарні чеки, щодо придбання ліків, надані відповідачами до матеріалів справи, не підтвердили свого значення як докази, оскільки придбавались без призначення та рецепту лікаря, крім цього відповідачами остаточно не доведено за чиї кошти і для кого придбавались дані ліки.

Ст. 16 ЦК України надано право кожній особі звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу. Ч. 4 ст. 319 ЦК України визначає, що власність зобов'язує. Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить. У відповідності до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Тому враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що договір довічного утримання укладений між позивачем та відповідачами підлягає розірванню, а підставою для розірвання договору довічного утримання є факт невиконання або неналежного виконання набувачем обов'язків за договором довічного утримання. Відповідачі не виконували взяті обов'язки за договорами, а тому між сторонами в подальшому існування договірних зобов'язань за договорами є недоцільним.

Відповідно до Ухвали Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-217777с12 від 23 січня 2013 року, наведено висновок апеляційного суду про те, що відчужувач своїми діями перешкоджала відповідачеві належним чином виконувати умови договору не має правового значення оскільки ст. 755 ЦК України не пов’язує можливість розірвання договору довічного утримання з такими діями відчужувача.

Таким чином суд вважає за необхідне задоволити первісний позов в повному обсязі, а у зустрічному позові відповідача відмовити.

Щодо вимог відповідачів у зустрічній позовній заяві з приводу залишення у їхній власності майна набутого за договором довічного утримання, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки згідно зі статтею 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Відповідач ОСОБА_3 звільнена від сплати судового збору відповідно до ч. 1 п.10 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином судові витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 58-60, 88, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 16, 319, 322, 744,745, 755, 756 ЦК України,суд, -

В И Р І Ш И В :

Первісний позов задоволити повністю.

Договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4, реєстраційний номер № 8278, укладений 29 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 - розірвати.

Договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4, реєстраційний номер № 8275, укладений 29 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 - розірвати.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з усіма господарськими спорудами по що знаходиться за адресою вул. Лісова, б. 38, с. Яблунівка, Білоцерківського району.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,63 га, яка знаходиться по що знаходиться за адресою вул. Лісова, б. 38, с. Яблунівка, Білоцерківського району.

У задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 640 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_9