Справа №2-а-141
2009 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2009 року. Першотравневий районний суд м. Чернівці
в складі:
головуючого судді Марчука В.Т.
при секретарі Наконечній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ВДАІ з обслуговування адміністративної території м.Чернівці та автомобільно-технічної інспекції про визнання незаконною і скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1. звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівці з адміністративним позовом до ВДАІ з обслуговування адміністративної території м.Чернівці та автомобільно-технічної інспекції з позовом про визнання незаконною і скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та відшкодування моральної шкоди.
Посилався на те, що 13.02.2009 року старшим інспектором ДПС ВДАІ м. Чернівці було винесено постанову СЕ №036665 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КпАП України.
В постанові вказано, що він 13.02.2009 року о 12 год. 23 хв. по вул. Винниченка, 89 в м. Чернівці, керуючи автомобілем марки «Мерседес» дн НОМЕР_1, при обмеженні швидкості максимальної швидкості 40 км/год. рухався зі швидкістю 65 км/год., чим порушив п. 12.9 Правил дорожнього руху України.
Зазначена постанова була направлена працівниками ВДАІ м. Чернівці 24.02.2009 року, тобто на 11 день після її винесення, а ним отримана лише 04.03.2009 року, тобто на 19 день після винесення. Таким чином ним пропущено процесуальний строк, передбачений ст. 289 КпАП України.
Вважає постанову від 13.02.2009 року відносно нього такою, що не відповідає вимогам закону, оскільки винесена за результатами фіксації порушень правил дорожнього руху засобами фото- та відео фіксації, що працюють в автоматичному режимі. У постанові відсутні докази належності виміряної швидкості саме його автомобіля. З доданої до постанови фотографії не зрозуміло де саме мало місце правопорушення, в якому населеному пункті та чи в зоні дії дорожнього знаку при обмеженні максимальної швидкості руху 40 км/год.
Крім того, вважає, що з відповідача підлягає стягненню на його користь спричинена моральна шкода, оскільки через неправомірні дії працівника ВДАІ він відчув себе безпомічним та втратив віру у можливість захисту своїх інтересів правовими методами. Виникла ситуація є для нього стресовою: у нього зірвалися життєві плани, він змушений нервувати, кожне судове засідання призводить до поглиблення стресу.
Просив позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засідання позивач ОСОБА_1. та його представник - адвокат ОСОБА_2. позов підтримали та підтвердили викладені у ньому обставини.
Просили позов задовольнити в повному обсязі.
Справа слухалася у відсутність представника відповідача, який в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся судом про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1. обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що постановою про адміністративне правопорушення від 13.02.2009 року ОСОБА_1. було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КпАП України.
Згідно вказаної постанови ОСОБА_1. 13.02.2009 року о 12 год. 23 хв. по вул. Винниченка, 89 в м. Чернівці, керуючи автомобілем марки «Мерседес» дн НОМЕР_1 при обмеженні швидкості максимальної швидкості 40 км/год. рухався зі швидкістю 65 км/год., чим порушив п. 12.9 Правил дорожнього руху України (а.с. 6).
Постанова винесена на підставі фотознімку, зробленого за допомогою приладу «Визир» без складання протоколу (а.с. 7).
У відповідності до вимог ч.1 ст. 14-1 КпАП України до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Частиною 6 ст. 258 КпАП України передбачені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається. Так, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.
Як вбачається із постанови про адміністративне правопорушення від 13.02.2009 року про притягнення ОСОБА_1. до адміністративної відповідальності, швидкість руху автомобіля вимірювалася за допомогою приладу «Визир» (а.с.6).
Вимірювач швидкості радіолокаційний відеозаписувальний «Визир» зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером 31473-06.
Призначення вимірювача швидкості «Визир» зазначено в Методичних рекомендаціях по роботі з радіолокаційним відеозаписуючим вимірювачем швидкості «Визир». Так, радіолокаційний відеозаписуючий вимірювач швидкості «Визир» призначений для вимірювання швидкості транспортних засобів, відеозапису факту порушення правил дорожнього руху, відображення його на екрані монітора, обробки, збереження та відтворення відеозапису працівниками Державтоінспекції.
Вимірювач швидкості забезпечує відеозапис або фотографування порушень швидкісного режиму або інших ситуацій як в стаціонарному, так і в патрульному режимах роботи.
Таким чином, вимірювач швидкості «Визир» не є автоматичним засобом, що має функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобом фото- і кінозйомки, відеозапису, оскільки знаходиться у працівника ДАІ, який безпосередньо і здійснює керування цим приладом.
Отже, постанова про адміністративне правопорушення від 13.02.2009 року була складена в порушення вимог ст. 258 КпАП України, оскільки у вказаному випадку працівником ДАІ повинен був бути складений протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1.
Крім того, як зазначено в постанові, ОСОБА_1. були порушені вимоги п. 12.9 Правил дорожнього руху України, при цьому без зазначення якого саме підпункту, а саме: перевищення максимальної швидкості руху, зазначеної в п.п. 12.4-12.7 на ділянці дороги, де встановлено обмеження швидкості.
Проте із доданого до постанови фотознімку не зрозуміло де саме мало місце зазначене в постанові правопорушення, в якому саме населеному пункті та чи взагалі рухався автомобіль «Мерседес» в зоні дії дорожнього знаку «Обмеження швидкості».
Згідно ст. 251 КпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адмінправопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства встановлена презумпція вини суб’єкта владних повноважень, що означає його обов’язок довести правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Оскільки представник відповідача в судове засідання не з’явився без поважних на те причин, а також не подав свої заперечення проти позову, які би спростовували твердження позивача, суд, при ухваленні рішення, виходить із доказів, які були надані позивачем.
Постанова про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1. була надіслана йому з порушенням строку, передбаченого ст. 258 КпАП України, а тому суд вважає, що йому необхідно поновити строк на оскарження вказаної постанови.
Постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 11.06.2004 року « Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст.276 Кодексу України про адміністративні правопорушення» передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя має своєчасно, всебічно, повно й об’єктивно з’ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Разом з тим, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1. підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Так, в своїх позовних вимогах позивач просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення відносно нього, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення.
Згідно п.3 ч.2 ст. 222 КпАП України від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи та накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1 та 2 ст. 122 КпАП України мають право працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ, які мають спеціальні звання.
Оскільки судом не розглядалась справа про притягнення ОСОБА_1. до адміністративної відповідальності, не в компетенції суду закривати відносно нього справу, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Крім того, не підлягає задоволенню і позовна вимога про стягнення моральної шкоди на корись ОСОБА_1.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому моральну шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Особа звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.
Оскільки позивачем не було надано належних доказів спричинення йому моральної шкоди, суд вважає, що вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 11.06.2004 року « Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст.276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», ст.ст. 14-1, 251, 258, 287, 288 КпАП України, ст.ст.70, 71, 72, 79, 86, 87, 94, 122, 158-163, 167, 186 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконною та скасувати постанову СЕ036665 від 13.02.2009 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122 ч.1 КпАП України.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1. відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Першотравневого
районного суду м. Чернівці В.Т.МАРЧУК