Справа № 367/3270/17 Головуючий у І інстанції Карабаза Н. Ф.

Провадження № 22-ц/780/5945/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 58 28.12.2017

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 грудня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Кулішенка Ю.М.,

секретар: Топольський В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 листопада 2017 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом в якому просив розірвати договір дарування земельної ділянки №6 по вулиці Спартака у м. Ірпінь, площею 0,072 га, кадастровий номер 3210900000:01:126:0038, від 20 травня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №2384, та договір дарування житлового будинку№6 по вулиці Спартака у м. Ірпінь, загальною площею 86,3 кв.м. від 20 травня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №2380.

У листопаді 2017 року представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив невідкладно вжити заходів забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки. До набрання рішенням законної сили накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,072 га, кадастровий номер 3210900000:01:126:0038, розташовану за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Спартака, 6, зареєстровану на ім’я ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1 та житловий будинок, № 6 по вул. Спартака у м. Ірпінь, Київської області, зареєстрований на ім’я ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1, обґрунтовуючи її тим, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, оскільки є загроза відчуження ОСОБА_3 на користь третіх осіб спірного майна.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 листопада 2017 року відмовлено у задоволені заяви.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та будинок, посилаючись на її незаконність та порушення судом норм процесуального права. Вважає, що даний вид забезпечення є співмірним із заявленими позивачем вимогами. Зазначає, що відповідач може безперешкодно відчужити спірне майно на користь третіх осіб, що може утруднити чи унеможливити виконання рішення у справі у разі задоволення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що з матеріалів справи та заяви про забезпечення позову не вбачається підстав для висновку, що існує чи виникне реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Також, суд першої інстанції зазначив, що доказів наявності такої загрози матеріали справи не містять.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Встановлено, що 19 травня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 в якому просив розірвати договір дарування земельної ділянки №6 по вулиці Спартака у м. Ірпінь, площею 0,072 га, кадастровий номер 3210900000:01:126:0038, від 20 травня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №2384, та договір дарування житлового будинку№6 по вулиці Спартака у м. Ірпінь, загальною площею 86,3 кв.м. від 20 травня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №2380, стягнути з відповідача на його користь судові витрати (а.с.1-4).

28 листопада 2017 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 листопада 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки (а.с.54).

29 листопада 2017 року представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив невідкладно вжити заходів забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки. До набрання рішенням законної сили накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,072 га, кадастровий номер 3210900000:01:126:0038, розташовану за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Спартака, 6, зареєстровану на ім’я ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1 та житловий будинок, № 6 по вул. Спартака у м. Ірпінь, Київської області, зареєстрований на ім’я ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1, обґрунтовуючи її тим, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, оскільки є загроза відчуження ОСОБА_3 на користь третіх осіб спірного майна (а.с.57-58).

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-які стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 3 ст. 151 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали)).

Відповідно до ст.152 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.3 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_1 України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог

Пункт 4 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_1 України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» закріплює, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, вона відповідає встановленим ст.151 ЦПК України (в редакції чинній на момент подання до суду заяви про забезпечення позову) вимогам, містить посилання на обставини справи, причини, у зв'язку із якими необхідно забезпечити позов та вид його забезпечення.

Тобто при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити з того, що предметом договорів дарування та позовних вимог є будинок та земельна ділянка на якій знаходиться спірний будинок, підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а не реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позовувідповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.374 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 29 листопада 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Заяву про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,072 га, кадастровий номер 3210900000:01:126:0038, розташовану за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Спартака, 6, зареєстровану на ім’я ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1.

Накласти арешт на житловий будинок, № 6 по вул. Спартака у м. Ірпінь, Київської області, зареєстрований на ім’я ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1.

За даною ухвалою стягувачем є ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, а боржником: ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Копію ухвали направити для виконання Ірпінському міському відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (08200, Київська область, місто Ірпінь, вул. Ярославська, 11).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Строк пред’явлення до виконання 3 (три) роки.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено «28» грудня 2017 року.

Головуючий:

Судді: